Рішення № 69126301, 12.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №758/6020/16-ц головуючий у 1-й інстанції: Шаховніна М.О.

апеляційне провадження №22-ц/796/4947/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 2 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 1 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 028/25-323, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 44 888 тис. швейцарських франків зі сплатою 9,55 % річних строком до 31 липня 2012 року. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань станом на 25 березня 2016 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 628, 88 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 124 581 грн. 92 коп.

Посилаючись на викладене, ПАТ "Укрсоцбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 628, 88 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 124 581 грн. 92 коп., та судові витрати у розмірі 1 868 грн. 73 коп.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва 2 березня 2017 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 124 581 грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 1 868 грн. 73 коп.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення змінити, зменшити суму заборгованості, що стягнута з неї на користь банку, з 124 581 грн. 92 коп. до 7 109 грн. 38 коп.. Скаржник зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; при цьому судом неправомірно було відмовлено у застосуванні строку позовної давності; суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про переривання строку позовної давності, оскільки сплата відповідачем окремої частини заборгованості (періодичного платежу) не свідчить про визнання відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі, а лише свідчить про визнання нею тієї частини, яку вона сплатила.

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ПАТ "Укрсоцбанк" в суд апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 1 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 44 888 тис. швейцарських франків зі сплатою 9,55 % на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 31 липня 2012 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань утворилась кредитна заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості станом на 23 березня 2016 року становить 124 581 грн. 92 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту - 62 335 грн. 26 коп.; заборгованість по процентах - 23 322 грн. 74 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 32 805 грн. 79 коп., та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості з виплати процентів - 6 098 грн. 13 коп.

01 березня 2017 року відповідачем до суду першої інcтанції подано заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ "Укрсоцбанк", суд першої інстанції виходив із того, що останній платіж було вчинено 27 січня 2014 року, тобто строк позовної давності був перерваний, а тому позивачем не пропущено строк звернення до суду. Оскільки ОСОБА_1 зобов'язання за договором не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором.

Проте повністю з такими висновиками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про засосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року № 6-2170цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як убачається зі змісту кредитного договору та матеріалів справи погашення основної суми заборгованості здійснюється, починаючи з 01 вересня 2009 року до 10 числа кожного місяця в сумі 749 щвейцарських франків, що свідчить про те, що умовами кредитного договору було передбачено виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати періодичних щомісячних платежів (п. 1.1.1 договору); кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 31 липня 2012 року (п. 1.1.2 договору); при цьому будь-яких змін до кредитного договору сторонами не вносилось; після закінчення строку дії договору відповідач деякі суми сплачувала на рахунок банку, але в меншому розмірі, ніж визначений у кредитному договорі щомісячний платіж, передбачений пунктом 1.1.1. договору; останній платіж за кредитним договором був здійснений ОСОБА_1 27 січня 2014 року.

Із позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду лише 11 травня 2016 року, тобто банк пропустив трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

При цьому висновок суду про те, що строк позовної давності перервався, оскільки відповідачем 27 січня 2014 року було здійснено часткове погашення кредитної заборгованості, є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Наведені норми цивільного законодавства та системний аналіз норм процесуального законодавства свідчать про те, що доведення факту переривання строку позовної давності покладено на позивача, а тому саме банк у даному випадку повинен був довести, що сплата відповідачем 27 січня 2014 року коштів в сумі 206,46 щвейцарських франків свідчить про визнання нею всієї суми кредитної заборгованості.

ПАТ "Укрсоцбанк" таких доказів не надав, а тому підстав для переривання перебігу позовної давності не має.

Разом з тим, пропущення строку звернення до суду щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту не позбавляє банк права нараховувати та стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в межах трирічного строку, тобто за останні три роки до моменту звернення до суду з цим позовом.

Розмір заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками станом на 23 березня 2016 року (дату розрахунку позивача) становить 263,74 щвейцарских франків, що еквівалентно за курсом НБУ 7 109 грн. 38 коп.

При цьому відповідач визнає наявність такої суми заборгованості.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про задоволення позову через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, з ПАТ "Укрсоцбанк" підлягають стягненню понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1831 грн. 66 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 2 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість по відсотках за кредитним договором в розмірі 7 109 грн. 38 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1831 грн. 66 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова