Постанова № 69314336, 03.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа № 917/1843/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - Пугач О.В. - на підставі довіреності від 03.03.2017р. №85,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", Полтавська область, Оржицький район, с.Круподеринці, (вх.№2771 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. у справі №917/1843/16

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", Полтавська область, Оржицький район, с. Круподеринці,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", Полтавська область, м. Гадяч,

про стягнення заборгованості у сумі 1995722,96грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. у справі №917/1843/16 (суддя Гетя Н.Г.) задоволено клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи; на вирішення експертів поставлено наступні питання:

- В якій сумі підтверджується документально зазначена в позовній заяві СТОВ "Агрофірма дружба" заборгованість ТОВ "Гадячсир" за товар, поставлений за Договором поставки №199-Д від 30.01.2015р. з урахуванням всіх оплат здійснених ТОВ "Гадясир"?;

- Чи відповідає матеріалам справи, умовам укладеного Договору поставки №199-Д від 30.01.2015р., заяві про збільшення позовних вимог (вх. канцелярії №8722 від 13.07.2017р.) та правилам арифметичних дій сума пені, 3% річних та інфляційних, що нараховані СТОВ "Арофірма" Дружба"? Якщо подані СТОВ "Арофірма" Дружба" розрахунки пені, 3% річних та інфляційних невірні, з помилками, то навести правильний розрахунок.

Ухвалено, доручити проведення додаткової експертизи Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Чураївни, буд. 1/1, м. Полтава, 36004); попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України; обов'язок по оплаті витрат на проведення судової експертизи покладено на відповідача; зупинено провадження у справі №917/1843/16 до отримання висновку експерта судом.

Відповідні висновки суду щодо доцільності призначення у даній справі додаткової судової економічної експертизи з посиланням на положення статтей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998р., мотивовані тим, що висновок комісійної судово - економічної експертизи №162/163 від 25.06.2017р. по господарській справі № 917/1843/16 складений Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса суперечить матеріалам справи, викликає сумнів у його правильності та містить неточності, які не можуть бути усунуті шляхом надання пояснень судовими експертами, а отже, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні даного спору, необхідні спеціальні знання.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. у справі №917/1843/16 та передати справу на розгляд до господарського суду Полтавської області. Крім того, з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить суд здійснити розгляд справи у режимі відеоконференції у Лохвицькому районному суді Полтавської області (37200, Полтавська область, м.Лохвиця, вул. Перемоги, буд.8).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що господарський суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі, у зв'язку з призначенням додаткової судової економічної експертизи, діяв в порушенням приписів частин 1 та 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р., пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також роз'яснень викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. №4, що в свою чергу призвело до порушення охоронюваних прав та законних інтересів позивача, а також порушення судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що з матеріалів справи вбачається ,що зупинення провадження у даній справі (21.07.2017р.) виходить за межі розумного строку вирішення спору, чим було порушено право апелянта на розгляд справи впродовж розумного строку визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, оскільки продовження строку розгляду справи на 15 днів судом за клопотанням відповідача було здійснено 22.12.2016р., отже в момент поновлення провадження у справі (05.07.2017р.) спливли розумні строки розгляду справи. Крім того, апелянт зазначає, що внаслідок зупинення провадження у справі, подана до господарського суду першої інстанції заява про збільшення розміру позовних вимог залишилась без розгляду, що на думку останнього також свідчить про порушення судом приписів господарського процесуального законодавства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 03.10.2017р.; задоволено клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Лохвицькому районному суді Полтавської області (37200,Полтавська область, м.Лохвиця, вул. Перемоги, буд.8) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1843/16, розгляд якої відбудеться 03.10.2017р. о 14:20год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

У зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., автоматизованою системою документообігу суду 02.10.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" слід починати спочатку.

03.10.2017р. засобами електронного зв'язку відповідачем направлено на електронну адресу апеляційного господарського суду клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні, проте, вказане клопотання не засвідчено електронним підписом, про що уповноваженими особами Харківського апеляційного господарського суду складений акт від 03.10.2017р. №13-42/735.

Відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої Вищим господарським судом України листом від 19.02.2013р. №01-17/315/384/13 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013р., документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних.

Враховуючи ту обставину, що клопотання відповідача надіслано на електронну адресу апеляційного господарського суду без засвідчення його електронним підписом, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для його розгляду.

Апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. у справі №917/1843/16 відбулось за участю представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" - Пугач О.В. в режимі відеоконференції.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. у справі №917/1843/16 та передати справу на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.11.2016р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про стягнення заборгованості за договором поставки №199-Д від 30.01.2015р. у розмірі 1811466,35грн. - основний борг, пеня у розмірі 142823,33 грн., 3% річних в сумі 13987,30грн. та інфляційні у розмірі 27445,98грн. (т.1 а.с.2-142).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар (молоко) за договором поставки №199-Д від 30.01.2015р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.11.2016р. у справі №917/1843/16 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі (а.с.1).

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2017р. відповідачем було подано до господарського суду першої інстанції клопотання (вх.№13022), в якому просив суд призначити у справі №917/1843/16 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса та зупинити провадження у даній справі;

На вирішення експерта поставити наступні питання:

- Чи підтверджені документально (якщо так, то у якій сумі) зазначена СТОВ "Арофірма" Дружба" в позовній заяві сума заборгованості ТОВ "Гадячсир" за товар, поставлений за договором поставки №199-Д від 30.01.2015р.?;

- Чи відповідає матеріалам справи, умовам укладеного договору поставки №199-Д від 30.01.2015р. та правилам арифметичних дій сума пені, 3% річних та інфляційних, що нараховані СТОВ "Арофірма" Дружба"? Якщо подані СТОВ "Арофірма" Дружба" розрахунки пені, 3% річних та інфляційних невірні, з помилками, то навести правильний розрахунок (т.1 а.с.208-210).

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилався на те, що позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку суми основного боргу та не зазначено, як саме утворилася заборгованість, адже поставки за договором, як і оплати по ньому, проводилися сторонами і до зазначеної позивачем дати виникнення боргу; крім того, відповідач наголошував на тому, що ним було здійснено часткову оплату за поставлений товар, що також необхідно враховувати при розрахунку суми заборгованості; окрім того, на думку відповідача, розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснено на заборгованість за наростаючим підсумком, а не на суми, що існували на кінець кожного місяця, що на думку відповідача є неправомірним та таким, що суперечить приписам чинного законодавства. Отже, на думку відповідача, проведення судової економічної експертизи є необхідним задля уникнення помилок при розрахунку суми позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.01.2017р. у справі №917/1843/16 залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. було задоволено клопотання про призначення судової економічної експертизи; на вирішення експертів поставлено наступне питання:

- Чи підтверджені документально (якщо так, то у якій сумі) зазначена СТОВ "Арофірма" Дружба" в позовній заяві сума заборгованості ТОВ "Гадячсир" за товар, поставлений за договором поставки №199-Д від 30.01.2015р.?; доручено проведення експертизи Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Чураївни, буд. 1/1, м. Полтава, 36004); зупинено провадження у справі №917/1843/16 до отримання висновку експерта судом (т.1 а.с.214-215, т.2 а.с.21-26).

25.06.2017р. за результатами проведеної комісійної судово-економічної експертизи Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса було складено висновок №162/163, відповідно до якого було встановлено, що:

- на підставі наданих документів, зазначена СТОВ "Агрофірма "Дружба" в позовній заяві сума заборгованості ТОВ "Гадячсир" за товар, поставлений за договором поставки №199-Д від 30.01.2015р. документально підтверджується в сумі 1725263,52грн. (т.2 а.с.89-98).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.07.2017р. поновлено провадження у справі; призначено справу до розгляду на 13.07.2017р. (т.2 а.с.93).

Після поновлення провадження у справі, 13.07.2017р. позивачем було подано до господарського суду першої інстанції заяву про надання додаткових пояснень по висновку №162/163 комісійної судово-економічної експертизи складеного 25.06.2017р. та заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№8722), в якій просив суд прийняти заяву про надання додаткових пояснення стосовно висновку №162/163 комісійної судової експертизи по господарській справі № 917/1843/16 складеного 25.06.2017р., та збільшення позовних вимог в порядку передбаченому частиною 4 статті 22 Господарського процесуального України; позовні вимоги викласти в наступній редакції, а саме - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", заборгованість з врахування штрафних санкцій в загальній сумі - 2 219 234,71грн., з яких:

- сума основного боргу - 1 755 105,35грн.,

- пеня визначена пунктом. 6.3. договору поставки № 199-Д від 30.01.2015р. в сумі -252 134,26грн.;

- 3% річних в сумі - 34 329,90грн.;

- інфляційні в сумі - 177 665,20грн. (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України); стягнути з ТОВ "Гадячсир" на користь СТОВ "Агрофірма "Дружба" витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 33973,18грн.

Крім того, в поданій заяві позивачем було зазначено про те, що висновок комісійної судово-економічної експертизи №162/163 від 25.06.2017 року по господарській справі № 917/1843/16 наданий Полтавським відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса було здійснено з неповним дослідженням доказів, що призвело до помилкового заниження суми фактичної дебіторської заборгованості ТОВ "Гадячсир" перед СТОВ "Агрофірма "Дружба" (т.2 а.с.100-109).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.07.2017р. відкладено розгляд справи на 21.07.2017р.; ухвалено викликати в судове засідання судового експерта 2 кваліфікаційного класу, завідувача сектору судових економічних досліджень Буколову Вікторію Вікторівну; явку представників сторін та судового експерта визнано обов'язковою (т.2 а.с.117-118).

21.07.2017р. відповідачем було подано до господарського суду першої інстанції клопотання (вх.№ 9116), в якому просив суд призначити у справі додаткову судову економічну експертизу, проведення якої доручити Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Чураївни, буд. 1/1, м. Полтава, 36004); на вирішення експерта поставити наступні питання:

- В якій сумі підтверджується документально зазначена в позовній заяві СТОВ "Агрофірма дружба" заборгованість ТОВ "Гадячсир" за товар, поставлений за Договором поставки №199-Д від 30.01.2015р. з урахуванням всіх оплат здійснених ТОВ "Гадясир"?; зупинити провадження у справі на час проведення додаткової судової економічної експертизи.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилався на те, що не погоджується з висновком проведеної у межах даної справи комплексної судової -економічної експертизи, та відповідно визначеною судовими експертами сумою основного боргу, з огляду на те, що при здійсненні розрахунку не було враховано всіх платежів здійснених ТОВ "Гадячсир" в рахунок погашення боргу перед СТОВ "Агрофірма "Дружба", що призвело до невірного розрахунку суми основного боргу та як наслідок помилкового розрахунку пені, 3% річних та інфляційних (т.2 а.с.121).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. у даній справі задоволено клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи, з підстав викладених вище (т.2 а.с. 159-162).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Отже, вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду, зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Як визначено у статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Пунктами 2 та 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (надалі - Постанова), передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Крім того, частиною 4 статті Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при необхідності господарський суд може призначити додаткову судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Відповідно до пункту 1.2.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012р. №1950/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.01.2013р. за №1/22533, додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

У пункті 15.1 Постанови встановлено, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 Господарського процесуального кодексу України (пункт 9 Постанови).

Таким чином, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, встановленим у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, має містити, зокрема мотиви її винесення з посиланням на законодавство, а також містити викладення обставин, що зумовлюють зупинення провадження у справі.

Разом з тим, зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи є не обов'язком суду, а правом, при реалізації якого, суду слід навести обґрунтовані мотиви необхідності вчинення такої процесуальної дії як зупинення провадження у справі саме у зв'язку з її призначенням, що зумовлює, щонайменш, викладення (наведення) судом в ухвалі про зупинення провадження у справі фактичних даних, що входять до предмету доказування у даній справі та які не можуть бути встановлені судом, а виключно судовими експертами, оскільки їх встановлення потребує спеціальних знань.

При винесенні оскаржуваної ухвали про призначення у даній справі додаткової судової економічної експертизи, місцевий господарський суд виходив з того, що висновок комісійної судово - економічної експертизи №162/163 від 25.06.2017р. по господарській справі №917/1843/16 складений Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса суперечить матеріалам справи, викликає сумнів у його правильності та містить неточності, які не можуть бути усунуті шляхом надання пояснень судовими експертами, а отже, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні даного спору, необхідні спеціальні знання.

Разом з тим, призначаючи у справі додаткову судову економічну експертизу, господарським судом першої інстанції не було обґрунтовано необхідності її призначення, не зазначено, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження та не обґрунтовано неможливості самостійного встановлення фактичних обставин справи при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, вказавши лише про те, що для визначення точної суми заборгованості необхідні спеціальні знання.

При цьому, слід зазначити, що поставлені перед експертом питання не вимагають спеціальних досліджень, а їх вирішення віднесено до компетенції суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ціну позову вказує позивач, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею, а отже обґрунтування, правомірність та правильність розрахунків перевіряє суд, як складову ціни позову, визначену позивачем при зверненні до суду, в тому числі і розрахунки штрафних санкцій, що узгоджується з вимогами статті 55 Господарського процесуального кодексу України, а тому оскаржувану ухвалу суду про призначення експертизи не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена із дотриманням норм процесуального законодавства.

Судова колегія також зауважує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, отже безпідставне призначення судової експертизи та зупинення, у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому судова колегія приймає до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі.

Відповідний правовий висновок щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії, викладений у постанові Верховного суду України від 20.01.2009р. у справі №24/489, який відповідно до приписів статті 112-28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, скасування ухвали лише в частині зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судової експертизи.

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Таким чином, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано питання апеляційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 Господарського процесуального кодексу України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Водночас стаття 41 Господарського процесуального кодексу України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження, оскільки ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за приписами статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному порядку.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 08.08.2017р. у справі №910/19084/14, від 08.08.2017р. у справі №915/955/16, від 07.02.2017р. у справі №916/4692/15, від 07.02.2017р. у справі №916/4692/15.

Враховуючи вищевикладене, що однією з основних засад судочинства є законність, а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ,колегія судів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали як в частині зупинення провадження у справі, так і в частині призначення судової експертизи та направлення справи на розгляд суду першої інстанції.

Судова колегія також зазначає, що погоджується з доводами апелянта щодо того, що зупинення провадження у даній справі виходить за межі розумного строку вирішення спору визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, однак вказані обставини не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з підстав викладених вище, та відхиляє доводи апелянта щодо того, що подана до господарського суду першої інстанції заява про збільшення розміру позовних вимог залишилась без розгляду, оскільки судом вказана заява на даний час ще не розглянута та відповідно, надане позивачу господарським процесуальним законодавством право на подання відповідної заяви не є порушеним.

Оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. у справі №917/1843/16 скасуванню з направленням справи для розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. у справі №917/1843/16 скасувати.

Справу №917/1843/16 передати до господарського суду Полтавської області на розгляд по суті.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (37000, Полтавська область, м.Гадяч, вул. Будька, буд.47, код ЄДРПОУ 33460268) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" (37721, Полтавська область, Оржицький район, с. Круподеринці, код ЄДРПОУ 03773004) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1600,00грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний судовий наказ.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.