Ухвала суду № 6917079, 06.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя і інстанції Бєломєстнов О.Ю.

суддя доповідач Геращенко І.В.

Донецький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем України

« 06 » листопада 2009 року справа № 2а-12515/09/0570

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін :

від позивача Лисак Т.Г. довір. від 30.12.2008 року № 1/2394

від відповідача Наумова О.С. довір. від 04.03.2008 року б/н

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 03.09.2009 року

у справі № 2а-12515/09/0570

за позовом Державного підприємства “Добропіллявугілля”

до відповідача Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Добропіллявугілля” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 08.07.2009 року № 0002651540/0 про зобовязання сплатити штраф в розмірі 50% в сумі 164066 грн. 44 коп. за затримку на 473 - 549 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 328132 грн. 88 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року у справі № 2а-12515/09/1270 (суддя Бєломєстнов О.Ю.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що п.п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визначається сумою податкового боргу платника податків.

З викладеного заявником скарги зроблений висновок, що фінансові санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані правомірно по факту встановленого порушення.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

В основу податкового повідомлення рішення, що оспорювалось, покладений акт від 26.06.2009 року № 373/15-1/32186934 про результати невиїзної документальної перевірки з питання дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток за період з 30.12.2006 року по 19.02.2009 року.

За результатами перевірки встановлене порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в частині своєчасності сплати суми узгодженого податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 328132 грн. 88 коп.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.п. 1.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” згідно з платіжними дорученнями за квітень-травень 2008 року, лютий 2009 року підприємство сплатило податкові зобов'язання з податку на прибуток, які виникли на підставі декларацій за 11 місяців 2006р. та 1 півріччя 2007р.:

За декларацією № 18936 від 20.12.2006р. по строку до 30.12.2006року сплачено 67005,94 грн. по платіжному дорученню № 2829 від 15.04.2008рроку - кількість днів затримки складає 473; За декларацією № 18936 від 20.12.2006року по строку до 30.12.2006року сплачено 4780,32 грн. по платіжному дорученню № 3735 від 20.05.2008року кількість днів затримки складає 508;

За декларацією № 18936 від 20.12.2006р. по строку до 30.12.2006року сплачено 19118,62 грн. по платіжному дорученню № 3956 від 28.05.2008року - кількість днів затримки складає 516; За декларацією № 11663 від 09.08.2007р. по строку до 21.08.2007року сплачено 237228.00 грн. 19.02.2009року ( декларація з податку на прибуток за 2008року №25463 від 09.02.2009р.) - кількість днів затримки складає 549;

Як вбачається з копій платіжних доручень, доданих до матеріалів справи, ДП “Добропіллявугілля” здійснювало оплату податкових зобовязань з податку на прибуток за період з 15 квітня 2008року по 28 травня 2009 року:

Платіжне доручення № 2529 від 15.04.2009р. на суму 70 000 гри.(призначення платежу: податок на прибуток згідно акту ревізії Добропільської ОДПІ з 08.02.2008р. по 05.03.2008р.);

Платіжне доручення № 3735 від 20.05.2008р. на суму 5000грн. (призначення платежу: податок на прибуток згідно акту ревізії Добропільської ОДПІ з 08.02.2008р. по 05.03.2008р.);

Платіжне доручення № 3956 від 28.05.2008р. на суму 20000грн.(призначення платежу: податок на прибуток згідно акту ревізії Добропільської ОДПІ з 08.02.2008р. по 05.03.2008р.).

Зазначені платіжні доручення враховані відповідачем у картці особового рахунку позивача з податку на прибуток.

ДП “Добропіллявугілля” надана декларація з податку на прибуток за 2008р. (уточнена) від 09.02.2009р., згідно якої уточнена сума податку на прибуток за декларацією від 09.08.2007р. (рядок 12) у розмірі 237288грн.

Як встановлено в засіданні суду апеляційної інстанції, підприємство сплатив узгоджені суми податкових зобовязань по ПДВ платіжними дорученнями, в яких визначив призначення платежу при сплаті узгоджених сум податкових зобовязань по податку на прибуток, податковим органом суми сплачених податків направлялись в рахунок погашення попередньо виниклого податкового боргу.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує тільки на порушення норм матеріального права.

Як вважає податкова інспекція, оскільки у позивача рахується податковий борг по податку на додану вартість, вона правомірно на підставі п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зарахувала ці платежі в рахунок погашення такого боргу.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” Статтею 10 цього закону визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Інструкція, яка була затверджена Наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла на момент виникнення податкових зобовязань не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежів визначених платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету. Пункт 5.4 Інструкції на яку послався відповідач у апеляційній скарзі встановлювала, що облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобовязань .

Проведення записів в особових рахунках платників податків в хронологічному порядку, є одним з головних принципів ведення будь-якого обліку і не свідчить про те, що податковий орган наділений повноваженнями за платника податку вирішувати питання, які саме зобовязання вважати сплаченими.

Податкове повідомлення рішення, яке оспорювалось, прийняте на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно зазначеної норми Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених ним Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, і казаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, зазначена норма передбачає обовязковість встановлення суми боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” може бути самостійним з боку платника податків, або за рішенням органу стягнення.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд.

Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних документів, які передбачені Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Одним з таких інструментів є платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача в розумінні п. 1.30 ст. 1 Закону “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п. 3 цієї Інструкції є “Призначення платежу”.

Згідно п.3.8 Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”.

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті “Призначення платежу” цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування податку на прибуток, у реквізиті “Призначення платежу” ним вказано “податок на прибуток згідно акту проведеної ревізії Добропільської ОДП1 з 08.02.2008р. по 05.03.2008р.”.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Тобто податковий орган при здійсненні перевірки повинен був встановити за якою декларацією виникли податкові зобовязання та їх суму, строк сплати, термін прострочення.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган при перевірці використовував податкові декларації на підставі, яких виникли у платника податку податкові зобовязання, уточнюючі розрахунки.

Відсутність в акті перевірки опису зазначених документів унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобовязань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

Оскільки податковий орган у акті перевірки не визначив податкові періоди, строки сплати податкових зобовязань відповідно вимог Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, такий акт не може бути прийнятий як доказ порушення платником податку встановлених цим законом строків сплати податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив оплату поточних податкових зобовязань, тому у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів.

Крім того, не можна вважати використання позивачем наданого йому п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” права на подачу уточнюючої декларації погашенням податкового боргу за певний період, оскільки подачею такого розрахунку відбувається зміна сум податкових зобовязань, а не погашення сум податкового боргу.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що судом вірно застосовані норми матеріального права, рішення є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 4, 5, 7, 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року у справі № 2а-12515/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року у справі № 2а-12515/09/0570 за позовом Державного підприємства “Добропіллявугілля” до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 06.11.2009 року проголошений повний текст ухвали.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич