Ухвала суду № 69259846, 21.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/433/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/564/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Смирнова Є.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поливач Л.Д.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 9 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, про стягнення боргу за договором позики.

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звертаючись в січні 2014 року до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовував свої вимоги тим, що 01.09.2009 року він передав ОСОБА_4 у борг грошові кошти в сумі 693000 гривень, які остання зобов'язалася повернути до 30.12.2013 року. При отриманні коштів відповідачем власноручно була написана розписка. В обумовлений строк відповідач гроші йому не повернула, на його спроби визначити перспективу розрахунку за боргом, він чіткої відповіді не отримав, тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики було задоволено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення було задоволено, заочне рішення від 27 березня 2014 року, скасовано. Справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 9 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 693 000 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача та відповідач у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Позивача та його представник будучи належним чином повідомленими про розгляд справи 21 вересня 2017 року у судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Однак, приймаючи участь у попередніх судових засіданнях не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність апелянта в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що 01.09.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого остання отримала у позивача в борг грошові кошти в сумі 693000 гривень, які зобов'язувалася повернути до 30.12.2013 року, про що ОСОБА_4 було написано відповідні розписки.

09.10.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_4.

Суд першої інстанції аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності дійшов висновку, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконала, у встановлений в договорі строк грошові кошти позивачу не повернула. Тому суд вважав вимоги позивача доведеними. Зазначаючи також при цьому, що оскільки договір позики грошових коштів від 01.09.2009 року був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу між ними - 09.10.2009 року, відтак між ними. виникли правовідносини, які містять договірне зобов'язання останньої за договором позики та регулюються виключно ст.ст. 1046-1053 параграфу 1 Глави 71 ЦК України.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою представник відповідача зазначав про залишення судом першої інстанції поза увагою того, що на обох розписках а.с 47 та а.с 48 наявні підписи відповідача, проте на цих двох документах вони істотно відрізняються один від одного, що дає право стверджувати, що це не її підписи. Підписи, відрізняються від автентичних підписів ОСОБА_4 (ОСОБА_4) у паспорті ОСОБА_4, довіреності на керування та розпорядження автомобілем від 25.10.2010 року, копії біржової угоди від 10.09.2009 року на купівлю транспортного засобу; заяві про перегляд заочного рішення; довіреності на представництво інтересів у судових та інших державних органах від 13.11.2015 року. Маючи сумніви щодо здійснення підпису на розписках саме відповідачем остання заявила клопотання про призначення графологічної експертизи. Проте суд безпідставно таке клопотання не задовольнив. Чим порушив її право на судовий захист.

У ході апеляційного розгляду справи, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, згідно до якої - суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, а також з урахуванням доводів апеляційної скарги апеляційним судом м. Києва було задоволено клопотання представника відповідача, в справі призначено судово-почеркознавчу експертизу на вирішення якої були поставленні питання узгодженні сторонами по справі.

За висновками експерта №7786/7787/17-32 від 01.08.2017 року вбачається, що:

1. Підписи від імені ОСОБА_4, які містяться відповідно: у розписці, яка складена від імені ОСОБА_4, без зазначення дати виконання, справа від запису прізвища «ОСОБА_4» (том 1 а.с. 47), у розписці, яка складена від імені ОСОБА_4, яка датована 01.09.2009 року, нижче рукописного запису прізвища «ОСОБА_4» (том пр а.с. 48) виконані рукописним способом без попередньої підготовки і технічних засобів;

2. Рукописні записи (буквенні та цифрові) у розписці, яка складена від імені ОСОБА_4, без зазначення дати виконання (том 1 а.с. 47), розписці, яка складена від імені ОСОБА_4 датована 01.09.2009 року (том 1 а.с. 48 ), виконані ОСОБА_4, без навмисної зміни ознак власного почерку, під впливом на неї в момент виконання рукописних записів тимчасових збиваючих факторів природного характеру, до яких, зокрема, може відноситися незвичайний емоційний стан, що посилює збуджувальні процеси (стан сильної емоційної напруги, хвилювання, стрес).

Встановити, чи виконано підписи від імені ОСОБА_4, які містяться відповідно у розписці, яка складена від імені ОСОБА_4 без зазначення дати виконання, справа від запису прізвища «ОСОБА_4» (том 1 а.с. 47) у розписці, яка складена від імені ОСОБА_4, яка датована 01.09.2009 року, нижче рукописного запису прізвища «ОСОБА_4»( том 1 а.с. 48) однією або різними особами не виявилося можливим з причин, наведених в п. 3-А дослідницької частини висновку експертів.

Встановити, чи виконано підписи від імені ОСОБА_4, які містяться, відповідно: у розписці, яка складена від імені ОСОБА_4, без зазначення дати виконання, справа від запису прізвища «ОСОБА_4» (том 1 а.с. 47), у розписці, яка складена від імені ОСОБА_4, яка датована 01.09.2009 року, нижче рукописного запису прізвища «ОСОБА_4» (том 1 а.с. 48), самою ОСОБА_4 або іншою особою не виявилося можливим з причин, наведених в п. 4 дослідницької частини висновку експертів ( т. 2 а.с. 84 - 97).

Зазначене вище вказує на те, що в ході розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що боргові розписки містять не її підпис. Відтак між сторонами по справі існують договірні відносини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи, що в строк виконання боргових зобов'язань визначених в договорі позики укладеним між сторонами, відповідачем грошові кошти не було повернуто, колегія суддів вважає, висновки суду першої інстанції щодо доведеності заявлених позивачем вимог є правомірними та такими що ґрунтуються, як на нормах діючого законодавства так і матеріалах справи.

Не визнаючи позовні вимоги та подаючи апеляційну скаргу, представник відповідача зазначав, що сторони по справі одружилися 09.10.2009 року при цьому згідно строків, встановлених законом, вони принаймі за місяць до цього подавали заяву про реєстрацію шлюбу в установу РАГСу. Відтак твердження про те, що у вересні вони не проживали разом як чоловік та жінка, на його думку, заслуговують на критичну оцінку. Всі гроші, придбані, передані один одному та вкладені в купівлю різних товарів та нерухомого майна, є формуванням і витрачанням спільного сімейного бюджету. Тому посилання позивача на ст. 1046 -1050 ЦК є невірними, так як відносини між сторонами регулюються положеннями ст. 60, ст. ст. 69 -72 СК , а розписки про боргові зобов'язання одного перед одним, без складання відповідного шлюбного договору, не мають юридичної сили.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення з урахуванням того, що згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження проживання з позивачем починаючи з 2008 року у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при постановленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення неправосудного рішення. Підстав для скасування рішення суду нема.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 9 березня 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: