Ухвала суду № 6921883, 18.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-10936/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008

у справі № 2-а-917/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Тітан»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008, позов ВАТ «Машинобудівний завод «Тітан» задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька №0001552342/0/00177862/14164, №0001222342/0/00177862/14163, №0001522342/0/00177862/14165 від 04.10.2007.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін, справу розглянути за відсутності його представника.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

24.09.2007 відповідачем за результатами невиїзної документальної перевірки складено акт №3215/23-2, яким встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 81600 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 23.06.2005 №0000562650.

На підставі акта перевірки 04.10.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001222342/0/00177862/14163, яким за затримку на 90 календарних днів суми податкового зобов’язання в розмірі 10305 грн., застосовано штрафна санкція в розмірі 2061 грн.; № 0001552342/0/00177862/14164, яким за затримку на 353 календарних дні суми податкового зобов’язання в розмірі 35654,76 грн., застосована штрафна санкція у розмірі 17827,38 грн.; №0001522342/0/00177862/14165, яким за затримку на 28 календарних днів суми податкового зобов’язання в розмірі 10192,50 грн., застосована штрафна санкція у розмірі 1019,25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, згідно платіжних доручень та банківських виписок, які відображені в акті перевірки та надані суду, проведено сплату поточних податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2006 рік, погашення відстроченої заборгованості з податку на прибуток за 2006 рік та податку з доходів фізичних осіб за відповідні податкові періоди 2006 року.

Проте, відповідач саме з цими платіжними дорученнями пов’язував сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2005 №0000562650, та самостійно визначив призначення платежів без врахування позиції платника податків щодо розпорядження власними коштами для погашення податкових зобов’язань, а також провів зарахування в рахунок сплати податкового боргу наявну на особовому рахунку позивача переплату з податку на прибуток.

Внаслідок таких дій, відповідач вважав погашеним податковий борг з податку на прибуток за вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та у зв’язку з його погашенням з порушенням пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону застосував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб згідно платіжних доручень, виконав своє зобов’язання зі сплати цього податку за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З огляду на викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток, правильними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –          

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук           О.І.Степашко