Рішення № 6928145, 02.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2009Справа №2-24/5722-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 в м. Євпаторії Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 34, ідентифікаційний код 22236588) До відповідача - Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Мойнаки" ( 97403, АР Крим, м. Євпаторія, Міськпитомник, ідентифікаційний код 05399142)

про стягнення 891,14 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Мандзюк М.В., довіреність № 12752 від 23.07.2008 р., у справі

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Мойнаки" про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за надані послуги електрозв’язку у розмірі 832,79 грн., пені у розмірі 30,49 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1,81 грн., індексу інфляції у розмірі 26,05 грн. – загальною сумою 891,14 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 102,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення вимог Договору про надання послуг електрозв’язку № 453 від 20.03.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", відповідачем були порушені зобов’язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у зв’язку з чим, за період з 01.12.2008р. по 30.07.2009р. у Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Мойнаки" утворилась заборгованість, яка станом на 01 вересня 209 року склала 832,79 грн.

Крім того, позивач зазначає, що претензія № 62 (вих. № 779 від 17.09.2009р.), направлена на адресу відповідача - Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Мойнаки" залишена без уваги, суму боргу не сплачено, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

У судовому засіданні представником позивача до матеріалів справи були залучені лист відповідача № 41 від 18.11.2009 р., відповідно до якого відповідача гарантує сплатити заборгованість у розмірі 891,14 грн. протягом 6 місяців рівними частками, та заява № 46 від 01.12.2009 р., відповідно до якої відповідач визнає наявну за ним заборгованість за послуги електрозв’язку, а також пеню, 3 % річних та індекс інфляції у загальному розмірі 891,14 грн. Також у зазначеній заяві відповідач повідомляє про сплату у добровільному порядку судових витрат, понесених позивачем у розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн.

На підтвердження сплати сум державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу представником позивача була надана квитанція від 20.11.2009 р. про сплачу державного мита у розмірі 102,00 грн. та ІТО у розмірі 236,00 грн., всього – 338,00 грн.

Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського пресувального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

20.03.2008 р. між ВАТ «Укртелеком» в особі Центру електрозв’язку № 1 Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (Підприємство зв’язку) (позивач) та Колективним сільськогосподарським підприємством Агрофірми "Мойнаки" (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 453 про надання послуг електрозв’язку (а.с.19-22).

Згідно розділу 1 вказаного Договору, Підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, перераховані у додатку № 1, та безкоштовні послуги, перераховані у додатку № 2.

Послуги, які надаються Підприємством зв’язку, сплачуються за тарифами, які узгоджені відповідно діючому законодавству (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору Споживач сплачує послуги електрозв’язку по сумісно узгодженій кредитно та авансовій системі.

Розрахунки за фактично отримані у кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом 10 днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

За отримані у кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку стягується додаткова плата у розмірі двох процентів вартості наданих послуг (п. 4.5 Договору).

У випадку застосування авансової системи оплати Споживач для отримання послуг електрозв’язку проводить кожного місяця, до 20 числа поточного місяця предоплату вартості у розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, із подальшим перерахуванням (до 10 числа місяця, що наступає після розрахункового періоду), виходячи з фактичного наданих послуг.

Договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років (п. 7.1 Договору).

Сторони не представили суду доказів розірвання зазначеного договору або зміни його умов, отже суд приходить до висновку, що зазначений договір на день слухання справи є дійсним.

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.12.2008 р. по 30.07.2009 р. у розмірі 832,79 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 832,79 грн. заборгованості за договором № 453 про надання послуг електрозв’язку від 20.03.2008 р., яка склалася за період з 01.12.2008 р. по 30.07.2009 р., через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 832,79 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 26,05 грн. та 1,81 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, враховуючи встановлення прострочення з боку відповідача грошового зобов’язання в частині сплати наданих послуг, вимоги позивача про стягнення з Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Мойнаки" інфляційних витрат у розмірі 26,05 грн. за період з січня 2009 р. по серпень 2009 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Мойнаки" 3% річних у розмірі 1,81 грн. за період з 21.01.2009 р. по 01.09.2009 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 30,49 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 36 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.8 Договору сторони передбачили, що у випадку несплати за надані послуги електрозв’язку поверх встановлено строку ( з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми затриманих платежів за кожну добу затримки відповідно з діючим законодавством.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені у розмірі 30,49 грн.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, судом було встановлено, що судові витрати у розмірі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу вже були сплачені добровільно відповідачем на корись позивача, про що свідчить відповідна квитанція від 20.11.2009 р. та підтверджується позивачем. Тому судові витрати у загальній сумі 338,00 грн. стягненню з відповідача не пдлягають.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07.12.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Мойнаки" ( 97403, АР Крим, м. Євпаторія, Міськпитомник, ідентифікаційний код 05399142) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 в м. Євпаторії Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 34, ідентифікаційний код 22236588; п/р 2600116580 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) 832,79 грн. заборгованості, 30,49 грн. пені, 26,05 грн. інфляційних втрат, 1,81 грн. річних.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.