Ухвала суду № 69314362, 04.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"04" жовтня 2017 р. Справа № 917/100/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 2907 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі №917/100/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", м. Чорноморськ, Одеська обл.,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) фізична особа ОСОБА_2, м. Полтава, 2) фізична особа ОСОБА_3, с. Горбанівка Полтавської обл.,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі №917/100/17 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" 8688949,88 грн заборгованості за кредитом, 3436188,07 грн заборгованості за відсотками, 181877,07 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

У червні 2017 року відповідач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі №917/100/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт при поданні даної скарги сплатив судовий збір частково, а саме, у сумі 1200,00 грн. (т.2, а.с.146) та звернувся до суду з клопотанням про розстрочення сплати судового збору до моменту ухвалення рішення в даній справі (т.2, а.с.165). Клопотання було мотивовано неможливістю сплати судового збору в повному обсязі у встановлений законом десятиденний строк оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 вказану скаргу було прийнято до провадження, клопотання апелянта задоволено та розстрочено сплату судового збору до 20.07.2017.

19.07.2017 представник ФОП ОСОБА_1 подав клопотання про відстрочення сплати судового збору (т.3, а.с.1), в якому із посиланням на арешт рахунків ФОП ОСОБА_1 просив відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 розгляд справи відкладено на 03.08.2017, зобов'язано апелянта надати суду докази сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду із посиланням на те, що згідно з вимогами закону судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі становить 200064,77 грн., однак заявником сплачено лише 1200,00 грн. та не виконано вимог ухвал суду від 21.06.2017 і від 20.07.2017 щодо надання доказів сплати судового збору в повному обсязі. Судом апеляційної інстанції зазначено, що після усунення обставин, які зумовили залишення апеляційної скарги без розгляду, апелянт має право знову звернутися до апеляційного господарського суду в загальному порядку.

20.09.2017 ФОП ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі №917/100/17. До скарги не додано доказів сплати судового збору за її подання, натомість заявник звернувся з клопотанням (вх.№10109 від 02.10.2017), в якому із посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" просить звільнити його від сплати судового збору, зазначаючи, що сума 200064,77 грн., яка підлягає сплаті, є непомірно великою, оскільки ФОП ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі: на рахунках кошти арештовані, бізнес повністю заблокований внаслідок діяльності Державної виконавчої служби, також на утриманні заявника перебуває непрацююча дружина та двоє неповнолітніх дітей. На доказ скрутного матеріального становища апелянтом надано незасвідчену копію довідки ПАТ КБ "Приватбанк" про залишок коштів на поточному рахунку НОМЕР_1 станом на 18.09.2017 у сумі 18,41 грн., а також незасвідчені копії свідоцтв про народження дітей.

Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.

За змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом. Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеної в п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)"

Відповідно до пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як було встановлено вище, заявником на доказ скрутного майнового стану надано копію довідки ПАТ КБ "Приватбанк" про залишок коштів на поточному рахунку НОМЕР_1 станом на 18.09.2017 у сумі 18,41 грн. Надаючи оцінку даному доказу, колегія суддів зазначає, що всупереч вимогам ч.2 ст.36 ГПК України, якою визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, заявником надано незасвідчену копію довідки. Окрім того, вказана довідка містить відомості про суму коштів лише на одному рахунку апелянта (тоді як у клопотанні про звільнення від сплати судового збору ним вказано про наявність кількох рахунків) і виключно на конкретну дату (18.09.2017), а не про майновий стан ФОП ОСОБА_1 в цілому - зокрема, за весь період з моменту прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення від 27.02.2017.

Колегія суддів зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, яке додано до скарги, заявник вказує, що кошти на сплату судового збору ним було передано своєму представникові, ОСОБА_4, яка напередодні судового засідання 03.08.2017 була госпіталізована та після цього перебувала на лікуванні. На думку колегії суддів, відповідне свідчить про підтвердження заявником факту наявності у нього коштів для сплати судового збору.

Заявник зазначає, що на теперішній час у зв'язку з відсутністю коштів він не в змозі оплатити послуги юриста. До апеляційної скарги додано акт від 11.09.2017, за яким ОСОБА_4 передала, а ФОП ОСОБА_1 прийняв матеріали справи №917/100/17 та копію ухвали від 03.08.2017 про залишення апеляційної скарги без розгляду. При цьому заявником не зазначається про те, що ОСОБА_4 не повернула йому кошти, призначені для сплати судового збору.

ФОП ОСОБА_1 вказує на те, що на його утриманні перебуває непрацююча дружина, однак доказів даного твердження ним суду не надано. Натомість, як вбачається з матеріалів справи (т.3, а.с.11) та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - з 09.09.2014 зареєстрована як фізична особа - підприємець. Доказів не здійснення нею підприємницької діяльності та відсутності доходу від вказаної діяльності заявником також не надано.

У клопотанні про звільнення від сплати судового збору апелянт також посилається на висновки Європейського суду з прав людини (рішення від 19.06.01 у справі "Креуз проти Польщі") стосовного того, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наведеного судового рішення, воно стосується саме законодавчого регулювання розміру та порядку сплати судового збору в контексті забезпечення дотримання прав та інтересів осіб, які звертаються до суду, а також законності мети встановлення судового збору, водночас із даного рішення не вбачається незаконності інституту судового збору як такого або ж необов'язковості виконання вимог чинних законів, якими врегульовано дані правовідносини. Натомість, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.01 у справі "Креуз проти Польщі", на яке посилається апелянт, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті Конвенції.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Також, на думку колегії суддів, має бути враховано принцип рівності сторін у процесі, що є одним із елементів більш широкого поняття "справедливий судовий розгляд", яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (справа «Ruiz-Mateos v.Spain, рішення від 23.06.93, серія А, №262).

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Стаття 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.

Як вбачається з матеріалів справи, другою стороною у справі, а саме, позивачем, ПАТ "Марфін Банк", було в повному обсязі сплачено судовий збір за подання позовної заяви. При цьому ФОП ОСОБА_1 також не було позбавлено права на доступ до суду - його апеляційна скарга розглядалася Харківським апеляційним господарським судом, який задовольняв клопотання заявника щодо відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а в ухвалі від 03.08.2017 зазначив, що після усунення обставин, які зумовили залишення апеляційної скарги без розгляду, апелянт має право знову звернутися до апеляційного господарського суду в загальному порядку.

Проте, як вбачається з матеріалів повторно поданої апеляційної скарги, вищенаведені обставини ФОП ОСОБА_1 не були усунуті та всупереч вимогам ч.3 ст.94 ГПК України, ним не надано доказів сплати судового збору. Окрім того, заявником не надано належних та допустимих доказів наявності обставин, що могли б бути підставою для звільнення його від сплати судового збору в порядку ст.8 Закону України "Про судовий збір" (про що зазначено вище).

Згідно з приписами п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Відповідно до ч.4 ст.97 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Щодо клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги (вх.№10110 від 02.10.2017), колегія суддів зазначає, що вказане клопотання не розглядається, оскільки скарга підлягає поверненню з наведених вище підстав.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.86, п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИЛА:

Повернути апеляційну скаргу заявнику.

Додаток: заявнику - матеріали скарги на 30 арк.; поштовий конверт.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.