Постанова № 6910777, 03.11.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

03.11.09                                                                                           Справа № 01/41-38

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Давид Л.Л.,

Кордюк Г.Т.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –не з’явився

від відповідача (скаржник) - не з’явився

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Ойл Груп”, м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2009 року

у справі № 01/41-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт Люкс”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Ойл Груп”, м.Луцьк

про стягнення 851637,05 грн.

в с т а н о в и в :

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнював позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.05.2009 року по справі №01/41-38 задоволено уточнені позовні вимоги, стягнено з ТзОВ “Вест Ойл Груп” на користь ТзОВ “Софіт Люкс”: 700132,09 грн. –заборгованості та 151504,96 грн. пені.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 526, 599, 610, 611 ЦК України, ст. 193 ГК України. Поряд з цим, суд враховуючи ст.546, 549 ЦК України та умови договорів купівлі-продажу, вважає підставною заявлену до стягнення пеню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Вест Ойл Груп»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2009 року по справі №01/41-38, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем в порушення ст.58 ГПК України, необґрунтовано об’єднано позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за декількома договорами. Поряд з цим, вказує на відсутність заборгованості за договорами №222 від 18.05.2007 року, №490 від 14.02.2007 року, №7-ДІ від 16.01.2008 року, а також на те, що судом не враховано переплат відповідача. Крім того, на думку апелянта, позивач позбавив відповідача можливості досудового врегулювання спору.

06.10.2009 року скаржником подано додаткові пояснення та уточнення до апеляційної скарги.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду склад судової колегії змінювався.

Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з’явився, проте надіслав до суду клопотання, в якому просить про відкладення розгляду справи. Поряд з цим, відповідачем не виконано вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 року, а саме не подано суду докази погашення суми боргу перед позивачем.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов’язковою та що розгляд справи тричі відкладався, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти вимог останньої заперечує та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність тверджень апелянта.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Між ТзОВ «Софіт-Люкс» (в тексті договору – продавець) та ТзОВ «Вест Ойл Груп»(в тексті договору –покупець) укладено наступні договори купівлі-продажу:

- №490 від 14.09.2007 року; №87-ДІ від 01.04.2008 року; №161/1-ДГ від 21.08.2008 року, відповідно до умов яких позивач зобов’язувався передати у власність відповідача товарно-матеріальні цінності, а відповідач прийняти товар та оплатити останній на умовах визначених договорами.

Крім того, 16.01.2008 року між сторонами укладено господарський договір поставки №20, відповідно до умов якого ТзОВ «Софіт-Люкс»(в тексті договору –постачальник) зобов’язувався передати у зумовлені строки ТзОВ «Вест Ойл Груп»(в тексті договору –покупець) товар (товари), а останній прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вказаних договорів позивач передавав відповідачу товар, що підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- по договору №490 від 14.09.2007 року на загальну суму 381211,39 грн., згідно накладних: від 28.09.2007 року №РН2809-18537, РН 2809-18909; від 05.10.2007 року №РН 0510-19294; від 01.11.2007 року №0111-20978, №РН 0111-21014; від 05.12.2007 року №РН0512-23249, №РН 0512-22267; від 14.12.2007 року №РН 1412-23882; від 28.12.2007 року №РН 2812-24801; від 15.01.2008 року №РН 1501-25509.

- по договору №20 від 16.01.2008 року на загальну суму 72446,77 грн., згідно накладних: від 11.01.2008року № РН 1101-25382, від 28.01.2008 року № РН 2801-26109, від 12.02.2008 року № РН 1202-27190, від 14.02.2008оку №РН 1402-27456, від 22.02.2008 року № РН 2202-28037, від 26.02.2008року № РН 2602-28164, від 11.03.2008року № РН 1103-28419 та № РН 1103-28972, від 14.03.2008 року № РН 1403-29146, від 19.06.2008 року: № РН 1906-33986, № РН 1906-34551, № РН 1906-33277; від 9.07.2008 року № РН 0907-35614, від 17.07.2008 року № РН 1707-36152; від 22.07.2008 року № РН 2207-33991, від 25.07.2008 року № РН 2507-36997, від 5.08.2008року № РН 0508-37038, від 15.08.2008 року №РН 1508-37736, від15.09.2008 року № РН 1509-39656 та №РН 1509-39657, від 15.10.2008 року № РН 1510-41801, від 20.10.2008 року № РН 2010-41498, від 21.11.2008 року № РН 2111-45122, від 29.12.2008 року № РН 2912-44396.

- по договору №87-ДІ від 01.01.2008 року на загальну суму 1997829,85 грн., згідно накладних: від 7.04.2008р. № РН 0704-30706, від 4.06.2008р. № РН 0406-34121, від 19.06.2008р. № РН 1906-34298, від 19.06.2008р. № РН 1906-34528, від 7.07.2008р. № РН 0707-35509, від 17.07.2008р. № РН 1707-36155, від 24.07.2008р. № РН 2407-36607, від 1.08.2008р. № РН 0108-37112, від 15.09.2008р. № РН 1509-39638, від 29.10.2008р. № РН 2910-42623, від 11.11.2008р. № РН 1111-42578, від 28.11.2008р. № РН 2811-44746 та № РН 2811-45261, від 22.12.2008р. № РН 2212-46141, від 25.12.2008р. № РН 2512-46866, від 2.02.2009р. № РН 0202-48886.

- по договору №№161/1-ДІ від 28.08.2008р. на загальну суму 404169,50 грн., згідно накладних: від 31.03.2008р. № РН 3103-28749, від 07.07.2008р. № РН 0707-33832, від 15.09.2008р. № РН 1509-39673 та № РН 1509-39655, від 29.09.2008р. № РН 2909-40383, від 9.10.2008р. №РН 0910-40988, від 14.11.2008р. № РН 1411-43439, від 28.11.2008р. № РН 2811-43446, від 22.12.2008р. № РН 2212-45482, від 02.02.2009р. № РН 0202-48886.

Крім того, матеріали справи містять копії довіреностей, виданих представникам відповідача на отримання від позивача товару, в яких містяться номери накладних за якими отримувався товар.

Порядок проведення розрахунків між сторонами, згідно вказаних вище договорів визначено наступним чином:

- договором №490 від 14.09.2007 року встановлено, що сума в розмірі 30% від загальної вартості товару (товарної партії) перераховується покупцем згідно замовленої партії товару у формі попередньої оплати; суму в розмірі 70% від загальної вартості партії замовленого товару покупець перераховує на протязі 2 банківських днів з моменту повідомлення про готовність товару (п.5.2 договору);

- договором №20 від 16.01.2008р. передбачено, що попередня часткова передоплата поставки у розмірі 50 % від суми кожного рахунки-фактури сплачується покупцем не пізніше 3-ох календарних днів після дати виписки постачальником рахунка-фактури; залишок суми кожного рахунка в розмірі 50% від суми рахунка-фактури сплачується покупцем не пізніше 14-ти календарних днів з дати отримання товару від постачальника (розділ 8 договору);

- договорами №87-ДІ 16.01.2008р. та №161/1-ДІ від 28.08.2008р. з врахуванням додаткових угод до них від 03.09.2008р. передбачено, що сума в розмірі 30% від загальної вартості товару (товарної партії) перераховується покупцем згідно замовленої партії товару у формі попередньої оплати; суму в розмірі 70% від вартості замовленої партії товару покупець перераховує на протязі 60 календарних дні з моменту поставки та передачі товару покупцеві. (п.5.2 договорів).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплату за отриманий товар проведено не в повному обсязі, а саме:

- згідно договору №490 від 14.09.2007р. відповідачем оплачено товар на суму 381211,10 грн., залишок заборгованості складає 0,29 коп.

- згідно договору №20 від 16.01.2008р. відповідач сплатив вартість отриманого товару в сумі 50417,39 грн., повернув товару на суму 1392 грн., неоплаченою залишилась сума в розмірі - 20637,38 грн.

- на виконання договору №87-ДІ від 01.01.2008 року відповідачем сплачено - 389373,69 грн., неоплаченою залишилась сума - 608456,16 грн.

- на виконання договору №161/1-ДІ від 28.08.2008р. відповідачем сплачено - 241053 грн. вартості отриманого товару, неоплаченою залишилась сума в розмірі - 162216 грн.

Загальна сума заборгованості за вказаними вище договорами становить - 791309,80 грн.

Стосовно зауважень апелянта, що судом першої інстанції не враховано суми переплат відповідача, слід зазначити, що таке не заслуговує на увагу, оскільки позивач обчислюючи суму боргу заявлену до стягнення, бере до уваги переплати відповідача: за договором №222 від 18.05.2007р. на суму 0,2 коп., за договором №7-ДІ від 16.01.2008р. на суму 86177,72 грн., а також 5 000 грн., які відповідач перерахував позивачу, вказуючи призначення платежу як погашення заборгованості згідно із актом звірки від 3.04.2009р., що також взято до уваги і судом першої інстанції.

твердження відповідача, що судом не враховано відсутності заборгованості за договором №222 від 18.05.2007 року не заслуговує на увагу, оскільки позивачем уточнювались позовні вимоги (клопотання від 30.04.2009 року, арк. справи 99-112), згідно яких позивач просить стягнути заборгованість згідно договорів №490 від 14.09.2007 року, №87-ДІ від 01.04.2008 року, №161/1-ДГ від 21.08.2008 року, №20 від 16.01.2008 року і такі були враховані при прийнятті рішення..

Враховуючи наведене вище, сума заборгованості відповідача за отриманий від позивача товар становить 700132,09 грн.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків, підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений відтисками печаток сторін, в якому відповідачем визнано суму боргу в розмірі 755132,07 грн. (арк. справи 81, т.ІІ)

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є правомірними.

Слід зазначити, що відповідач (скаржник) доводів на спростування обставин викладених в рішенні суду не наводить, доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості заявленої позивачем до стягнення не подає.

Що стосується заперечень відповідача щодо недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, колегія суддів зазначає, що передбачений ст. ст. 5 - 7 Господарського процесуального кодексу України досудовий порядок врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що склалися між сторонами.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стосовно зауваження апелянта, про те, що позивачем необґрунтовано об’єднано позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за декількома договорами, то таке не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Враховуючи, що позовні вимоги, які виникли із правовідносин на підставі договорів зв'язані між собою підставою виникнення, твердження апелянта є безпідставними.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.6.3 договорів купівлі-продажу від 28.08.2008 року №87-ДІ від 01.04.2008 року та №161/1-ДІ від 28.08.2008 року сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем умов оплати за поставлені товари покупець зобов’язаний сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог (вх.№01-28/7592 від 19.05.2009 року) позивач просить про стягнення пені згідно договору №87-ДІ від 01.04.2008 року в сумі 134546,92 грн. та згідно договору №161/1-ДІ від 28.08.2008 року в сумі 16958, 04 грн. Як відзначає позивач у вказаній заяві, розраховуючи суму пені ним взято до уваги дати, суми вартості поставлених партій товару відповідачу, суми проплат здійснених відповідачем, враховуючи відстрочення платежу та суму заборгованості з наростаючим підсумком.

Колегія суддів, перевіривши розмір нарахованої позивачем пені та строк, за який позивач просить стягнути пеню, відзначає, що пеня нарахована з порушенням ч.6 ст.232 ГК України, тобто більше як за півроку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підставною є нарахована пеня договору №87-ДІ від 01.04.2008 року в сумі 58968,46 грн. за період з 07.06.2008 року –07.12.2008 року та згідно договору №161/1-ДІ від 28.08.2008 року в сумі 2368,52 грн. за період з 31.05.2008 року –01.12.2008 року, за шість місяців.

Таким чином, рішення в частині задоволення пені слід скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Софіт Люкс»в частині стягнення пені задоволити частково, стягнути з ТзОВ «Вест Ойл Груп»пеню в сумі - 61336,52 грн. В решті частині стягнення пені відмовити.

В іншій частині стягнення суми основного боргу рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування в частині стягнення заборгованості апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.103,104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Ойл Груп” задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2009 року по справі №01/41-38 скасувати в частині стягнення пені в сумі 151504,96 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТзОВ «Вест Ойл Груп»на користь ТзОВ «Софіт Люкс»- 61336,52 грн. пені, в стягненні пені в сумі 90167,44 грн. відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з ТзОВ «Софіт Люкс»(м.Київ, вул.Віскозна,17 корпус 93, код ЄДРПОУ 32591365) на користь ТзОВ «Вест Ойл Груп»(м.Луцьк, вул.Кременецька,38, код ЄДРПОУ 34524327) –450,83 грн. - в відшкодування витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Давид Л.Л.

Кордюк Г.Т.