Ухвала суду № 6921620, 24.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2009 р.                                                                       К-288/08

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                     Брайка А. І.,

суддів                                                  Карася О. В.,

                                                  Нечитайла О. М.,

                                                  Степашка О. І.,

                                                  Федорова М. О.,

секретар судового засідання –Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

на постанову Господарського суду Сумської області від 17.05.2007р. у справі № АС12/180-07 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. (справа № 22-а-1111/07)

за позовом Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройбитсервіс”,

2) Хіміко-технологічного коледжу ім. І. Кожедуба Шосткинського інституту Сумського державного університету

про визнання недійсними господарських зобов’язань,

за участю представників:

позивача –не з’явились,

відповідача –1 –Кравцов А. О.,

відповідача –2 –не з’явились,

встановив:

29.03.2007р. Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області подано позов про визнання недійсними господарських зобов’язань, які виникли з договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Стройбитсервіс” та Хіміко-технологічним коледжем ім. І. Кожедуба Шосткинського інституту Сумського державного університету від 20.06.2006р. № 20/06-1 на суму 43429 грн. 20 коп. та від 11.09.2006р. № 11/09-1 на суму 36999 грн. 60 коп., і були спрямовані на отримання незаконного прибутку, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також про застосування правових наслідків визнання зазначених господарських зобов’язань недійсними відповідно до ст. 208 ГК України у зв’язку з наявністю наміру у Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройбитсервіс”.

Підставами для визнання господарських зобов’язань недійсним позивачем зазначені ст. ст. 207, 208 ГК України, п. 10 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. ст. 3, 9, 20 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Постановою Господарського суду Сумської області від 17.05.2007р. у справі № АС12/180-07, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. (справа № 22-а-1111/07) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно наданих документів не вбачається виконання робіт, які віднесені до таких, що підлягають ліцензуванню; спірні господарські зобов’язання сторонами виконані, а тому підстав вважати їх невідповідними закону чи такими, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства немає.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними господарські зобов’язання посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. ст. 91, 203, 215, 227 ЦК України, п. 1.3. Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) та п. 3.01.19 Переліку видів робіт провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001р. № 112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.11.2001р. за № 939/6130.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройбитсервіс” в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення – без змін, як такі, що винесені без порушення норм матеріального та процесуального права, зазначивши при цьому, що позивач взагалі не послався на наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Хіміко-технологічний коледж ім. І. Кожедуба Шосткинського інституту Сумського державного університету в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення –без змін, зазначивши при цьому, що умови господарських зобов’язань сторонами були виконані повністю, претензій в них немає.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника першого відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.09.2006р. позивачем складено акт від 26.01.2007р. № 103/23-3/23054903 в якому зазначено про укладення договорів від 20.06.2006р. № 20/06-1 та від 11.09.2006р. № 11/09-1 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Стройбитсервіс” та Хіміко-технологічним коледжем ім. І. Кожедуба Шосткинського інституту Сумського державного університету на виконання будівельно-ремонтних робіт, склад яких входить до переліку будівельно-монтажних робіт, що підлягають ліцензуванню.

Також судами встановлено, що згідно наданих документів не вбачається виконання робіт, які віднесені до таких, що підлягають ліцензуванню, оспорювані договори сторонами виконані в повному обсязі, що підтверджується відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання цих робіт та банківськими виписками про надходження коштів за їх виконання.

Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з’ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не доведено в чому саме полягали мета і умисел Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройбитсервіс” при укладенні спірних договорів завідомо суперечливі інтересам держави і суспільства, оскільки укладені між відповідачами договори виконані про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем укладення між відповідачами договорів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є вірним.

Крім того, безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює також безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим судами не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

1. Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Сумської області від 17.05.2007р. у справі № АС12/180-07 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. (справа № 22-а-1111/07) в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсними господарських зобов’язань скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 –237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий                                         А.І. Брайко

Судді                                                                                                               А.І. Брайко

Ухвала складена у повному обсязі 26.11.2009р.