Ухвала суду № 6919733, 28.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-143/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів:

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 23.03.2009р. по справі№2-а-143/09/2070

за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова за участю прокуратури Жовтневого району м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФО-П ОСОБА_1. звернувся до Харківськогоокружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0002181720/0 від 06.10.2008 року, № 0002181720/1 від 20.10.2008 року, № 0002181720/2 від 14.11.2008 року та № 0002181720/3 від 24.12.2008 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 11842,50 грн., з яких : 7895,00 грн. - основний платіж, 3947,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2009р. по справі №2-а-143/09/2070 вимоги позивача були задоволені.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2009р. по справі №2-а-143/09/2070 відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою її позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2009р. по справі №2-а-143/09/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та позивача колегія суддів встановила, що працівникам відповідача була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт № 1023/17-206/1672108817/310 від 23.09.2008 року.

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, а саме: факт заниження сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2008 р., травень 2008 р., червень 2008 р., у зв'язку із чим донараховано податку у сумі 7895,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, із посиланням на п.п 7.2.3., п. 7.2., ст.7, п.п 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення № 0002181720/0, яким ФО-П ОСОБА_1 донараховано податок на додану вартість в сумі 7895,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 3947,50 грн., всього на суму 11842,50 грн..

Не погоджуючись з висновками Акту планової документальної перевірки від 23.09.2008 року № 1023/17-206/1672108817/310 у частині 4 п. 1, а також з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0002181720/0 від 06.10.2008р. ФО-П ОСОБА_1 було подано скаргу до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Рішенням від 17.10.2008р. за № 16340/10/25-016 ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в задоволенні скарги ФО-П ОСОБА_1 було відмовлено. Винесено податкове повідомлення-рішення № 0002181720/1 від 20.10.2008р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0002181720/0 від 06.10.2008 р.

На податкові повідомлення-рішення № 0002181720/0 від 06.10.2008 р., № 0002181720/1 від 20.10.2008р. позивачем було подано скарги до Державної податкової адміністрації в Харківській області.

Рішенням від 07.11.2008р. № 1145/Г/25-203 ДПА в Харківській області в задоволенні скарги ФО-П ОСОБА_1 було відмовлено. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення. № 0002181720/2 від 14.11.2008р, яким залишено без змін пода ткові повідомлення-рішення № 0002181720/0 від 06.10.2008 р., № 0002181720/1 від 20.10.2008р.

Після чого, на податкові повідомлення-рішення № 0002181720/0 від 06.10.2008 р., № 0002181720/1 від 20.10.2008р., № 0002181720/2 від 14.11.2008р. позивачем було подано скарги до Державної податкової адміністрації України.

Державна податкова адміністрація України рішенням від 11.12.2008 р. № 9875/Г/25-0315 залишила без змін податкові повідомлення рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0002181720/0 від 06.10.2008р., № 0002181720/1 від 20.10.2008р., № 0002181720/2 від 14.11.2008р., а скаргу - без задоволення. В зв'язку з чим, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002181720/3 від 24.12.2008р., яке залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0002181720/0 від 06.10.2008 р., № 0002181720/1 від 20.10.2008р. та № 0002181720/2 від 14.11.2008р.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем порушені вимоги п.п 7.2.З., п. 7.2., ст.7, п.п 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки партнер позивача по господарським операціям підприємство ТОВ "ХАЙ - ТЕК Сервіс", код - 34927299, визнано банкрутом. До податкового кредиту були залучені суми ПДВ по податковим накладним, які внесені в реєстр отриманих податкових накладних, але видані підприємством - постачальником, яке на дату складання податкової накладної не мало права на вчинення таких дій. Відповідач вважає, що суми ПДВ по податковим накладним: № 17 від 10.03.2008р. на суму ПДВ 3098,18 грн., № 30 від 06.05.2008р. на суму ПДВ 1027,00 грн., № 37 від 02.06.2008 р. на суму ПДВ 3770,26 грн. ФО-П ОСОБА_1 неправомірно включені до податкового кредиту, оскільки вони були складені з порушенням вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" адже, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Оскільки, підприємство-постачальник, звітував без зазначення показників з даним контрагентом (згідно додатку №5), то у нього не виникало податкових зобов'язань. Таким чином за перевіряємий період встановлено, що податковий кредит завищено на суму 7895,00 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість", платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Матеріали справи свідчать про те, що на час складання спірних податкових накладних ТОВ «ХАЙ-ТЕК СЕРВІС» відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість" мало статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мало право на складання податкових накладних (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість").

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за березень 2008 р., травень 2008 р., червень 2008 р. були надані податкові накладні ТОВ «ХАЙ-ТЕК СЕРВІС»: № 17 від 10.03.2008 р., № 30 від 06.05.2008р., № 37 від 02.06.2008р. згідно договорам поставок: № 10/03 від 10.03.2008р., № 06/05 від 06.05.2008р., № 02/06 від 02.06.2008р. на загальну суму 47372,66 грн. у т.ч. -ПДВ 7895,00 грн., які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

Відповідно до положень п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Тому безпідставним є висновок документальної перевірки про не підтвердження ФО-П ОСОБА_1 права на податковий кредит з огляду на недійсність установчих документів контрагенту покупця вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що Законом не встановлено правило, відповідно до якого, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки для платника податку, який мав відносини з цією особою. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ста ном на 05.08.2008р. на час надання податкових накладних продавець ТОВ «ХАЙ-ТЕК СЕРВІС» знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав свідоцтво № 100078845 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже позивач правомірно відніс до суми податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2008 р., травень 2008 р., червень 2008 р. суму у розмірі 7895,00 грн. згідно із податковими накладними за № 17 від 10.03.2008 р., № 30 від 06.05.2008р., № 37 від 02.06.2008р. згідно договорам поставок: № 10/03 від 10.03.2008р., № 06/05 від 06.05.2008р., № 02/06 від 02.06.2008р. на загальну суму 47372,66 грн. у т.ч. -ПДВ 7895,00 грн.

З оглядом на викладене колегія суддів вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем п.п 7.2.3., п. 7.2., ст.7, п.п 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо визначення позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 11842,50 грн., з яких: 7895,00 грн. - основний платіж, 3947,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 23.03.2009р. по справі№2-а-143/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2009 р.