Ухвала суду № 6921882, 18.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-2005/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Левченка О.В., Цупрова Р.Б.

відповідача: Жмихова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006

у справі №А23/89

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»(ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК»)

до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006, позов ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Орджонікідзевської ОДПІ №0000362301/0 від 15.01.2005, №0000362301/1 від 31.10.2005, №0000362301/2 від 11.01.2006, №0000362301/3 від 10.04.2006.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення –без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) позивачем за період з 01.01.2004 по 31.03.2005, за результатами якої складено акт №71/230/118-00190928 від 29.08.2005.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог ст.9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв’язку з не віднесенням до складу податкових зобов’язань операцій щодо поставок готової продукції, які не оподатковуються за ставкою 0% (експортні операції) та підлягають оподаткуванню за ставкою ПДВ 20%, а також пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту за січень 2005 року податку на додану вартість у сумі 129008,40 грн., сплаченого в сумі попередньої оплати за товар.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362301/0 від 05.10.2005, яким позивачу визначена сума зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень-березень 2005 року в розмірі 788701,49 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення на ту ж саму суму, з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобов’язання.

Відповідно до пп.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та поставки послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Згідно п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 цієї статті передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на протязі січня –березня 2005 року позивачем здійснювалась реалізація готової продукції власного виробництва та товарів за межі митної території України.

Фактичне вивезення товару за межі митної території України підтверджується вантажно-митними деклараціями, які оформлені у відповідності з вимогами Положення «Про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997, та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307, а також даний факт не заперечується відповідачем.

Таким чином, при експорті товару за межі митної території України ставка податку на додану вартість становить 0% та нараховується на базу оподаткування, яка визначається згідно ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням вимог ст.9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», у редакції чинній у період з 01.01.2005 по 31.03.2005, згідно якої база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки).

Виходячи з аналізу положень п.3.1 ст.3, п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 0% підлягає вся вартість товару, що експортується платником податку за межі митної території України, а не частка вартості таких товарів та (або) різниця між вартістю продажу та фактичними витратами на її придбання та виготовлення.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для обкладення податком на додану вартість за ставкою 20% різниці між вартістю продажу та фактичними витратами на придбання та виготовлення експортованого товару є правильними.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем при реалізації на території України продукції за ціною, нижче ніж витрати на її виготовлення, самостійно донараховувався податок на додану вартість та сплачувався до бюджету, з відображенням в рядку 1 Декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2005 року, що підтверджено актом перевірки.

Вірними є і висновки судів попередніх інстанцій, що позивач, здійснивши на користь ВАТ «Стаханівський завод феросплавів»попередню оплату та отримавши податкову накладну, набув права, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на віднесення до складу податкового кредиту за січень 2005 року сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 129008,40 грн. за першою подією.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанції. Відповідачем не надано доказів здійснення позивачем операцій на митній території України, що давало б підстави для їх оподаткування за ставкою 20 %.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –          

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук           О.І.Степашко