Рішення № 6934906, 19.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.09 р. Справа № 9/123

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „ЗЕВС”, м. Донецьк

до відповідача Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 5970грн.67коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Шкурко М.В. представник (за довіреністю №08/08 від 30.05.2008р.);

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „ЗЕВС”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 5970грн.67коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4930грн.74коп., пені в розмірі 653грн.61коп., 3% річних в розмірі 86грн.32коп. та інфляційних витрат в розмірі 300грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки напоїв №ДЛ-876 від 01.01.2009р., видаткову накладну №13ВД003811 від 11.02.2009р., товарно-транспортні накладні 01АААШ №722704 від 11.02.2009р., 01АААШ №730171, податкову накладну №3735 від 11.02.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 06.10.2009р., 20.10.2009р., 04.11.2009р. заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4258959 Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як фізична особа-підприємець.

28.10.2009р. позивачем надані пояснення до позову №09/7-833 від 27.10.2009р., відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позову.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01.01.2009р. між Приватним підприємством „ЗЕВС”, м.Донецьк та Суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк укладений договір поставки напоїв №ДЛ-876 від 01.01.2009р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити покупцю напої (надалі за текстом даного договору напої зазначаються як товар) партіями згідно замовленням останнього, а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Особа, що підписала видаткову накладну від імені покупця, має всі повноваження щодо узгодження даних умов (найменування, асортименту, кількості, ціна, а також місця, дати та часу поставки).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки напоїв №ДЛ-876 від 01.01.2009р.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар постачається на умовах DDP у відповідності до правил ІНКОТЕРМС 2000. Місце поставки обумовлюється сторонами при прийнятті замовлення та зазначаються у товарно-транспортних накладних. При суперечності умов даного договору положенням правил ІНКОТЕРМС 2000, умови даного договору мають переважну значність.

Відповідно до п.1.3 договору передбачено, що повноваження особи, що підписує видаткову накладну, підтверджуються довіреністю типової форми №М-2, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р. або наданим постачальнику письмовим повідомленням із примірником печатки (штампу), яким на документах про прийняття товару (накладна, товарно-транспортна або інший документ) буде завірятися підпис матеріально відповідальної особи покупця, складене у відповідності до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на тримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р.

Згідно п.1.4 договору, документи, оформлені у відповідності з умовами п.1.3 даного договору, є належним доказом належного виконання зобов`язань постачальника щодо поставки товару, узгодження асортименту, кількості, ціни товару, а також місця, дати та часу поставки уповноваженою особою покупця та прийняття товару покупцем.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 4930грн.74коп., що підтверджується видатковою накладною №13ВД003811 від 11.02.2009р., товарно-транспортними накладними 01АААШ №722704 від 11.02.2009р., 01АААШ №730171, податковою накладною №3735 від 11.02.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність вказаних документів до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видатковій накладній в графі „одержав(ла)”, на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень. Повноваження представника відповідача, яким підписано видаткову накладну підтверджуються наданим відповідачем позивачу згідно п.1.3 договору письмовим повідомленням із примірником печатки (штампу), яким на документах про прийняття товару (накладна, товарно-транспортна) буде завірятися підпис матеріально відповідальної особи покупця.

За приписом п.4.1 договору, ціни на товар є вільними. Ціна товару визначається за домовленістю сторін в момент передачі товару та зазначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншим, не суперечливим чинному законодавству способом (п.4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено строк оплати за отриманий товар:

-100% передоплата;

-відстрочення платежу на 14 календарних днів від дня прийняття товару покупцем.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки передоплата відповідачем не здійснювалась, суд вважає, що відповідач повинен був оплатити отриманий товар в строк до 25.02.2009р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 4930грн.74коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 4930грн.74коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 4930грн.74коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірної продукції, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства „ЗЕВС”, м. Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4930грн.74коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 653грн.61коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 653грн.61коп. за період прострочення з 25.02.2009р. по 25.09.2009р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені за період прострочення з 26.02.2009р. по 26.08.2009р. (181 день прострочення) становить 567грн.31коп.

З огляду на викладене, враховуючи положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 653грн.61коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 567грн.31коп.

Крім того, ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума 3% річних за період прострочення з 25.02.2009р. по 25.09.2009р. становить 86грн.32коп. та сума інфляційних витрат за відповідний період становить 300грн.00коп.

Розглянувши зазначені позивачем суми інфляційних витрат та 3% річних, суд встановив, що останнім допущено арифметичну помилку, в результаті чого розмір інфляційних витрат за період прострочення оплати товару з 26.02.2009р. по 25.09.2009р. становить 221грн.88коп. та 3% річних за відповідний період 85грн.92коп.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 300грн.00коп. та 3% річних в розмірі 86грн.32коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 221грн.88коп. та 85грн.92коп. відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „ЗЕВС”, м.Донецьк до відповідача, Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 5970грн.67коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4930грн.74коп., пені в розмірі 653грн.61коп., 3% річних в розмірі 86грн.32коп. та інфляційних витрат в розмірі 300грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1, 83045, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „ЗЕВС” (за адресою: вул.Елеваторна, 1а-1б, м. Донецьк, 83047, р/р 26007002000013 в ТОВ КБ „Український фінансовий світ”, МФО 377777, код ЄДРПОУ 31578034) суму основного боргу в розмірі 4930грн.74коп., пеню в розмірі 567грн.31коп., 3% річних в розмірі 85грн.92коп. та інфляційних витрат в розмірі 221грн.88коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 99грн.18коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229грн.48коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 19.11.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя