Ухвала суду № 6921008, 19.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2009 р. м. КиївК-380/07

Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Рибченка А.О., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2006

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2006

у справі № 2-27/10723-2006А

за позовом закритого акціонерного товариства «Санаторій «Карасан»(далі ЗАТ «Санаторій «Карасан»)

до ДПІ

про скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2006 №0000622301/0 та від 05.05.2006 №0000622301/1.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2006 позов задоволено з мотивів внесення ОСОБА_2 оплати у сумі 12348 грн. до каси позивача як фізичною особою від свого імені, а не від імені нерезидента - товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міжрегіонального звязку та туризму «Шляхи долі».

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 назване рішення залишено без змін з тих підстав, що статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі Декрет) встановлено обовязок проведення розрахунків через уповноважені банки лише у разі використання як засобу платежу іноземної валюти. До того ж, за висновком апеляційного суду, для застосування оспорюваних штрафних санкцій ДПІ слід було дослідити факт наявності у позивача індивідуальної ліцензії Національного Банку України на здійснення розрахунків в іноземній валюті.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про невірне тлумачення апеляційним судом приписів статті 7 Декрету, позаяк зі змісту цього законодавчого припису вбачається обовязок проведення усіх розрахунків між резидентами та нерезидентами через уповноважені банки незалежно від валюти платежу. Крім того, за посиланням ДПІ, пунктом 2.2 статті 2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 №542, розмежовано два окремі випадки застосування відповідних заходів відповідальності, а саме: 1)здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку;

2) здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

У судове засідання представники сторін не зявились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- 25.03.2005 ЗАТ «Санаторій «Карасан»(виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр міжрегіонального звязку та туризму «Шляхи долі»(замовник) (Російська Федерація) було укладено договір про надання санаторно-курортних послуг від 25.03.2005 №61, за яким позивач зобовязався надати замовникові санаторно-курортні послуги за путівками згідно з графіком заїздів, а останній оплатити їх у відповідності з умовами цього договору;

- за наслідками проведення ДПІ планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ «Санаторій «Карасан»за період з 01.01.2005 по 30.09.2005, оформленої актом перевірки від 23.03.2006 №483/23/02650682, було виявлено факт внесення виконавчим директором товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міжрегіонального звязку та туризму «Шляхи долі»ОСОБА_2, яка діяла від імені цього товариства на підставі доручення від 21.03.2005, за прибутковим касовим ордером від 04.08.2005 №598 до каси позивача готівкових коштів у сумі 12384 грн. як додаткову оплату путівок на дітей за вказаним договором;

- за наслідками проведення перевірки ДПІ було прийнято рішення від 05.05.2006 №0000622301/1, згідно з яким до позивача було застосовано штрафні санкції за порушення валютного законодавства у сумі 12348 грн.

У розгляді даної справи судові інстанції дійшли різних висновків щодо підстав внесення ОСОБА_2 спірних готівкових коштів до каси позивача.

Так, господарський суд Автономної Республіки Крим послався на те, що фактично названі кошти було сплачено ОСОБА_2 особисто як фізичною особою. Однак з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів наявності між позивачем та ОСОБА_2 договірних правовідносин, а також фактичних даних, які обґрунтовували б внесення останньою зазначеної оплати (як-от доказів надання ОСОБА_1 послуг на вказану суму), слід погодитися з висновком апеляційного суду про те, що спірні кошти було внесено ОСОБА_2 до каси ЗАТ «Санаторій «Карасан»саме на виконання названого договору від імені замовника.

Згідно зі статтею 7 Декрету у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Тобто наведеною нормою передбачено здійснення через уповноважені банки лише розрахунків між резидентами і нерезидентами з використаннями іноземної валюти.

Пунктом 1 Інструктивного листа Національного Банку України та Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 №19029/730, № 10046 «Щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля»визначено, що положення першого абзацу статті 7 Декрету щодо використання у розрахунках між резидентами і нерезидентами іноземної валюти не розповсюджується на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля (тобто країн-суб'єктів колишнього СРСР за виключенням Естонії), які можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це передбачено контрактами.

Відтак з огляду на те, що фактично оплату готівковими коштами у сумі 12348 грн. за названим договором було здійснено нерезидентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Центр міжрегіонального звязку та туризму «Шляхи долі»- у національній валюті України, дія статті 7 Декрету не поширюється на спірні правовідносини. Відтак слід погодитися з висновком попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення валютного законодавства.

За таких обставин передбачених Законом підстав для скасування правильних по суті спору рішень попередніх судових інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 у справі № 2-27/10723-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева

А.О. Рибченко

Є.А. Усенко

Т.М. Шипуліна