Рішення № 69323372, 27.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ КБ "Правекс-Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в якому просили стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 715,98 доларів США.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 11 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 689-008/07 Р.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач надає відповідачу кредит в іноземній валюті у сумі 18 400 дол. США, терміном з 11.04.2007 року до 01.04.2014 року із розрахунку 11,99 % річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені Договором повернути кредит у вказаний термін та сплачувати проценти.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11 квітня 2007 року були укладені договори поруки, відповідно до якого поручителі у порядку та на умовах, передбачених договором поруки зобов'язуються нести солідарну майнову відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки, вчасно та у повному обсязі погашення основної суми борги за кредитом у строки.

Посилаючись на те, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконали, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Справа № 758/10079/15№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9908/2017Головуючий у суді першої інстанції: Шаховніна М.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, через свого представника, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне та неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послався на те, що судом першої інстанції не було повідомлено його належним чином про розгляд справи, що позбавило його захищати свої права.

Апелянт посилається, що розрахунок заборгованості, який був наданий банком, є неправильним та сума заборгованості є меншою.

Крім того, судом не було враховано, що відповідач ОСОБА_3 помер.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ КБ «Правекс-Банк» є повним правонаступником АКБ «Правекс-Банк».

Як встановлено в судовому засіданні 11 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 689-008/07 Р ( а. с. 14-20).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 якого, позивач надає відповідачу кредит в іноземній валюті на загальну суму 18 400 дол. США з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується, а також з метою сплати страхових платежів згідно з договором страхування автомобіля, терміном з 11.04.2007 року до 11.04.2014 року із розрахунку 11,99 % річних, а відповідач-1 зобов'язався погашати кредит рівними частинами та сплачувати відсотки ( п. 4.4. Договору).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх зобов'язань за цим договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та /або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 1 відсоток річних, починаючи від розміру, встановленого в п. 1.2 даного Договору.

Відповідно до п. 10.1 кредитного Договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитним або внесення відсотків за користування кредитом відповідач-1 сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2 Договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Згідно п. 7.1.4 Договору при настанні обставин, вказаних в п.п. 9.1, 9.2 кредитор має право дострокового стягнення заборгованості у повному обсязі за рахунок закладеного автомобіля, або звернути стягнення на грошову та майнову власність, належну відповідачу-1.

11 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу №689-008/07Р ( а.с.27-31).

Відповідно до умов якого, відповідач-1 передав у заставу транспортний засіб.

Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11 квітня 2007 року були укладені договори іпотеки № 689-008/07 Р ( а.с. 21-26).

Згідно п. 1.1. даних договорів, поручитель, у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед Кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 689-008/07Р від 11.04.2007 року.

В п. 2.1 договору поруки вказано, що поручитель зобов'язується у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором, виконати за нього зобов'язання перед Позивачем, у порядку і у строки, встановлені Договором, зазначеним у п. 1.1 Договору зі змінами і доповненнями до нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було надано ОСОБА_1 кредитні кошти в повному обсязі. Однак, на відміну від позивача, що виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, останній, отримавши та використавши кредитні ресурси, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом сплати відсотків, не виконав. У зв'язку з чим станом на 15.06.2015 року у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 11 715 дол. США 98 центів.

Матеріали справи свідчать, що 13.07 2015 року позивачем на ім'я відповідачів було направлено вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором ( а.с. 39-50).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, а відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання належним чином.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції загалом відповідає, оскільки суд правильно розглянув справу,відповідно до наявних у справі доказів та в межах заявлених вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що судом помилково було взято до уваги розрахунок заборгованості, оскільки заборгованість на справді менша, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Звернувшись до суду з позовом, на підтвердження наявної у боржника заборгованості у розмірі 11 715 дол. США 98 центів, представником позивача був наданий розрахунок заборгованості (а.с.11-13), який був перевірений судом першої інстанції та правильно взятий до уваги.

Заперечуючи проти вказаного розрахунку, відповідач надав суду альтернативний розрахунок (а.с.146-147), відповідно до якого загальна заборгованість становить 8 204,78 доларів США.

Проте, колегія суддів не може взяти наданий відповідачем розрахунок заборгованості, оскільки з нього не вбачається, які вихідні дані були взяті при його складанні, не зрозуміло звідки взята вказана в ньому заборгованість та взагалі не зазначено які суми погашення кредиту були взяті до уваги при його складанні.

Натомість, розрахунок заборгованості, наданий представником позивача, включає в себе та враховує суми погашення заборгованості боржником.

Апелянт не заперечував проти того, що ним дійсно погашалися ті суми, які вказані у розрахунку банку.

Доказів того, що окрім зазначених сум, ним погашалися й інші кошти, апелянт суду не надав. Сам по собі розрахунок заборгованості, який був наданий відповідачем, без надання доказів погашення кредиту не може бути належним доказом погашення заборгованості по кредиту.

Враховуючи наведене, за своїм внутрішнім переконанням, побудованим на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно узяв до уваги наданий позивачем розрахунок, оскільки апелянтом він не був спростований та не було надано доказів оплати кредиту в більшому обсязі, ніж передбаченому розрахунком позивача.

Таким чином суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення виниклої заборгованості.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції правильне не повністю, виходячи з наступного.

Так, суд рішенням від 03 березня 2016 року стягнув заборгованість солідарно, в тому числі, і з ОСОБА_3, як поручителя.

Проте, як вбачається з наданого представником відповідача свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 22.12.2010р., ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 62 років, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий напис №23047 (а.с.145).

Тобто, на момент ухвалення судового рішення ОСОБА_3 вже помер, що не було враховано судом першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 6 статті 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції, в частині вимог до ОСОБА_3, підлягає скасуванню із закриттяV провадження по справі у цій частині.

В решті, заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції, в цій частині, не впливають.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.218, 303-304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року, в частині позовних вимог до ОСОБА_3, скасувати та закрити провадження по справі у цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді