Ухвала суду № 6921564, 28.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2009 р.                               м. Київ                              

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цуркана М.І.,

Сороки М.О.,

Гашицького О.В.,

Лиски Т.О.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Феодосійського державного міжрайонного підприємства по забезпеченню паливом населення, підприємств, установ і організацій «Міжрайпаливо»до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (далі –МДПІ) про визнання недійним податкового-повідомлення рішення,

встановив:

У грудні 2005 року Феодосійське державне міжрайонне підприємство по забезпеченню паливом населення, підприємств, установ і організацій «Міжрайпаливо»звернулось до суду з позовом до МДПІ про визнання недійним податкового-повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 001501/2554/23-1/2/0.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Феодосія –правонаступник МДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що відповідачем була проведена документальна перевірка позивача за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2005 р. з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства. За результатами цієї перевірки був складений акт № 1138/23-1/01885162 від 03.06.2005 р. і прийнято податкове повідомлення-рішення № 001501/2554/23-1/2/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 49861 грн. та штрафних санкцій в розмірі 24930,50 грн., яке є предметом спору у цій справі.

Встановлено, що 15.03.2004 р. між позивачем та Кримським Республіканським об?єднанням «Крименергоресурс»укладено договір доручення № 3, відповідно до якого довіритель доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання реалізовувати від імені та за рахунок довірителя належний йому товар для пільгової категорії громадян, а також забезпечувати прийом, доставку до місця реалізації, зважування, зберігання, облік товару, виконання вантажно-розвантажних робіт, складання і підписання актів звірок взаєморозрахунків з заказниками та покупцями, приймати від покупців грошові кошти за товар, який був реалізований, та виконання інших дій, необхідних для реалізації товару. Повірений виконує дане доручення на підставі довіреності Довірителя.

Відповідно до пункту 2.1 пункту 2 договору за виконання даного доручення Довіритель сплачує Повіреному винагороду та відшкодує виграти, які пов’язані з виконанням даного доручення, на підставі рахунків, згідно помісячної калькуляції витрат Повіреного, узгодженої обома сторонами. Винагорода та витрати Повіреного, які пов’язані з виконанням даного доручення, сплачуються на підставі рахунків Повіреного, відповідно до калькуляції узгодженої сторонами, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок. Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 договору передбачене зобов’язання Довірителя компенсувати Повіреному всі витрати, які пов’язані з виконанням доручення у порядку та строки, передбачені підпунктом 2.1, 3.1 даного договору.

Позивачем було реалізовано пільговій категорії громадян товар (вугілля), що належав Кримському Республіканському об’єднанню «Крименергоресурс», та відшкодовано останнім витрати, пов’язані з такою реалізацією, згідно помісячних калькуляцій і авізо, підписаних обома сторонами та по факту надання послуг довірителем були виписані податкові накладні.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями), яка діяла на момент здійснення операцій, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Обґрунтованим є висновок суду про те, що позивачем не були порушені вимоги вказаної статті, оскільки податковий кредит облікового періоду було ним сформовано з сум податків, сплачених у зв’язку з отриманням послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва на підставі належно оформлених податкових накладних.

Згідно п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями), яка діяла на момент здійснення операцій, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань. Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Згідно із п.20 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари, продукцію, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. При цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком № 2 до податкової накладної.

Висновок суд про те, що МДПІ безпідставно нарахувала позивачеві суму податкового зобов’язання за непроведення корегування податкового кредиту по податковим накладним № 52 від 19.03.2004 р., №59 від 18.05.2004 р., № 61 від 01.06.2004 р. при поверненні вугілля у періоді, який перевірявся, оскільки продавцями не були надані позивачу розрахунки корегування кількісних та вартісних показників до вказаних накладних, відповідає фактичним обставинам справи.

З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на те, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Феодосія залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2006 року і ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 -239 КАС України.