Постанова № 6911057, 13.10.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

13.10.09                                                                                           Справа № 1/43

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Краєвської М.В.

суддів:                                                                       Галушко Н.А.

                                                                                                     Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Будмонтажсервіс” від 02.09.2009 р. № 226

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2009 р.

у справі № 1/43

за позовом ТзОВ “Будівельна індустрія”, м.Новодністровськ Чернівецької обл.

до ТзОВ “Будмонтажсервіс”, м.Новодністровськ Чернівецької обл.

про розірвання договору оренди № 120 від 09.08.2007 р., повернення об”єкта оренди

За участю представників сторін:

від позивача –Попов А.С. (адвокат, довіреність від 06.10.2009 р. без номера в матеріалах справи);

від відповідача –Круглянко В.П. (представник, довіреність № 124 від 30.04.2009 р. в матеріалах справи, а.с.62)

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2009 р. у справі № 1/43 (суддя Желік Б.Є.) позов задоволено частково за підставністю й обгрунтованістю, а саме: ТзОВ “Будмонтажсервіс” передано ТзОВ “Будівельна індустрія” наступне нерухоме майно:

-          столярне приміщення, інвентарний № 10310068;

-          овочесховище, інвентарний № 10310069;

-          побутові приміщення лісоцеху, інвентарний № 10310071;

-          навіс-360 кв.м, інвентарний № 10310072;

-          навіс-216 кв.м, інвентарний № 10310073;

-          контора з побутовими приміщеннями, інвентарний № 10310074;

-          їдальня, інвентарний № 10310075, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав неповного з”ясування обставин справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що позивачем не направлялась вимога про розірвання договору, а тільки виставлялися додаткові кабальні умови щодо розміру орендної плати (був 1 118, 31 грн., а новий –85 944 грн.); оскільки відповідач продовжує користуватися приміщенням після закінчення строку дії договору, то за відсутності заперечень орендодавця договір продовжується на той самий строк; позивач вимагає повернення майна, власником якого не є (відсутній титул свідоцтва на право власності); господарський суд безпідставно зіслався в оскаржуваному рішенні на Закон України “Про оренду державного та комунального майна”.

У письмовому поясненні позивач просить вирішити питання про внесення змін до рішення суду першої інстанції шляхом включення до його резолютивної частини запису про зобов”язання відповідача передати позивачу спірне майно, так як такий недолік оскаржуваного рішення має негативний наслідок для позивача, бо постановою ВДВС Сокирянського РУЮ від 16.09.2009 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланням державного виконавця на те, що резолютивна частина наказу господарського суду не містить “заходів примусового виконання рішення”. У своєму поясненні позивач вказує, що з усних пояснень, наданих державним виконавцем, у цьому випадку має значення запис про те, що по відношенню до відповідача у виданому наказі (в резолютивній частині) відсутня вказівка зобов”язального характеру. Господарський суд Чернівецької області при вирішенні питання про задоволення позовних вимог у частині повернення майна допустився порушень дотримання диспозитивності заявлених позивачем вимог. Так, зокрема, позивач просив у цій частині задоволити позов шляхом винесення рішення про зобов”язання відповідача повернути орендоване майно. Натомість рішення суду, яке містить у мотивувальній частині посилання на правомірність такої вимоги, в резолютивній частині не містить вказівки “зобов”язати”.

Як встановлено судом першої інстанції, дія договору оренди від 09.08.2007 р. № 120, укладеного між ТзОВ “Будівельна індустрія” (орендодавець за договором, позивач у справі) і ТзОВ “Будмонтажсервіс” (орендар за договором, відповідач у справі) (а.с.23-26), згідно з додатковою угодою № 2 від 26.12.2007 р. (а.с.38) закінчилася 31 грудня 2008 року, в зв”язку з чим і на підставі п.8.1 договору орендар зобов”язаний передати орендодавцю майно за актом прийому-передачі протягом 30-ти календарних днів, про що відповідача було повідомлено листом № 243 від 23.12.2008 р. (а.с.39), з яким на адресу останнього було одночасно надіслано додаткову угоду про наміри орендодавця підвищити орендну плату нерухомого майна, а у разі неприйняття цієї умови –повернути майно орендодавцю.

В подальшому позивач листами від 5, 6 січня № № 2, 3 (а.с.16, 17) та від 25 лютого 2009 року № 26 (а.с.19) додатково вимагав від відповідача повернення майна, проте вимоги позивача залишені без задоволення.

          Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ “Будмонтажсервіс” слід відмовити, рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2009 р. у справі № 1/43 змінити шляхом доповнення п.2 його резолютивної частини словом “Зобов”язати”. Далі по тексту.

При цьому колегія виходила з наступного.

У зв»язку з встановленими обставинами, виходячи з положень укладеного договору оренди та застосовуючи приписи п.2 ст.281 ГК України, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спірний договір оренди є припиненим у зв»язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Посилання апелянта на приписи ч.1 ст.764 ЦК України є недоречними, оскільки правовва ситуація, яка описана в зазначеній нормі, не мала місця між сторонами в справі. Відповідно до дійсних обстаин справи ТзОВ “Будівельна індустрія” як орендодавець заперечувало право ТзОВ “Будмонтажсервіс” як орендаря продовжувати користування орендованим майном на умовах спірного договору.

При цьому апелянтом повністю нехтуються положення абз.3 п.1 ст.777 ЦК України, якими встановлено, що умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Таким чином, посилання апелянта на те, що дія спірного договору оренди продовжена після 31.12.2008 р. є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Правові наслідки припинення договору оренди відповідно до п.4 ст.291 ГК України, ч.1 ст.785 ЦК України та п.8.1 укладеного договору оренди полягають у тому, що відповідач був зобов”язаний повернути орендоване майно позивачу. Свій обов2язок відповідач не виконав і виконувати відмовляється.

Посилання суду першої інстанції в його рішенні на положення на Закон України “Про оренду державного та комунального майна” є дійсно зайвими, проте такі посилання не є визначальними при прийнятті судового рішення, оскільки є дублюючими по відношенню до норм ГК України та ЦК України, якими фактично регулюються спірні правовідносини.

Отже, Господарський суд Чернівецької області правомірно дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині вимог про розірвання спірного договору оренди та задоволення позову в частині повернення орендованого майна.

Проте місцевий господарський суд при вирішенні питання про задоволення позовних вимог у частині повернення майна допустився порушень дотримання диспозитивності заявлених позивачем вимог.

Так, у прохальній частині позовної заяви (а.с.5) ТзОВ “Будівельна індустрія” просило зобов”язати відповідача повернути орендоване майно. Натомість рішення суду, яке містить у мотивувальній частині посилання на правомірність такої вимоги, в резолютивній частині не містить вказівки “зобов”язати”.

В свою чергу такий недолік оскаржуваного рішення має негативний наслідок для позивача, бо постановою ВДВС Сокирянського РУЮ від 16.09.2009 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження (а.с.120) з посиланням державного виконавця на те, що резолютивна частина наказу господарського суду не містить “заходів примусового виконання рішення”. У своєму поясненні позивач вказує, що з усних пояснень, наданих державним виконавцем, у цьому випадку має значення запис про те, що по відношенню до відповідача у виданому наказі (в резолютивній частині) відсутня вказівка зобов”язального характеру.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкоригувати, відтак змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення з метою виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги ТзОВ “Будмонтажсервіс” відмовити.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2009 р. у справі № 1/43 змінити, виклавши його п.2 резолютивної частини в наступній редакції:

“Зобов”язати ТзОВ “Будмонтажсервіс” (ідентифікаційний код 31396840) передати ТзОВ “Будівельна індустрія” (ідентифікаційний код 33574864) наступне нерухоме майно:

-          столярне приміщення, інвентарний № 10310068;

-          овочесховище, інвентарний № 10310069;

-          побутові приміщення лісоцеху, інвентарний № 10310071;

-          навіс-360 кв.м, інвентарний № 10310072;

-          навіс-216 кв.м, інвентарний № 10310073;

-          контора з побутовими приміщеннями, інвентарний № 10310074;

їдальня, інвентарний № 10310075”.

В решті рішення суду залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                         М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                     Н.А.Галушко

Суддя                                                                                                     Г.В.Орищин