Рішення № 69200338, 22.09.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа №202/1233/16-ц

Провадження № 2/202/129/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 вересня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Зосименко С.Г.

при секретарі Шишлянніков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 14.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11269424000, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 35000 доларів США на строк до 14.12.2017 року. В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобовязань по кредитному договору, був укладений договір поруки № 11269424000/2 від 14.12.2007 року, згідно з яким поручитель ОСОБА_2 зобовязалася перед кредитором відповідати за виконання позивальником своїх зобовязань. Відповідач порушив умови кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів, в звязку з чим станом на 18.02.2016 року виникла заборгованість по кредиту та процентам у розмірі 9466,27 доларів США та пені у розмірі 33637,11 грн. Просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості в розмірі 9466,27 доларів США, 33637,11 грн. та сплачені судові витрати в розмірі 2149,58 грн.

ОСОБА_1 подав зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним, в якому посилаються на те, що кредитний договір № 11269424000 від 14.12.2007 року був укладений із суттєвими порушеннями істотних умов договору, встановлених діючим законодавством України, що регулює спірні правовідносини, які необхідні для його укладання, з використанням елементів нечесної підприємницької практики. Позичальник був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору і при його укладанні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані йому банком, щодо істотних умов договору та відсоткової ставки. Банк не надав позичальнику повної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладанням та під час укладання договору. Не визначено належним чином сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг та інших фінансових зобовязань споживача, які повязані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту. Вважає, що сторонами кредитного договору не досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, а банком не виконано всіх норм і вимог Закону. Банком було викривлено та приховано важливу та необхідну інформацію щодо фактичного значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від того розміру подорожчання кредиту, який було узгодженого сторонами кредитного договору в його умовах. Згідно умов кредитного договору № 11269424000 від 14.12.2007 року реальна процентна ставка не зазначена взагалі, як і абсолютне значення подорожчання кредиту. Банк фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит в порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Просив визнати порушеним право ОСОБА_1, як споживача фінансових послуг банку, визнати недійсним кредитний договір № 11269424000 від 14 грудня 2007 року, який укладено між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в звязку з укладанням його під впливом обману з боку банку, відшкодування судових витрат здійснити за рахунок відповідача.

У судовому засідання представник позивача первісний позов підтримав у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити. Суду пояснив, що відповідно до умов кредитного договору № 11269424000 від 14 грудня 2007 року позичальник погодився з викладеною позицією банку надати кредит на умовах, встановлених у договорі. Підписання обома сторонами оспорюваного договору підтверджує той факт, що між такими сторонами було досягнуто згоди по усіх істотних умовах цього договору. Протягом строку чинності кредитного договору позичальник вчиняв дії, спрямовані на його виконання, зокрема здійснював платежі за кредитним договором, що також засвідчує згоду позичальника з умовами оспорюваного кредитного договору. Крім того, 14.12.2007 року позичальник отримав від банку додаток № 2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», який містив інформацію про графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту, вартість повязаних з даним кредитом послуг. Позичальник свідомо заздалегідь звернувся до банку з метою отримання кредиту, що підтверджується заявою-анкетою позичальника. ОСОБА_1 отримав інформаційний лист банка, про що засвідчив власним підписом. Також представник позивача просив застосувати позовну давність до вимог про визнання кредитного договору недійсним, оскільки даний договір було укладено 14 грудня 2007 року, позов до суду про визнання договору недійсним було подано 08 червня 2016 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності. Домовленістю сторін зазначеного кредитного договору строк позовної давності не збільшувався. Підписанням кредитного договору позивач за зустрічним позовом підтвердив, що повністю розуміють всі умови договору, свої права та обовязки за ними і погоджується з ними. Таким чином, початок перебігу позовної давності був момент підписання спірного договору.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судове засідання зявилася. Вимоги первісного позову не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Суду пояснила, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки банк не підтвердив факт наявності заборгованості за кредитним договором № 11269424000 від 14.12.2007 року. Всупереч існуючого законодавства України при укладанні кредитного договору кредитором було порушено істотну умову договору, що стосується його предмету, а саме валюта договору споживчого кредиту. У кредитному договорі відсутні: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій банку, повязаних з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, перелік і розмір фінансових зобовязань споживача, які виникають на користь третіх осіб, графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх сукупних послуг, а також фінансових зобовязань споживача за кожним платіжним періодом.

Суд, заслухавши сторони, показання експерта, вивчивши матеріали справи, вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, зустрічний позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідач ОСОБА_1 14 грудня 2007 року уклав з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» кредитний договір № 11269424000, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 35000 доларів США зі сплатою 13,4 % річних на строк до 14.12.2017 року. 14.12.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1126942400/2, відповідно до умов якого поручитель зобовязався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобовязань у повному обсязі.

Протягом дії терміну кредитного договору відповідач порушував свої зобовязання щодо своєчасного погашення платежів, передбачених умовами кредитного договору. Згідно розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «УкрСиббанк», станом на 18.02.2016 року виникла заборгованість по кредиту та процентам у розмірі 9466,27 доларів США та пені у розмірі 33637,11 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 1.2.2. кредитного договору позичальник зобовязується сплачувати щомісяця в рахунок погашення кредиту ануїтений платіж 531 доларів США. Ануїтетний платіж - це сума грошових коштів, що складається з строкових процентів і строкової суми основного боргу і підлягає сплаті на умовах і в строк, встановлений договором.

