Рішення № 69126299, 12.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/18477/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/4189/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Шумко А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника фізичної особи підприємця ОСОБА_5 - ОСОБА_4

на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

в с т а н о в и л а:

Позивач звертаючись в листопаді 2015 року до суду з вищевказаним позовом ставив питання про стягнення з відповідача суму сплаченого авансу згідно договору підряду в розмірі 385 064 гривень (404 204 (аванс) -19 140 (виконаних робіт), інфляційних втрат розмірі 159 262,47 гривень, 3% річних в розмірі 9 626,60 гривень, а також витрати на правову допомогу в сумі 2 000 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 серпня 2014 року між ним, як замовником та ФОП ОСОБА_5, як підрядником, був укладений договір №08/14 побутового підряду на виконання будівельно - монтажних робіт з будівництва житлового будинку з інженерними мережами, комунікаціями та благоустроєм. Відповідно умов договору підряду, ним була здійснена попередня оплата за послуги у сумі 404 204 гривень, про що відповідач видав розписки. Термін будівництва встановлено до 15.12.2014 року. Проте, відповідачем зобов'язання за договором підряду виконано частково, а саме 03.09.2014 року виконано робіт на загальну суму 19 140 гривень, попередньо сплачена сума коштів, відповідачем не повернута. Неодноразові звернення позивача до відповідача щодо виконання умов договору підряду та повернення коштів відповідачем залишені без уваги.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року позов було задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 553 953,07 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 2 000 гривень, а всього 555 953,07 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 9 лютого 2017 заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Крім іншого зазначав, що судом першої інстанції не з'ясовувалися обставини щодо фактичного місцезнаходження відповідача по справі, місцезнаходження його офісу, наявності або відсутності будь-яких речових прав на квартиру за АДРЕСА_1, яка значиться як юридична адреса відповідача, не з'ясовувалася судом наявність або відсутність інших підписаних актів виконаних робіт за договором підряду (окрім тих, які надано позивачем по справі), з умов якого нібито виникла заборгованість ФОП ОСОБА_7 Не було встановлено та доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України, чи збудовано будинок у Київській області, будівництво якого було предметом договору підряду від 25.08.2014 року. Що на його думку, свідчить про відсутність повноти, всебічності та об'єктивності суду при розгляді судового спору і є підставою для скасування заочного рішення зважаючи на п. п.17, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав та заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 837, 846, 849, 852 ЦК України. Вказуючи на законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що 25 серпня 2014 року між ОСОБА_6, як замовником та ФОП ОСОБА_5, як підрядником, був укладений договір № 08/14 побутового підряду на виконання будівельно - монтажних робіт з будівництва житлового будинку з інженерними мережами, комунікаціями та благоустроєм.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, термін будівництва встановлено до 15.12.2014 року (п. 2.1).

Звертаючись до суду з позовом позивач вказував, що він здійснив попередню оплату за договором підряду в сумі 404204 гривни у відповідності до розписок. Із яких лише 19140 гривень було використано відповідачем в будівництві будинку ( облаштування фундаменту будинку), що підтверджується актом прийому - передачі виконаних робіт підписаним сторонами угоди. Відтак поверненню підлягають кошти в розмірі 385064 гривень.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вважаючи вимоги позивача доведеними безпідставно взяв до уваги( на підтвердження суми позову) дві розписки: від 19.05.2014 року на суму 6000 гривень призначення платежу „ кровля" також від 19.05.2014 року на суму 5800 гривень призначення платежу „штукатурка" так як спірні договірні відносини виникли у сторін лише серпні 2014 року після підписання договору підряду за № 08/14 ( а.с 9).

Задовольняючи вимоги позивача, суд також вказував на те, що сума визначена позивачем до стягнення є авансом. Однак, такі висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи. Текст самих розписок та поданого позову не вказує, що передані відповідачу кошти є авансовими платежами ( а.с. 10 -12).

Крім того, умовами укладеного між сторонами договору підряду, п. 4.3.2. було визначено, що авансовий платіж здійснюється до початку виконання робіт, розмір якого відображається та визначається у додатку № 2 до договору і є його невід'ємною частиною. Додаток №2 сторонами у ході розгляду справи не надано.

