Ухвала суду № 6921581, 26.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-7844/07

Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Брайка А.І., УсенкоЄ.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2006

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2007

у справі № 2-22/15641-2006А

за позовом відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»(далі –ВАТ «СЗ «Залів»)

до ДПІ

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.09.2006 № 00003723-4/0 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2007, позов задоволено з мотивів правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими векселями, які було погашено шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, що свідчить про обґрунтованість податкової вигоди, заявленої позивачем у декларації за грудень 2005 року.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що сума ПДВ за податковими векселями, які не було оплачено шляхом перерахування коштів до бюджету (тобто у грошовій формі), не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- під час імпорту товарів у листопаді 2005 року позивачем було видано податкові векселі на загальну суму податкових зобов’язань з ПДВ з цих операцій, яка становила 416092,88 грн.;

- термін погашення названих податкових векселів був визначений з 01.12.2005 по 29.12.2005;

- ВАТ «СЗ «Залів»достроково погасило податкові векселі на суму 294684грн. шляхом заліку суми бюджетного відшкодування;

- наявність у позивача на момент видачі названих векселів підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування у розмірі 294684грн. відповідачем не заперечується;

- за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової документальної перевірки щодо достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування суми ПДВ за грудень 2005 року, оформленої актом від 13.03.2006 №422/23-4/14307251, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2006 № 00003723-4/0, згідно з яким позивачу було визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 294684 грн., на підставі висновку контролюючого органу про неправомірність включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування суми ПДВ, яку було ним погашено не у грошовій формі.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у позивача права на одержання бюджетного відшкодування з операцій, за якими ПДВ було сплачено шляхом погашення податкових векселів заліком суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Абзацом четвертим цієї ж статті Закону передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

За змістом абзацу сьомого наведеної норми якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Отже, аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що погашення податкового векселя є підставою для включення суми зобов’язань по цьому векселю до складу податкового кредиту у наступному за періодом погашення звітному (податковому) періоді незалежно від способу такого погашення, тобто і у тому разі, якщо способом погашення податкового векселя є залік суми бюджетного відшкодування.

Правильність такого тлумачення правових норм випливає і з правової сутності бюджетного відшкодування. Так, за змістом пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підтвердження ж податковим органом суми бюджетного відшкодування (за рахунок заліку якого відбувається погашення податкового векселя) презумує фактичну сплату цієї суми податку заявником бюджетного відшкодування (отримувачем товарів (послуг)) постачальникам таких товарів (послуг) та засвідчує факт надмірного надходження цього податку до бюджету.

Таким чином, заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 294684 грн. є обґрунтованою, у зв’язку з чим передбачені Законом підстави для скасування ухвалених у справі рішень попередніх інстанцій відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 у справі № 2-22/15641-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева

А.І. Брайко

Є.А. Усенко

Т.М. Шипуліна