Ухвала суду № 69328915, 26.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

26 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року та заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Шевченківський районний суд м. Києва заочним рішенням від 18 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнив: стягнув на його користь з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2008 року у розмірі 8 тис. 760 дол. США 95 центів, що еквівалентно за курсом Національного банку України 192 тис. 641 грн 48 коп.; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27 липня 2017 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 відмовив на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

15 вересня 2017 року до Верховного Суду України звернулася ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвалених у справі судових рішень, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність».

На обґрунтування заяви ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року, постанову Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року та на постанови Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року та 16 серпня 2017 року.

Водночас ОСОБА_4 просить звільнити її від сплати судового збору за подання заяви про перегляд зазначених судових рішень, посилаючись на свій скрутний майновий стан, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, її сім'я є багатодітною та виховує шістьох дітей.

Відповідно до частин першої, третьої статті 82 ЦПК України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Колегія суддів вважає, що клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання і розгляд заяви про перегляд судових рішень підлягає задоволенню, оскільки доводи заявниці підтверджуються відповідними доказами.

Разом з тим колегія суддів вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявниця, задовольняючі позовні вимоги банку, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати суми кредиту та процентів утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з неї в судовому порядку. При цьому, суд урахував, що відповідачка отримала кредит у доларах США, та дійшов висновку, що заборгованість підлягає стягненню в іноземній валюті з застосуванням гривневого еквіваленту на день платежу.

Наданою для порівняння ухвалою від 16 листопада 2011 року суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі рішення, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції з передбачених статтею 338 ЦПК України підстав порушенням норм права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема: суди не з'ясували дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають із кредитного договору та договору поруки, належним чином не визначили обсягу відповідальності перед кредитором тощо.

Інші судові рішення судів касаційної інстанцій постановлені у справах про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса (28 вересня 2011 року), про звернення стягнення на майно та виселення (16 листопада 2011 року), з іншими предметами позову, змістом позовних вимог, матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин та з іншими встановленими судом фактичними обставинами справ, у порівнянні зі справою, про перегляд якої подано заяву.

З огляду на це, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

У постановах Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року № 3-29гс16 та 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16 міститься висновки про те, що розмір пені, передбачений статтею першою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватись та стягуватись за судовим рішенням лише у національній валюті України - гривні.

У справах, в яких прийнято надані заявником для порівняння постанови та у справі, рішення в якій просить переглянути заявниця, встановлено різні фактичні обставини справи.

Підстави для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 82, 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання і розгляд заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року та заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року та заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук