Ухвала суду № 6921580, 26.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-5582/07

Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., БрайкаА.І., УсенкоЄ.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі –Конотопська МДПІ)

на постанову господарського суду Сумської області від 02.11.2006

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2007

у справі № АС-17/574-06

за позовом відкритого акціонерного товариства «Червоний металіст»(далі – ВАТ «Червоний металіст»)

до Конотопської МДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.03.2006 № 022032311/0 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Сумської області від 02.11.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2007, позов задоволено з причин наявності у позивача виданих постачальниками товарів податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, що є достатньою підставою для визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ із державного бюджету. За висновком судів, підприємство не може бути суб’єктом відповідальності за недотримання податкової дисципліни постачальниками його контрагентів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Конотопська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову. Скаргу мотивовано тим, що в даному випадку відсутня така обов’язкова умова виникнення у платника права на одержання бюджетного відшкодування, як належним чином підтверджений факт надмірної сплати ПДВ до бюджету з відповідної господарської операції внаслідок неможливості здійснення перевірок виробників товару через низку непереборних обставин (як-от відсутність за місцем реєстрації, неподання звітів до податкового органу, банкрутство підприємства, розшук посадових осіб тощо).

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки ВАТ «Червоний металіст»з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по декларація з ПДВ за липень 2004 року, листопад 2004 року –січень 2005 року, березень –квітень 2005 року, оформленої актом від 10.03.2006 №64/23-3/00165706/28, Конотопською МДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 104389,21 грн.

В основу цього рішення податковим органом було покладено висновки про ненадходження ПДВ до бюджету з відповідних господарських операцій, позаяк під час проведення зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу до виробника було з’ясовано, що:

виробника поставленої продукції –приватне підприємство «Східно-український торговий будинок»- визнано банкрутом згідно з постановою господарського суду Донецької області від 04.05.2005 у справі №5/74Б;

у виробника по ланцюгу постачання - приватного підприємства «ВАН»було викрадено документи податкового та бухгалтерського обліку, причому дане підприємство не звітує до контролюючого органу з вересня 2005 року;

у фірми «Сенміз»та приватного підприємства «Візаві Плюс»було вилучено фінансову-господарську документацію за період з січня 2003 року по вересень 2004 року в ході проведення слідчих дій; за вересень 2004 року підприємства подавали звітність з нульовими показниками;

виробник продукції –приватне підприємство фірма «Б.А.М.»- не подає звітність до податкового органу, за юридичною адресою не знаходиться, має ознаки фіктивності;

товариство з обмеженою відповідальністю «Дарт-Мекс-Нью»за квітень 2005 року подало декларацію ПДВ з нульовими показниками.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем податкової вигоди по декларація з ПДВ за липень 2004 року, листопад 2004 року –січень 2005 року, березень –квітень 2005 року.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у тій самій редакції податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судами встановлено, що Конотопська МДПІ зменшила суму бюджетного відшкодування з ПДВ у зв’язку з тим, що факт надходження до бюджету цього податку, заявленого до відшкодування ВАТ «Червоний металіст», результатами зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу до виробника не підтверджений.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата цього податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди –відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, у разі безтоварності здійснених операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Проте, задовольняючи позов у справі, суди виходили лише з наявності у позивача податкових накладних постачальників. При цьому судові інстанції взагалі не встановили, за якими саме господарськими операціями було сформовано спірний податкових кредит, та не надали будь-якої правової оцінки таким операціям: не визначили предмет (зокрема, який саме товар поставлявся позивачеві) та характер відповідних угод, не з’ясували їх правомірність, реальність, не перевірили факт виконання цих угод їх учасниками.

Суди попередніх інстанцій не звернули також увагу на те, що позивач систематично придбавав продукцію через тих самих посередників у осіб, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, до податкового органу не звітували.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 227 названого Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Сумської області від 02.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 у справі № АС-17/574-06 скасувати.

Справу № АС-17/574-06 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева А.І. Брайко Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна