Ухвала суду № 6920931, 17.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2009 р.                                                                                К-13722/08

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                     Брайка А. І.,

суддів                                                  Голубєвої Г. К.,

                                                  Карася О. В.,

                                                  Рибченка О. А.,

                                                  Федорова М. О.,

секретар судового засідання –Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Харківської області від 10.04.2008р. у справі № АС-03/210-06 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2008р. (справа № 22-а-4107/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Надія”

до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

за участю представників:

позивача –Юрченко Д. В.,

відповідача –Носов К. В.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Надія”, з урахуванням послідуючої заяви про зміну позовних вимог, подано позов про визнання протиправною бездіяльності Харківської об’єднаної державної податкової інспекції по непогашенню векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, та які видано позивачем в період лютий 2006р. –серпень 2007р. на загальну суму 11243419 грн. 71 коп.; зобов’язання Харківської об’єднаної державної податкової інспекції здійснити всі передбачені діючим законодавством заходи, спрямовані на погашення векселів на загальну суму 11243419 грн. 71 коп.

Постановою Господарського суду Харківської області від 10.04.2008р. у справі № АС-03/210-06, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2008р. (справа № 22-а-4107/08), позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість відбулось двічі: позивачем шляхом включення їх до декларації з цього податку та відповідачем по картці особового рахунку; згідно висновку судово-економічної експертизи від 11.01.2008р. висновки актів перевірки не відповідають документам бухгалтерського та податкового обліку позивача та нормативно не підтверджуються; твердження відповідача про те, що позивач не має суми бюджетного відшкодування, необхідної для того, щоб вважати видані у подальшому податкові векселі погашеними, є помилковим та ґрунтується на висновках вищевказаних актів; оскільки за результатами перевірок не були прийняті будь-які податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то відображення відповідних сум податкового кредиту, погашення податкових зобов’язань по податковим векселям в податковому обліку є обов’язковим.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, винести нове рішення, яким у позові відмовити повністю посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 1.16. ст. 1, пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7, п. 11.5. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. ст. 155, 158 КАС України.

Присутній в судовому засіданні представник позивача проти вимог касаційної скарги заперечив з підстав, викладених в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у лютому 2006р. здійснив ввезення товарів на митну територію України з оформленням відповідних податкових векселів; в подальшому при ввезенні товарів позивач скористався абз. 7 п. 11.5. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”; відповідачем за результатами проведених камеральних перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2006р. та за березень-квітень 2006р. складені:

- акт від 03.04.2006р. № 239/15-250/25612905 в якому зазначено про збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1047253 грн.;

- акт від 20.06.2006р. № 473/15-250/25612905 в якому зазначено про збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 604085 грн. та 1347231 грн., а також про не перенесення позивачем до рядка 23.1 податкової декларації за березень 2006р. значення рядка 22.2 декларації з цього податку за лютий 2006р.

Відповідно до абз. 1 п. 11.5. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов’язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов’язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді (абз. 7 п. 11.5. ст. 11 вказаного Закону).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, з аналізу якого слідує, зокрема, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість можливе лише за відповідною заявою платника податку з підтвердженням суми відшкодування передбаченими цим пунктом документами, а в разі проведення податковим органом документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Закон України “Про податок на додану вартість” не вимагає погашення податкових векселів за рахунок залишку бюджетного відшкодування, а таке погашення можливе лише за відповідною заявою платника податку, яка свідчить про його згоду на таке погашення.

Зважаючи на встановлення судами обставин неподання позивачем заяв про погашення податкових векселів за рахунок сум бюджетного відшкодування, не встановлення відповідачем заниження відповідних сум бюджетного відшкодування, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про неправомірні дії відповідача щодо погашення виданих у встановленому порядку позивачем податкових векселів з додатковим підтвердженням зазначеного висновком № 6457/6458 судово-економічної експертизи, складеним 11.01.2008р. по даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 137 КАС України крім прав та обов’язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду; може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

КАС України не передбачає необхідності прийняття в даному випадку судом першої інстанції відповідного рішення з викладенням його окремим документом за правилами ст. ст. 158, 160 КАС України.

Згідно п. 3) ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Доказів наявності саме таких обставин для застосування зазначеної вимоги судом першої інстанції відповідачем в касаційній скарзі не наведено.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 10.04.2008р. у справі № АС-03/210-06 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2008р. (справа № 22-а-4107/08) –без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 –237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                                                                 А.І. Брайко

Судді                                                                                                               А.І. Брайко

Ухвала складена у повному обсязі 19.11.2009р.