Рішення № 69194690, 25.09.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11297/17

Провадження № 2/127/3892/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 вересня 2017 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Тонкопій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

30.05.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який, враховуючи уточнення позовних вимог, мотивував тим, що 10.08.2005 року між АППБ «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/035-43/30496, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 40400,00 дол. США строком до 09.08.2025 року із сплатою 12,5 % річних. 01.07.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору, якою реструктуризовано кредитну заборгованість, тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу, графік погашення кредиту та інших платежів викладено в новій редакції. Додатковою угодою №2 від 05.08.2010 року до цього договору врегульовано заборгованість позичальника шляхом збільшення дати остаточного погашення кредиту та узгодження нового графіку погашення заборгованості. Дата остаточного погашення кредиту - 09.08.2035 року. Відповідач взяв на себе зобовязання виконувати умови договору, однак належним чином їх не виконує, внаслідок цього поточна заборгованість за кредитом станом на 21.03.2017 року становить 38572,31 доларів США, що еквівалентно 1037127,06 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не зявилася, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечила проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не зявився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними у справі доказами та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, які врегульовані нормами ст. ст. 526, 530, 553-554, 610-611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»,договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 10.08.2005 року між АППБ «ОСОБА_1 Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/035-43/30496, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 40 400 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 12,5 % річних, строком користування до 09.08.2025 року (а.с. 6-13). Відповідно до п. 5.1. договору позичальник зобовязувався здійснювати погашення кредиту, нарахованих процентів та комісії щомісяця до 15-го числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту у розмірі та в порядку, визначеному п. 1.3 договору.

01.07.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/035-43/30496 від 10.08.2005 року, якою для врегулювання заборгованості відповідача було запроваджено «кредитні канікули» (зменшено розмір щомісячного платежу) шляхом капіталізації простроченої заборгованості по відсоткам (збільшення заборгованості по тілу кредиту на суму заборгованості прострочених відсотків), у звязку з чим графік погашення викладено у новій редакції (а.с. 21-33).

Додатковою угодою №2 від 05.08.2010 року до кредитного договору №041/035-43/30496 від 10.08.2005 року, сторонами врегульовано заборгованість позичальника шляхом її капіталізації та узгодження нового графіку погашення заборгованості. Визначено нову остаточну дату погашення кредиту 09.08.2035 року. (а.с.35-41).

Банк виконав умови кредитного договору, надавши позичальнику кредитні кошти в користування, що підтверджується випискою по особовому рахунку № 22135406 (а.с. 51). Натомість відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобовязання згідно умов кредитного договору, останній платіж здійснений ще в липні 2014 року, внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість, яка станом на 21.03.2017 року становить 38572,31 доларів США, що еквівалентно 1037127,06 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.94-100).

Відповідно до п.5.5. договору банк має право вимагати, а позичальник зобовязаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші платежі, визначені договором, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору протягом 30 календарних днів з моменту надіслання на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.

Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про дострокове виконання зобовязання за кредитним договором № 114/5-92893 від 09.03.2017 року (а.с.59), але зобовязання відповідача залишаються не виконаними.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У звязку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті (зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом України у справі № 6-190цс15 від 16.09.2015 р.).

Судом встановлено наявність у позивача банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, позивач має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №5від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533ЦК.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що права позивача порушенні, встановлений факт порушення договірних зобовязань, існує заборгованість за кредитним договором, в добровільному порядку заборгованість не погашена, а тому позов підлягає задоволенню, а сума заборгованості, визначена позивачем, підлягає стягненню в примусовому порядку.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 11 265,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610-611, 625, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст.10,11, 60, 88, 209, 212-216, 224-226 ЦПК України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ «ОСОБА_1 банк Аваль» ( 01011, м.Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором №014/035-43/30496 від 10.08.2005 року в розмірі 38572,31 доларів США, що еквівалентно 1037127,06 грн., а також 11265,00 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя: