Ухвала суду № 69314871, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2807/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименна Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Управління державної казначейської служби в Яготинському районі, третя особа Головне управління державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «МАНАД» звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України у розмірі 83 671,15 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2016 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підтверджується квитанцією № 2 та листом Яготинського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 23.05.2016 № 48/10/965.

Також позивачем 17.06.2016 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підтверджується квитанцією № 2 та листом Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 02.07.2016 № 843/10/10-17-15-01.

У визначений законодавством строк сума бюджетного відшкодування не була перерахована на розрахунковий рахунок позивача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2017 року та від 07.06.2017 у справі № 810/2265/16 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Яготинського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо неподання протягом п'яти робочих днів з дня закінчення камеральної перевірки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Манад» у сумі 1 020 239 грн. 00 коп. за декларацією за квітень 2016 року № 9078755738.

Згідно декларації з ПДВ за квітень 2016 бюджетному відшкодуванню підлягала сума в розмірі 1 020 239,00 грн., яка у сумі 533 300,00 грн. була відшкодована ТОВ «Манад» 31.08.2016 року та у сумі 486 939,00 грн. відшкодована 16.09.2016 року.

Згідно декларації за травень 2016 сума бюджетного відшкодування надійшла на рахунок позивача 31.08.2016 року.

Оскільки суму податку на додану вартість за квітень та травень 2016 року не відшкодовано позивачу у визначені ПК України строки, позивач має право на стягнення сум пені відповідно до п.200.23 ст. 200 ПК України, у зв'язку із чим останній звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки суму податку на додану вартість за квітень та травень 2016 року не відшкодовано позивачу у визначені ПК України строки, позивач має право на стягнення сум пені відповідно до п.200.23 ст. 200 ПК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України контролюючий орган протягом 5 робочих днів після закінчення перевірки зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податків в обслуговуючому банку протягом 5 операційних дів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 21-131а14 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 року у справі № К/800/36094/14.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначено судом апеляційної інстанції, 16.05.2016 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підтверджується квитанцією № 2 та листом Яготинського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 23.05.2016 № 48/10/965.

У зв'язку із завершенням камеральної перевірки по декларації з ПДВ за квітень 2016 року №9078755738 протягом 17.06.2016 року та у відповідності до положень п. 200.10 ст. 200 ПК України, сума зазначена у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 1 020 239,00 грн.. вважається узгодженою та з 20.06.2016 року почався перебіг встановленого п. 200.12. ст.. 200 Кодексу строку (п'ять робочих днів), протягом якого контролюючий орган зобов'язаний був подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок і: зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у строк до 24.06.2016р.

У зв'язку із завершенням камеральної перевірки по декларації з ПДВ за травень 2016 року №9101425145 протягом 19.07.2016 року та у відповідності до положень п. 200.10 ст. 200 Кодексу, сума зазначена у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 2 359 703,00 грн. вважається узгодженою та з 20.07.2016 року почався перебіг встановленого п. 200.12. ст.. 200 ПК України строку (п'ять робочих днів), протягом якою контролюючий орган зобов'язаний був подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у строк до 26.07.2016 року.

Однак всупереч вимогам пунктів 200.12, 200.13 ст. 200 Кодексу, Порядку КМУ №39 від 17.01.2011р. Відповідачем відповідні висновки із зазначенням узгоджених сум ПДВ протягом 5-ти робочих днів з дня узгодження сум до органів Держказначейства подано не було, чим допущено протиправну бездіяльність та порушено права ТОВ «МАНАД» на своєчасне отримання бюджетного відшкодування ПДВ протягом строків встановлених ст. 200 Кодексу.

Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті не вчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість що у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки суму податку на додану вартість за липень 2016 року не відшкодовано позивачу у визначені ПК України строки, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на стягнення сум пені відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».

Водночас у постанові від 16.09.2015 року Верховним Судом України зроблено висновок, що стягнення бюджетного відшкодування не є належним способом захисту порушеного права, яким у розглядуваній категорії спорів має бути вимога про зобов'язання податковий орган надати висновок про суму бюджетного відшкодування.

Втім у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму бюджетного відшкодування у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

З урахуванням викладеного задоволення лише позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо ненадання Управлінню висновку із зазначенням суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачеві з бюджету, не можна визнати достатнім та ефективним способом захисту порушеного права ТОВ «МАНАД».

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту суд першої правомірно задовольнили розглядувані позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність податкового органу та безпосередньо стягнувши з Державного бюджету України бюджетну заборгованість на користь платника.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 року у справі К/800/44985/15.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.