Ухвала суду № 69108205, 15.09.2017, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/10755/17

Провадження № 2/520/8968/17

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

15.09.2017

Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху, для усунення недоліків з наступних підстав.

Відповідно до ст. 119 ЦПК Українипозовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Стаття 3 ЦПК України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким принцип узгоджується з обовязком позивача, встановленим ст. 119 ЦПК України, зазначити в позовній заяві зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст. 15 ч. 1 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, підставою звернення з позовом про зняття арешту з майна в порядку цивільного провадження є факт порушення цивільного права особи (права власності) та наявність у позивача підстав вважати, що майно, на яке накладено арешт, належить саме йому. Такий позов заявляється одночасно про визнання права власності на майно.

Відповідно до Аналізу практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України Верховного Суду України, застосовуючи передбачений п. 1 ст. 2, ст. 16 ЦК спосіб захисту цивільного права чи інтересу у справах за позовом про зняття арешту з майна деякі суди не враховують положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (зі змінами), що ці вимоги мають ґрунтуватися на праві власності або володіння, і тому задовольняють їх без визнання права власності на спірне майно або за позовами не власників або володільців (кредиторів, що не є заставодержателями, в інших зобов'язаннях).

У таких випадках повинні застосовуватись інші відповідні способи судового захисту (наприклад, оскарження постанови державного виконавця про арешт майна згідно зі ст. 383 ЦПК, припинення дії, яка порушує право, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 передбачено, що відповідачами в справі за позовною заявою про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Позивачем предявлено позов до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», однак, в позовній заяві не визначено якими саме діями чи бездіяльністю саме цієї юридичної особи порушуються чи не визнаються права позивача. Будь-яких вимог саме до ПАТ ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» не заявлено.

За змістом ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правиламирозділу VII ЦПК України.

Крім того, позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, однак до позовної заяви не додано документу на підтвердження сплати судового збору.

Позивач просив відстрочити сплату судового збору, при цьому не довів неможливості, які б підтверджували про його скрутний матеріальний стан та неможливість сплатити судового збору. Та обставина, на яку позивач посилається,не є достатньою підставою для відстрочення слати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674 у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,що дорівнює 640,00 грн.

Таким чином, за відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач має сплатити судовий збір за три заявлені позовні вимоги немайнового характеру, розмір якого складає 1920,00 грн. (640,00 х 3), за реквізитами : отримувач: УК у м. Одесі (Київський р-н), код отримувача 38016923, ОСОБА_2 отримувача - УК у м. Одесі, код банку отримувача 828011, рахунок № 31218206700005, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Згідно ч. 1ст. 121 ЦПК Українисуддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.119та120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вказані вище недоліки, а саме: уточнити позовні вимоги, вказати підстави звернення з позовом до відповідача, викласти обставини, якими вони обґрунтовуються, зазначити докази, якими підтверджуються такі обставини, сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру (з урахуванням заявлених вимог).

Керуючись ст.ст. 119-122 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви пять днів з дня отримання даної ухвали суду.

Розяснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали направити позивачу для виконання.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 5 днів після отримання її копії. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бескровний Я. В.