Колегія суддів вважає також, що не підлягали до повернення передані кошти і в порядку обґрунтувань позову згідно положень ст. 1212 ЦК.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Дана норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов'язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення ст. 1212 ЦК України (правова позиція ВСУ від 23 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15.)

Позивач вказував на те, що на адресу відповідача ним направлявся лист претензія про відмову від договору підряду із вимогою про повернення отриманих коштів у зв'язку з недотриманням відповідачем строків виконання робіт та відсутності звіту щодо використання коштів.

Матеріали справи містять у собі претензії з вимогою позивача про повернення безпідставно набутих коштів. Однак, відповідачем вони отримані не були, так як направлялися на адресу, яка не відповідає адресі місцезнаходження відповідача визначеному умовами договору ( а.с. 155, 180).

Крім того у ході апеляційного розгляду справи ( суд першої інстанції здійснював розгляд за відсутності відповідача) позивач в особі представника вказував на те, що всі будівельні роботи, крім робіт визначених у акті прийому - передачі від 03 вересня 2014 року по будівництву будинку були зроблені ним особисто за допомогою друзів та знайомих. Також із залученням фахівців, робота яких була оплачена ним. Документально на підтвердження проведених робіт надано лише документи щодо придбання покрівельного матеріалу, дерев'яних деталей, будівельної фурнітури та розписка по виконанню робіт пов'язаних з облаштуванням даху.

Відповідач, як особисто так і через свого представника повідомляв про неправдивість тверджень позивача. Зазначаючи, що саме ним були повністю виконані роботи за договором підряду, будинок побудовано. Однак, в ході виконання робіт була допущена помилка щодо вибору покрівлі, яка призвела до певної деформації будівлі та потягла за собою повторне виконання робіт по облаштування даху з використанням нових покрівельних матеріалів. У зв'язку з чим дружні стосунки з позивачем припинилися, вони не змогли досягнути згоди щодо завершення будівництва, підписати акт прийому будівлі.

На підтвердження викладених обставин, як позивач так і відповідач просили суд допитати в якості свідків осіб, які безпосередньо приймали участь у проведенні будівельних робі. Апеляційним судом такі клопотання були задоволені.

Допитані в якості свідків за клопотанням позивача : ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вказували на те, що ніколи не бачили на будівельному майданчику відповідача. Зі слів самого позивача знають, що відповідач отримавши гроші в подальшому не проводив необхідних обсягів будівництва, від так вони допомагали йому у будівництві. Так, ОСОБА_8 виконав роботи пов'язані з облаштуванням даху будинку на загальну суму 32 000 гривень ( а.с. 162), ОСОБА_9 надавав посильну допомогу в будівництві, а також намагався врегулювати виконання відповідачем взятих договірних зобов'язань, проводив зустрічі з представником відповідача. Свідок ОСОБА_10 вказував на те, що ним здійснювалися будівельні роботи пов'язані будівництвом стін будинку та їх оздоблення.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 за клопотанням відповідача вказував на те, що його бригадою на прохання відповідача були здійснені роботи по повторному облаштуванню даху будинку, так як попередні робітники, які були залучені відповідачем до проведення будівництва допустилися помилки.

Зазначене вище свідчить про існування між сторонами договірних відносин. Відтак з урахуванням вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про задоволення заявлених вимог виходячи з доведеності безпідставності утримання відповідачем коштів переданих позивачем за розписками.

Обставини які були повідомлені та докази, що були надані сторонами під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції щодо підтвердження виконання ( невиконання) ними умов укладеного договору підряду виходять за межі обґрунтування позову, правових наслідків передбачених законодавчо щодо договору підряду та заявлених вимог.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У той же час, це не позбавляє позивача права звернення за захистом порушених прав виходячи з умов укладеного між сторонами договору підряду.

За урахуванням вищевикладеного, а також положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення за правилами ст. 309 ЦПК України, за яким позивачу слід відмовити у задоволення заявлених вимог із зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника фізичної особи підприємця ОСОБА_5 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року скасувати та постановити нове, за яким:

ОСОБА_6 відмовити у задоволенні заявлених вимог про стягнення грошових коштів.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: