Рішення № 6935173, 01.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.09 р. Справа № 9/118

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРА-І”, м.Київ

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Докучаєвськ

про стягнення 4383грн.25коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ФАРА-І”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Докучаєвськ про стягнення заборгованості в розмірі 4383грн.25коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3500грн.00коп., штрафу в розмірі 105грн.00коп., 18% річних в розмірі 414грн.25коп. та інфляційних витрат в розмірі 364грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №292 від 27.04.2007р., видаткові накладні №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р., №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р., рахунки-фактури №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р., №ДнЗ-111201 від 12.11.2008р., претензію №66 від 30.03.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 01.10.2009р., 22.10.2009р., 09.11.2009р., 19.11.2009р. заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4199118 Фізична особа підприємець ОСОБА_2, м.Докучаєвськ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як фізична особа-підприємець.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

27.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ФАРА-І”, м.Київ та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м.Докучаєвськ укладений договір №292 від 27.04.2007р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується на протязі дії договору поставляти покупцю товари (в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше далі за текстом „товар”) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець (відповідач) зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору, загальний обсяг товару, що постачається за цим договором, визначається на протязі строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма поставленими відповідно до умов договору окремими партіями товару. Загальна суму договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №292 від 27.04.2007р.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовлення, підтвердження замовлення, рахунок на оплату є попередніми документами щодо погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки (в тому числі доставки) товару, строків та умов оплати товару.

Так, позивачем виставлені рахунки-фактури №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р. на суму 380грн.00коп., №ДнЗ-111201 від 12.11.2008р. на суму 3120грн.00коп. на оплату належного до поставки товару.

Одночасно, в матеріалах справи відсутні замовлення відповідача на поставку товару, проте суд не вважає це перешкодою для надання належної правої оцінки факту поставки.

За умовами п.6.1 договору, постачальник зобов`язаний постачати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), на умовах даного договору, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „ІНКОТЕРМС-2000”. Товар постачається на умовах FCA „ІНКОТЕРМС-2000”.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що підтвердженням прийому товару є:

-для умов EXW підпис уповноваженого представника покупця в накладній на отримання матеріальних цінностей;

-для умов СРТ, FCA підпис в довіреності або інформування постачальника факсом, телефоном (електронною поштою) про одержання товару. Відсутність такого інформування протягом 5 діб після відвантаження означає прийом товару без зауважень.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 3500грн.00коп., що підтверджується видатковими накладними №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р., №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність вказаних документів до предмету спору перевірена судом.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 01.10.2009р., 22.10.2009р., 09.11.2009р., 19.11.2009р. зобовязав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на видаткових накладних №ДнЗ-112101, №ДнЗ-112102 від 21.11.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи відсутність зауважень відповідача згідно п.6.2 договору, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних в графі „получил(а)”, а також печаткою підприємця та прийнята відповідачем без заперечень.

Відповідно до п.5.1.1 договору, оплата за товар здійснюється наступним чином: перерахування покупцем грошової суми, вказаної у видаткових накладних на розрахунковий рахунок постачальника протягом 8 календарних днів з моменту проведення відвантаження.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що підставою для оплати є рахунок, видаткова накладна та податкова накладна, які надаються постачальником покупцю.

В матеріалах справи відсутні докази відправлення (надання) відповідачу рахунків-фактур №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р., №ДнЗ-111201 від 12.11.2008р., однак враховуючи те, що видаткові накладні №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р., №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р. містять посилання на вказані рахунки-фактури та вони підписані представником відповідача без заперечень, тому суд вважає, що рахунки-фактури №ДнЗ-112101 від 21.11.2008р., №ДнЗ-111201 від 12.11.2008р. надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до вказаних видаткових накладних.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий товар у строк до 29.11.2008р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 3500грн.00коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №66 від 30.03.2008р. про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення претензії відповідачу наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 3500грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 3500грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірної продукції, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРА-І”, м.Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3500грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 105грн.00коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що у випадку затримки оплати товару покупець приймає на себе зобов`язання разом із сплатою боргу, сплатити на користь постачальника, зокрема, штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.10.2 договору, за розрахунком позивача, розмір штрафу становить 105грн.00коп.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок штрафу, враховуючи несвоєчасну оплату товару, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 105грн.00коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 18% річних в розмірі 414грн.25коп. та інфляційних витрат в розмірі 364грн.00коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно, п.10.2 договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупець приймає на себе зобов`язання разом із сплатою боргу, сплатити на користь постачальника, зокрема, 18% річних від суми простроченого платежу.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, у судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного пункту договору, за розрахунком позивача, 18% річних становлять суму в розмірі 414грн.25коп. та інфляційні витрати становлять суму в розмірі 364грн.00коп. за період прострочення з 30.11.2008р. по 30.07.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 18% річних та інфляційних витрат суд вважає, що зазначені суми не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому вимоги позивача в частині стягнення 18% річних в розмірі 414грн.25коп. та інфляційних витрат в розмірі 364грн.00коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРА-І”, м.Київ до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Докучаєвськ про стягнення заборгованості в розмірі 4383грн.25коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3500грн.00коп., штрафу в розмірі 105грн.00коп., 18% річних в розмірі 414грн.25коп. та інфляційних витрат в розмірі 364грн.00коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1 85740, р/р НОМЕР_1 в Райффайзен Банк Аваль у м. Києві, МФО 380805, ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРА-І” (за адресою: проспект Возз`єднання,21, кв.8, м. Київ, 02154, р/р 26000038592821 в Міжнародному відділенні Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 33299396) суму основного боргу в розмірі 3500грн.00коп., штраф в розмірі 105грн.00коп., 18% річних в розмірі 414грн.25коп. та інфляційні витрати в розмірі 364грн.00коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 01.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя