Рішення № 6928174, 30.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2009Справа №2-15/5396-2009 За позовом Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98100, АР Крим, м. Феодосія, пров. Корабельний, 29, 98100, АР Крим, м. Феодосія вул. Володарського, 39-Б, ідентифікаційний код 30689644) До відповідача Приватного підприємства «Технопласт Плюс» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735)

Про стягнення 15561,71 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Умерова Е.Ш., довіреність № 14/д від 21.12.2008р. у справі.

Від відповідача – Меметова З.З.. довіреність № 199 від 03.11.2009р.

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Теодосія» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Технопласт Плюс» про стягнення 15 561,71грн., у тому числі 14369, 13 грн. суми основного боргу, 942,14 грн. пені, 130, 37 грн. 3% річних, 120,07 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за договором постачання природного газу № 109/ДП від 20.05.2009р., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість , що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач проти позовних вимог у судовому засіданні та у відзиві на позов заперечував в частині стягнення пені , 3% річних та інфляційних витрат.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.05.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Теодосія» (Постачальник) ( позивач) та Приватним підприємством «Технопласт Плюс» (Споживач) ( відповідач) був укладений Договір № 109/ДП постачання природного газу (а.с. 8-12).

Згідно з пунктом 1.1 Договору постачальник зобов’язується поставити та передати на межі балансового розмежування газопроводів споживачу природний газ в обсягах та строки, що передбачені Договором, а Споживач – прийняти та оплатити його.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна газу з 01.01.2009р. формується відповідно до Постанов національної комісії регулювання електроенергетики № 1391 від 19.12.2003р. № 387 та становить 2519, 34 грн. за одну тисячу метрів кубічних газу.

Вартість газу сплачується споживачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в порядку 100% передплати вартості запланованого місячного обсягу газу, визначеного замовлення на планове споживання до п’ятого числа наступного за місяцем, протягом якого відбувалося постачання газу. ( пункт4.3 Договору).

Строк дії Договору становить з моменту підписання та до його повного виконання сторонами. ( пункт 9.1 Договору).

Позивачем у виконання пункту 4.2 Договору, в якому йдеться про те, що в разі зміни тарифів на газ та послуги сторони приймають нові тарифи до виконання без складання додаткової угоди, про що постачальник письмово інформує споживача, направлений лист № 283 від 31.03.2009р., який є невід’ємною частиною Договору № 109, в якому повідомляє. що ціна газу з 01.02.2009р. формується відповідно до Постанов національної комісії регулювання електроенергетики № 1391 від 19.12.2003р. № 387 та становить 2582,16 грн. за одну тисячу метрів кубічних газу. (а.с.13), направлений лист № 470 від 27.03.2009р., який є невід’ємною частиною Договору № 109, в якому повідомляє. що ціна газу з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. формується відповідно до Постанов національної комісії регулювання електроенергетики № 1391 від 19.12.2003р. № 387 та становить 2 897,38 грн. за одну тисячу метрів кубічних газу (а.с. 14), направлений лист № 551 від 12.06.2009р., який є невід’ємною частиною Договору № 109, в якому повідомляє. що ціна газу з 01.05.2009р. формується відповідно до Постанов національної комісії регулювання електроенергетики № 1391 від 19.12.2003р. № 387 та становить 2572,68 грн. за одну тисячу метрів кубічних газу.

Позивачем відповідачу був поставлений газ, про що свідчать акт приймання-передачі газу послуг з постачання газу № 4 від 30.04.2009р. на загальну суму 1367, 28 грн., акт приймання-передачі газу послуг з постачання газу № 5 від 31.05.2009р. на загальну суму 3056,73 грн., акт приймання-передачі газу послуг з постачання газу № 6 від 30.06.2009р. на загальну суму 4891,58 грн., акт приймання-передачі газу послуг з постачання газу № 7 від 31.07.2009р. на загальну суму 2522,84 грн., акт приймання-передачі газу послуг з постачання газу № 8 від 31.08.2009р. на загальну суму 2530,30 грн., підписані обома сторонами. ( а.с. 16-20).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 14369,13 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий газ та послуги не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Проте, згідно із актами приймання –передачі газу, доданими до матеріалів справи, сума боргу становить 14368,73 грн., таким чином саме ця сума належним чином підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 120,07 грн., 3% річних у розмірі 130,37 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за 06.04.2009р. по 30.06.2009р. в розмірі 120,07грн., підтверджується матеріалами справи, не перевищує суму встановленого судом розміру інфляційних втрат, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 130,37 грн. за період з 06.04.2009р. по 27.09.2009р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 942,14грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Крім того, пеня передбачена пунктом 7.4 Договору та становить подвійну облікову ставку НБУ, що діяла на період утворення заборгованості, розрахованої від суми простроченої оплати, за кожний день.

Судом встановлено, що сума пені в розмірі 942,14 грн. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Іншого відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02.12.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Технопласт Плюс» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська. 44, ідентифікаційний код 32641735) на користь Приватного підприємства «Технопласт Плюс» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) 14368,73 грн. боргу, 130,37 грн. 3% річних, 120,07 грн. інфляційних втрат, 942,14 грн. пені, 155,61 грн. державного мита та 235,99 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.