Згідно висновку експерта № 6/11.3/2283 від 27.03.2017 року судово-економічної експертизи неможливо встановити в яких обсягах здійснювалося зарахування коштів на відсотки та на кредит, за яким курсом конвертувались кошти, а також в якому обсязі здійснювалося нарахування відсотків. Це підтвердила допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_3 За таких обставин суд позбавлений можливості визначити реальний розмір заборгованості за кредитним договором № 11269424000 від 14.12.2007 року і тому, враховуючи норми ч. 3 ст. 10 ЦПК України, приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладанні спірного кредитного договору між сторонами додержавні всі загальні умови, які встановлені статтею 203 ЦК України та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до умов кредитного договору № 11269424000 від 14.12.2007 року відповідач погодився з викладеною пропозицією банку надати кредит на умовах, встановлених у договорі. Підписанням спірного кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив, що він повністю розуміє всі істотні умови договору, свої права та обовязки за ними і погоджується з ними. У пункті 10.13 договору позичальник підтвердив згоду з умовами договору, свої права та обовязки за договором та погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови договору, а також те, що всі умови договору зрозумілі та є справедливими по відношенню до нього, що перед його укладанням отримав від відповідача інформаційний лист згідно вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». В зазначеному інформаційному листі міститься інформація стосовно: основних умов кредитування, як мета кредиту, максимальна сума кредиту, максимальний строк кредитування, форма забезпечення кредиту, форма надання кредиту, валюта надання кредиту, орієнтовна сукупна вартість при кредитування за різними програмами кредитування, недоліки програм кредитування, валютні ризики під час виконання зобовязань за договором.

Крім того, протягом дії кредитного договору ОСОБА_1 здійснював платежі за договором у валюті кредиту доларах США, тобто вчиняв дії, спрямовані на його виконання, що також засвідчує згоду позичальника з умовами оспорюваного кредитного договору.

Відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснень причин.

ОСОБА_1 у встановленому порядку не відмовився від виконання умов кредитного договору та не інформував банк про неможливість виконання своїх зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо особа замовчує їх існування.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

ОСОБА_1 свідомо заздалегідь звернувся до банку з метою отримання кредиту, що підтверджується Заявою-анкетою позичальника на отримання кредиту від 06.12.2007 року. Банком була надана вся необхідна інформація по кредиту. Так, у пункті 1.1. кредитного договору зазначена сума кредиту 35000 доларів США, розписана загальна вартість кредиту для споживача у додатку № 2, у п. 1.2.1. дата видачі кредиту, пункт 1.3.1. передбачає відсоткову ставку 13,4%, розділи 7 та 12 спірного договору містять положення стосовно дострокового повернення кредиту.

14.12.2007 року відповідач отримав додаток № 2 до договору «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», який засвідчив власним підписом. У цьому додатку відображено: дату платежу, суму платежу за розрахунковий період, проценти за користування кредитом,комісія за настання кредиту у грн., платежі за надані супутні послуги на користь третіх осіб, повязані із страхуванням, платежі за надані супутні послуги на користь третіх осіб, повязані зі сплатою державного мита за посвідчення договору іпотеки, платежі за надані супутні послуги на користь третіх осіб, повязані із послугами нотаріуса, платежі за надані супутні послуги на користь третіх осіб, повязані зі сплатою вартості послуг за проведення незалежної експертної оцінки предмету забезпечення, реальна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту. Згідно висновку експерта судової економічної експертизи № 6/11.3/2283 від 27.03.2017 року реальна відсоткова ставка по кредиту становить 15,173%, у той час як у додатку № 2 зазначено розмір реальної відсоткової ставки 15,32%, абсолютне значення подорожчання кредиту 30476,50 доларів США, що на 0,08 долари США більше ніж зазначено в додатку № 2.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним тільки у червні 2016 року,тобто через 9 років після підписання спірного кредитного договору. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснила це його необізнаністю, однак суд ставиться до цього критично.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання кредитного договору № 11269424000 від 14.12.2007року таким, що укладений під впливом обману, оскільки представником ОСОБА_1 у судовому засіданні не було надано жодних доказів на підтвердження того, що банком при укладанні вищевказаного кредитного договору було введено позичальника в оману.

Вирішуючи питання стосовно визнання кредитного договору недійсним з підстав того, що кредит виданий в іноземній валюті, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому ОСОБА_4 держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. Статтями 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії НБУ.

На момент укладання спірного кредитного договору АКІБ «УкрСиббанк» мав генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій та письмовий дозвіл НБУ, тому укладання кредитного договору в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір повинен містити: права та обовязки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Спірний кредитний договір містить: розділ 5 права банка, розділ 6 права позичальника, розділ 8 відповідальність сторін. Договором встановлено як право банку змінювати термін погашення кредиту та плати за кредит, так і право позичальника ставити питання про перенесення термінів погашення заборгованості у випадку виникнення тимчасових фінансових чи інших ускладнень і достроково погашати кредит та плату за кредит. Тому суд не може прийняти посилання позивача за зустрічним позовом на порушення вищевказаної норми закону, як на підставу визнання договору недійсним.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Керуючись ст. 99 Конституції України. ст. ст. 192, 215, 230, 627, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 5 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 19 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя С.Г. Зосименко