Ухвала суду № 69128084, 12.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

12 вересня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 березня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до приватного підприємства «Вінавтотранс», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 23 червня 2016 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 5 вересня 2016 року рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 23 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 120 000 грн заборгованості за кредитом, 56 339 грн 11 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 103 128 грн 48 коп пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 6 350 грн штрафу, в решті позову до ОСОБА_4 відмовлено. В частині стягнення заборгованості з приватного підприємства «Вінавтотранс» закрито провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 5 вересня 2016 року залишено без змін.

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 29 березня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 355 ЦПК України, - невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема, частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року (№ 6-170 цс 14), від 14 вересня 2016 року (№ 6-1451 цс 16) та від 17 вересня 2014 року (№ 6-53 цс 14) в яких, на його думку, зазначені норми матеріального права застосовані по-іншому.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5, який є поручителем заборгованості за кредитним договором, виходячи з умов кредитного договору, договору поруки та положень статті 554 ЦК України. Також суд, касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду в частині відсутності підстав для припинення поруки відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України оскільки, як встановлено судами відповідно до умов договору поруки, порука припиняється через 15 років після укладення договору поруки від 23 лютого 2015 року.

У наданих для порівняння постановах від 17 вересня 2014 року (№ 6-170 цс 14), від 14 вересня 2016 року (№ 6-1451 цс 16) та від 17 вересня 2014 року (№ 6-53 цс 14) у справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього.

Отже, порівняння наведених судових рішень не дає підстав вважати, що висновок, викладений в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суперечить висновку, викладеному в зазначених постановах Верховного Суду України, оскільки судами застосовані різні норми матеріального права.

За таких обставин, вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до приватного підприємства «Вінавтотранс», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_4, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 березня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

Я.М. Романюк

Л.І. Охрімчук