Постанова № 6916934, 25.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя доповідач Ханова Р.Ф.

Суддя 1 інстанції Наумова К.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2009 року справа № 2а-11825/09/0570

зал судового засідання №10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

При секретарі судового засідання: Дегтярьовій А.М

За участю представників сторін:

Від позивача: Мальцева Н.Г. за дов. від 20 жовтня 2009 року

Сидоренко М.А. за дов. від 2 червня 2009 року

Луканіна А.М. за дов. від 15 жовтня 2009 року

Від першого відповідача: Руденко Є.О.- за дов. від 12 червня 2009 року

Савченко С.В.- за дов. від 12 червня 2009 року

Михайлова О.М. за дов. від 24 листопада 2009 року

Від другого відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державного Казначейства України у Донецькій області

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року (повний тест виготовлений 26 жовтня 2009 року) по адміністративній справі № 2а-11825/09/0570 (суддя Наумова К.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, - ВСТАНОВИЛА: Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року (том 27 арк. справи 234-242) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» (надалі товариство, платник податків) до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, в наслідок чого : - скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька № 0000182344/0/20335263/6124 від 29 квітня 2009 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за грудень 2008 року на суму 904447 грн.; - стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за грудень 2008 року у сумі 13890 559 грн., стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь товариства витрати по сплаті судового збору у сумі 1700 грн. В своїх апеляційних скаргах перший (том 28, арк. справи 1) та другий (том 28, арк. справи 7) відповідачі просять скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Зокрема зазначають, що позивач не мав права на відшкодування податку на додану вартість, так як відсутній факт надмірної сплати підприємством податку до бюджету, казначейство доводить відсутність висновку податкового органу як підстави для відшкодування, внаслідок чого вважає себе неналежним відповідачем. Позивач під час судового розгляду доводи апеляційних скарг заперечує, та зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Другий відповідач та третя особа у судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Другий відповідач скерував на імя суду лист яким просить здійснити розгляд справи без його участі доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримує, клопотання задоволене судом.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 20335263, перебуває на податковому обліку з 4 листопада 1993 року, з 29 січня 2009 року перебуває на обліку у Державній податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька. Товариство є платником податку на додану вартість з 12 жовтня 2004 року.

Першим відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з березня по листопад 2008 року, за наслідками якої складено акт від 9 квітня 2009 року № 975/23-3/20335263 (том 1, арк. справи 7-86), (надалі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом (першим відповідачем по справі) згідно з підпунктом «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3 зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 904447 грн. (том 1 арк. справи 115-116).

Правовою підставою зменшення бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням визначені норми підпунктів 7.4.5, 7.7.2 пункту 7.4, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168-97/ВР.

Під час апеляційного провадження було встановлено порушення приписів підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем яке полягає у завищенні фактичної сплати позивачем як отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах на 218990 грн.

Колегія суддів приймає правову позицію податкового органу частково стосовно порушення приписів вищенаведеного пункту з огляду на наведене.

Здійснюючи декларування за грудень 2008 року позивач до складу суми, яка дорівнює частині залишку відємного значення, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) у графі 2 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, яка кореспондує з графою 2 додатку 2 до податкової декларації звітного податкового періоду, включив суми здійснених попередніх оплат які були повернуті контрагентами (постачальниками) позивачеві.

По товариству з обмеженою відповідальністю «Галіон» попередня оплата була здійснена у квітні 2008 року, у цьому ж звітному періоді був сформований податковий кредит за податковою накладною від 29 квітня 2008 року №60, частина суми повернута у розмірі 100 тис. грн., у тому числі податку на додану вартість у сумі 16666 грн. 67 коп. за податковою накладною (розрахунком корегування) від 13 травня 2008 року за №1/60. Згідно останнього сума податкового кредиту була скорегована (зменшена) позивачем у травні 2008 року. Повернуті кошти позивачем враховані в частину відємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів.

Колегія суддів вважає що зазначені кошти не є фактично сплаченими внаслідок їх повернення, безпідставно враховані позивачем як частина відємного значення яка фактично сплачена. Приписи спірної між сторонами норми вимагають двох умов - як наявності відємного значення звітного періоду, так і фактичної сплати постачальникам товарів у попередніх податкових періодів. Відсутність факту постачання товару на повернуту попередню оплату обумовлює відсутність здійснення господарської операції, і як наслідок цього позбавляє платника податків на включення зазначеної суми до складу фактично сплачених сум, яка у свою чергу є необхідною умовою бюджетного відшкодування.

Аналогічна ситуація має місце за взаємовідносинами з товариством з обмеженою відповідальністю «ДМК», Приватним підприємством «Промтехніка», Приватним підприємством «НПО «Углересурс». За податковими накладними зазначених підприємств від 30 квітня 2008 року № 9, № 247, № 9 був сформований податковий кредит у сумах 127294,76 грн., 3507,67 грн., 23080,83 грн. При повернені зазначених сум у травні та червні податковий кредит згідно розрахунків корегування до наведених вище податкових накладних № 1/247 від 30 травня 2008 року, № 2/247 від 30 червня 2008 року, №1/9 від 31 травня 2008 року, № 6/9 від 8 травня 2008 року був зменшений.

При взаємовідносинах у вересні 2008 року з товариством з обмеженою відповідальністю «ПГП «Артемгіологія» сформувавши у вересні податковий кредит за податковою накладною №62 від 19 вересня 2008 року, при повернені частини коштів у листопаді 2008 року за розрахунком корегування від 18 листопада 2008 року №1/62 податок на додану вартість у сумі 2679 грн., був виключений з податкового кредиту. При цьому за всіма наведеними операціями попередньо сплачені суми безпідставно включені позивачем до складу фактично сплачених сум постачальникам товарів, які з урахуванням повернення коштів відсутні.

Колегія суддів погоджує також доводи податкового органу щодо завищення позивачем відємного значення на 47274 грн. у грудні 2008 року внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість яка не була фактично сплачена у жовтні та листопаді 2008 року.

Інші доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права у відповідачів відсутні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним у частині зменшення бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у сумі 218990 грн., та недійсним щодо зменшення бюджетного відшкодування у сумі 685457 грн.

Вищезазначений висновок впливає на зменшення заявленого до стягнення бюджетного відшкодування.

Доводи другого відповідача колегія суддів не приймає з огляду на те, що він правомірно притягнутий до справи як особа, що здійснює касове обслуговування державного бюджету.

Доводи податкового органу які являють собою переписаний акт перевірки колегія суддів не приймає з огляду на те, що жодний висновок суду першої інстанції по суті не спростований.

З огляду на дослідження акту перевірки, та первинні документи, копії яких долучені до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те що всі умови формування податкового кредиту здійснені позивачем у відповідності до норм пунктів 7.4.1 пункту 7.4, та 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються не на належних доказах , а на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо не прийняття до уваги доводів відповідача щодо підстави нікчемності правочинів - фактичної відсутності підприємств-контрагентів позивача за юридичними адресами.

У відповідності до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Законодавством України не встановлено такої підстави для визнання правочину нікчемним як незнаходження за юридичною адресою.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, функцію подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач не звертався до суду з позовом щодо визнання вищевказаних угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, що також свідчить про недоведеність підстав нікчемності договорів поставки.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (№ 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненням) (надалі - Закон № 168/97). Саме нормами зазначеного Закону з урахуванням його преамбули регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Жодних порушень щодо наведеної норми податковий орган під час здійснення перевірки, та впродовж судового розгляду справи не навів.

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону № 167/97 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 167/97 передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

Підпунктом „в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 167/97 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

У межах спірних відносин зменшення суми бюджетного відшкодування здійснене податковим повідомленням-рішенням, правомірність прийняття якого розглянута у межах даної справи, інших податкових повідомлень рішень щодо зменшення заявленої до стягнення суми податковим органом не приймалось.

Як зазначає відповідач у апеляційній скарзі, однією з підстав для висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за даними декларацій з податку на додану вартість за грудень 2008 року, є відсутність можливості здійснення перевірок по всьому ланцюгу до виробника та неможливістю у зв'язку з цим дослідити та встановити походження вугілля.

Колегія суддів зазначає, що нормами Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

11 лютого 2009 року позивач надав до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за грудень 2008 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року. В рядку 25 податкової декларації за грудень 2008 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 17173689 грн. (т.1, арк. справи 117-122).

Позивачем у податковій декларації за грудень 2008 року до бюджетного відшкодування заявлена сума 17173689 грн. На момент розгляду справи позивачеві відшкодована сума у розмірі 3283130 грн., не відшкодована сума залишилася 13890559 грн., що відповідає сумі позову. З урахуванням правомірності зменшення зазначеної суми податковим органом до стягнення підлягає сума 13671569грн.

Нормами Закону України „Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку - покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість".

Також, підпункт „а" підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто право на податковий кредит у платника податку виникає тільки у разі фактичної сплати податку на додану вартість у наступному податковому періоді. Стосовно заявленої до стягнення суми у розмірі 13671569 грн. всі необхідні умови для отримання відшкодування позивачем виконані.

Як передбачено пунктом 4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість» (затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за № 489/5680), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування по деклараціям за грудень 2008 року у сумі 13671569 грн.

Керуючись статтями 24,94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Головного Управління Державного Казначейства України у Донецькій області та Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року у справі № 2а-11825/09/0570 задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року у справі № 2а-11825/09/0570.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Головного Управління Державного Казначейства у Донецькій області та Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити частково.

Визнати частково недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 29 квітня 2009 року №0000182344/0/20335263/6124 щодо зменшення бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 685457 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за грудень 2008 року у сумі 13671569 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір при заявлені позову у сумі 3 грн. 40 коп.

Присудити за рахунок коштів Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» суму судового збору у розмірі 1650 грн.

Вступна та резолютивні частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені 25 листопада 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 25 листопада 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

М.І. Старосуд