Постанова № 6910572, 10.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2009                                                                                           № 14/70

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

За участю представників:

від позивача          Ряба В.В. – за дов. № 392/11.5.2 від 15.09.2008

від відповідача          Ігнатенко І.І. – директор (наказ № 1 від 19.12.2001)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "А.Н.Т."

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2009

у справі № 14/70 (суддя

за позовом                               ВАТ "ВТБ Банк"

до                                                   Приватного підприємства "А.Н.Т."

про                                                   стягнення 36577,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 36577,61 грн. заборгованості згідно Кредитного договору № 16 від 05.06.2006, в тому числі 22445,47 грн. неповернутої суми кредиту, 14 132,14 грн. інфляційних втрат за період з червня 2007 року по лютий 2009 року, крім того 366,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України 03.06.2009 позивач подав Господарському суду Чернігівської області заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 21573,75 грн. заборгованості по кредиту, в іншій частині позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з червня 2007 року по лютий 2009 року залишилися незмінними.

24.06.2009 позивач подав Господарському суду Чернігівської області заяву про уточнення позовних вимог № 3027/1-04-2 від 23.06.2009, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором від 05.06.2006 № 16 у розмірі 33 352,96 грн., в тому числі 10 829,90 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 13 735,23 грн. інфляційних втрати за період з червня 2007 року по травень 2009 року, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту, 4 860,97 грн. 30% річних за прострочення зобов’язання по Кредитному договору, 3 563,84 грн. суми простроченої заборгованості за процентами за період з 01.08.2008 по 19.06.2009, 7,54 грн. три проценти річних, нарахованих у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо сплати процентів; 44,66 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо сплати процентів; 310,82 грн. пені, нарахованої у зв’язку з несвоєчасною сплатою процентів.

          Господарський суд Чернігівської області, розглянувши подану позивачем заяву, дійшов висновку, що позивач фактично збільшив період нарахувань та зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення боргу по кредиту на суму 10 743,85 грн. та в частині стягнення інфляційних втрат на суму 396,91 грн., крім того, позивач змінив предмет позову, заявивши до стягнення 4 860,97 грн. 30 % річних за прострочення зобов’язання по кредитному договору, 3563,84грн. - суму простроченої заборгованості за процентами за період з 01.08.2008 по 19.06.2009, 7,54 грн. - три проценти річних, та 44,66 грн. інфляційні втрати, нарахованих у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо сплати процентів; 310,82 грн. пені, нарахованої зв’язку з несвоєчасною сплатою процентів. Зменшення позивачем розміру позовних вимог та зміна предмету позову судом першої інстанції були прийняті.          

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2007 у справі № 14/70 позов Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до Приватного підприємства «А.Н.Т.» про стягнення 36577,61 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «А.Н.Т.» на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк 10829,90 грн. заборгованості по кредиту, 3563,84 грн. заборгованості по процентам, 13735,23 грн. інфляційних втрат, що виникли у зв’язку з порушенням строку повернення кредиту, 4853,83 грн. 30% річних, 44,65 грн. інфляційних втрат за порушення строку сплати процентів, 06,91 грн. 3% річних, 310,82 грн. пені, 333,45 грн. державного мита та 107,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов’язань щодо повернення кредиту, в термін, вказаний у Кредитному договорі № 16 від 05.06.2006, виконав частково, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача було стягнуто 10829,90 грн. заборгованості по кредиту. Оскільки кредит погашений частково, з відповідача підлягає до стягнення 3563,84 грн. процентів за користування кредитом, за період з 01.08.2008 по 19.06.2009. Також у відповідності до вимог статей 625, 1050 Цивільного кодексу України та пункту 9.1. Кредитного договору з відповідача було стягнуто на користь позивача 13735,23 грн. інфляційних втрат, що виникли у зв’язку порушенням строку повернення кредиту за період з червня 2007 року по травень 2009 року. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за порушення строку сплати процентів та 3% річних задоволені частково, а саме у сумі 44,65 грн. інфляційних втрат за порушення строку сплати відсотків за період з вересня 2008 року по травень 2009 року, 06,91 грн. 3 % річних за період 01.09.2008 по 19.06.2009. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних задоволені частково у сумі 4853,83 грн. за період з 01.08.2008 по 19.06.2009, в решті позову відмовлено у зв’язку з безпідставним нарахуванням. Згідно статей 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та пункту 9.2. Кредитного договору з відповідача стягнуто 310,82 грн. пені за період з 01.09.2008 по 19.06.2009.

Не погодившись з рішенням суду від 21.07.2009 у справі № 14/70, Приватне підприємство «А.Н.Т.» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2009 у справі № 14/70 та прийняти нове.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

05.06.2006 між Акціонерним комерційним банком «Мрія» (позивач у справі) та Приватним підприємством «А.Н.Т.» (відповідач у справі) був укладений Кредитний договір № 16 (надалі – Кредитний договір).

Згідно пункту 1 Статуту Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, зареєстрованого державним реєстратором 29.07.2008, номер запису 10741050047002928, Акціонерний комерційний банк «Мрія» перейменовано у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк та є правонаступником усіх прав та обов’язків Акціонерного комерційного банку «Мрія».

Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору предметом кредитного договору є надання позивачем (Банк) відповідачу (Позичальник) грошових коштів (кредит) на таких умовах: сума кредиту 50 000,00 грн., строк користування 12 місяців до 04.06.2007, плата за користування кредитом 22 % річних.

Згідно пункту 2.1. Кредитного договору для обліку заборгованості за кредитом Банк відкриває позичковий рахунок № 20628711300047. Грошові кошти відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору перераховуються Банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок Позичальника або інший рахунок, вказаний позичальником у заяві про перерахування коштів після підписання з банком договору щодо забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за Кредитним договором та на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у 5 денний строк з дня отримання Банком заяви.

На виконання умов Кредитного договору позивачем було надано відповідачу кредит, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією меморіального ордеру № TR.9812.1 від 06.06.2006, випискою по поточному рахунку відповідача № 26008711300047, та не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 вказаного кодексу).

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до пункту 4.1. Кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі в строк та у порядку, встановлених Кредитним договором.

Згідно пункту 4.2. Кредитного договору позичальник зобов’язаний сплатити банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Пунктом 4.6. Кредитного договору передбачено зобов’язання Позичальника письмово повідомляти банк про зміну юридичної та/або фактичної адреси, номерів телефонів, про зміну у складі органів управління позичальника, в т.ч зміни у складі його учасників.

Відповідно до пункту 7.1. Кредитного договору початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних у пункті 1.1. договору, або їх частини з позичкового рахунку.

Плата за користування кредитом, відповідно до пункту 7.2. Кредитного договору, нараховується щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. При нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини (пункт 7.3. Кредитного договору).

Відповідно до пункту 7.4. Кредитного договору при розрахунку плати за користування кредитом використовується 360 днів у році.

Згідно пункту 8.1. Кредитного договору перерахування Банку плати за користування кредитом на рахунок 20684711300047 в розмірі, встановленим пунктом 1.1. Кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, починаючи з червня 2006 року.

Погашення кредиту відповідно до пункту 8.3. Кредитного Договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку № 20628711300047 щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, починаючи з жовтня 2006 року. Сума щомісячного погашення кредиту повинна бути не менше ніж 5 555,00 грн. Остання сума погашення (червень 2007 року) становить 5560,00 грн. У разі дострокового повернення кредиту дана сума коригується з урахуванням переплати.

Згідно пункту 6.2. Кредитного договору у разі настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором та у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов’язань за кредитним договором банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків позичальника на підставі меморіального ордеру та/або звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов’язань позичальника, вимагати виконання зобов’язань за кредитним договором від поручителя (гаранта).

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, у пункті 8.4. Кредитного договору сторони погодили, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги банку у наступній черговості: у першу чергу сплачується сума кредиту, у другу чергу сплачується плата за користування кредитом і неустойка, у третю чергу відшкодовуються витрати банку, що пов’язані з одержанням виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовує відповідач, останній не здійснив повернення кредиту в обумовлений договором строк – червень 2007 року

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були здійснені оплати по Кредитному договору на підставі меморіальних ордерів, оформлених банком.

Відповідно до статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 1.30. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі – члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно пункту 22.4. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

          Відповідно до пункту 32.3. статті 32 вищезазначеного Закону України банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6. статті 22 цього Закону.

Згідно пункту 22.6. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Відповідно до пункту 1.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

За приписами пункту 2.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Згідно пункту 3.8. вищезазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у главі 3 Інструкції лише за зовнішніми ознаками.

Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (пункт 2.29. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Кредитного договору перерахування коштів з рахунку відповідача на користь позивача здійснювалося із застосуванням платіжних документів: платіжні доручення та меморіальні ордера.

З наявних у матеріалах справи копій примірників платіжних доручень за період з 26.06.2006 по 01.08.2008 вбачається, що визначені в платіжних дорученнях відповідачем призначення платежів відповідають номерам рахунків банку, які були відкриті в свою чергу для зарахування отриманих від відповідача коштів за призначенням платежу.

Відмітки банку про проведення платежів, які містяться на платіжних дорученнях, свідчать про те, що позивачем виконані доручення (розпорядження) відповідача, як клієнта банку, про перерахування коштів у відповідності до реквізитів та призначень платежів обумовлених в платіжних документах.

У матеріалах справи відсутні доказів зміни відповідачем у відповідності до діючого законодавства своїх розпоряджень стосовно призначення платежів вказаних у платіжних дорученнях поданих до установи позивача за період з 27.06.2006 по 01.08.2008 для проведення відповідних платежів.

З огляду на викладене, та враховуючи що банк виконував розпорядження відповідача та зараховував кошти у відповідності до призначень платежів вказаних в реквізитах платіжних доручень, колегія суддів не приймає заперечення відповідача щодо порушення позивачем пункту 8.4. Кредитного договору та не направлення коштів, одержаних від відповідача по платіжних дорученнях, в першу чергу на погашення суми кредиту.

Дії позивача по зарахуванню коштів, одержаних від відповідача згідно платіжних доручень за період з 26.06.2006 по 01.08.2008, відповідно до їх призначення не суперечить умовам Кредитного договору № 16 від 05.06.2006 та положенням статті 534 Цивільного кодексу України.

Як свідчать наведені позивачем та відповідачем розрахунки зобов’язань по кредитному договору грошові кошти, одержані від відповідача позивачем по меморіальним ордерам (договірне списання пункт 6.2. Кредитного договору) з 01.08.2008 в першу чергу зараховуються у сплату суми кредиту згідно пункту 8.4 Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи та поданого позивачем у судовому засіданні 17.07.2009 суду першої інстанції розрахунку, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредиту виконав частково, сплативши 39 170,10 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та меморіальних ордерів, наявних у матеріалах справи, а саме: платіжними дорученнями з призначенням платежу –«часткове погашення кредиту»: № 24 від 03.11.2006 на суму 70,00 грн., № 26 від 01.12.2006 на суму 215,00 грн., № 27 від 28.12.2006 на суму 40,00 грн., № 2 від 30.01.2007 на суму 68,00 грн., № 3 від 28.02.2007 на суму 165,00 грн., № 5 від 29.03.2007 на суму 100,00 грн., № 7 від 30.03.2007 на суму 95,00 грн., № 8 від 05.04.2007 на суму 200,00 грн., № 9 від 27.04.2007 на суму 330,00 грн., № 11 від 08.05.2007 на суму 544,00 грн., № 12 від 30.05.2007 на суму 325,00 грн., № 14 від 08.06.2007 на суму 265,00 грн., № 15 від 12.06.2007 на суму 639,00 грн., № 18 від 23.07.2007 на суму 792,00 грн., № 21 від 30.07.07р. на суму 37,00грн., №5_8 від 03.08.07р. на суму 265,00грн., №7 від 08.08.07р. на суму 1 125,00 грн., № 9 від 15.08.2007 на суму 240,00 грн., № 109_8R036/ від 27.08.2007 на суму 130,00 грн., № 31_8S037/8 від 28.08.2007 на суму 130,00 грн., № 39_95031/7 від 05.09.2007 на суму 190,00 грн., № 162_9Н030/ від 17.09.2007 на суму 60,00 грн., № 13_130 від 19.09.2007 на суму 1 300,00 грн., № 21 від 28.09.2007 на суму 200,00 грн., № 110_А2038/ від 02.10.2007 на суму 92,00 грн., № 23 від 19.10.2007 на суму 740,00 грн., № 52/1156984 від 07.11.2007 на суму 200,00 грн., № 13_47 від 23.11.2007 на суму 350,00 грн., № 13_17 від 25.01.2008 на суму 140,00 грн., № 13 29 від 27.02.2008 на суму 110,00 грн., № 6 від 27.02.2008 на суму 120,00 грн., № 7 від 25.03.2008 на суму 990,00 грн., № 13 від 16.04.2008 на суму 2 070,00 грн., № 14 від 23.04.2008 на суму 200,00 грн., № 16 від 30.04.2008 на суму 1 200,00 грн., № 19 від 30.05.2008 на суму 420,00 грн., № 20 від 26.06.2008 на суму 100,00 грн., № 23 від 11.07.2008 на суму 600,00 грн., № 102_7Е027/ від 14.07.2008 на суму 25,00грн.;

меморіальними ордерами з призначенням платежу «часткове погашення кредиту» № 27/1198657 від 24.12.2007 на суму 750,00 грн., № 106/136423 від 10.07.2008 на суму 50,00 грн., № 32/1365751 від 11.07.2008 на суму 175,00 грн.; меморіальними ордерами з призначенням платежу «погашення заборгованості за № 16, ПП А.Н.Т., 05.06.2006, 04.06.2007» № 10143 від 29.08.2008 на суму 3 000,00 грн., № 4671 від 12.09.2008 на суму 2 045,00 грн., № 6408 від 15.09.2008 на суму 400,00 грн., № 1283 від 24.09.2008 на суму 700,00 грн., № 20662 від 30.09.2008 на суму 240,00 грн.; меморіальними ордерами з призначенням платежу «погашення заборгованості згідно кред.дог. № 16 від 05.06.2006, ПП А.Н.Т.» № 7903 від 15.10.2008 на суму 700,00 грн., № 6257 від 04.11.2008 на суму 1303,00 грн., № 3919 від 01.12.2008 на суму 394,34 грн., № 18653 від 05.01.2009 на суму 445,57 грн., № 1812 від 06.01.2009 на суму 59,31 грн., № 5506 від 15.01.2009 на суму 330,00 грн., №5 987 від 04.02.2009 на суму 0,95 грн.; меморіальним ордером № 38784 від 30.01.2009 на суму 100,00 грн. з призначенням платежу «зарах.банк „Демарк”- платежі від населення, 290208029, 353575, 34678989, 30.01.2009 Призн.Погашення кредиту приватне підприємство А.Н.Т”; меморіальними ордерами з призначенням платежу «погашення заборгованості згідно кредт.дог. № 16 від 05.06.2006, ПП А.Н.Т. с.Антонівка» № 35064840 від 13.02.2009 на суму 550,00 грн., № 35321436 від 24.02.2009 на суму 100,00 грн., № 35356728 від 25.02.2009 на суму 70,00 грн., № 35371879 від 26.02.2009 на суму 70,00 грн., № 39021 від 27.02.2009 на суму 1 039,36 грн., № 35883774 від 12.03.2009 на суму 150,00 грн. №1 011 від 01.04.2009 на суму 271,72 грн., № 36817775 від 13.04.2009 на суму 600,00 грн.; меморіальним ордером з призначенням платежу «оплата неполучених % № 16 відп.докред.дог. №16 від 05.06.2006» № 3140 від 01.08.2008 на суму 225,75 грн.; меморіальними ордерами з призначенням платежу «погашення відсотків відп. до кред.дог. № 16 від 05.06.2006» № 3157 від 01.08.2008 на суму 415,58 грн., № 10150 від 29.08.2008 на суму 630,81 грн., № 20685 від 30.09.2008 на суму 531,30 грн., №5 676 від 04.11.2008 на суму 510,09 грн., № 1569 від 01.12.2008 на суму 466,78 грн., № 18623 від 05.01.2009 на суму 472,57 грн., № 4171 від 04.02.2009 на суму 462,18 грн. з призначенням платежу «погашення відсотків за 01.01.2009-31.01.2009 відп.до кред.дог. № 16 від 05.06.2006», № 38938 від 27.02.2009 на суму 406,31 грн. з призначенням платежу «погашення відсотків за 01.02.2009-28.02.2009 відп.до кред.дог. № 16 від 05.06.2006», № 2082 від 26.03.2009 на суму 1,25 грн. з призначенням платежу «погашення відсотків за 01.03.2009-31.03.2009 відп. до кред.дог. № 16 від 05.06.2006», № 2162 від 26.03.2009 на суму 419,14 грн. з призначенням платежу «погашення відсотків за 01.03.2009-31.03.2009 відп.до кред.дог. № 16 від 05.06.2006»; меморіальними ордерами - № 3338 від 01.08.2008 на суму 902,73 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 01.07.2008- 01.08.2008», № 11941 від 29.08.2008 на суму 727,64 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 02.08.2008 - 27.08.2008», № 4562 від 12.09.2008 на суму 104,57 грн. з призначенням палетку «пеня за прострочену заборгованість за період 28.08.2008- 31.08.2008», № 21363 від 30.09.2008 на суму 724,50 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 01.09.2008 - 30.09.2008», № 5795 від 04.11.2008 на суму 2,15 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 01.07.2008- 04.11.2008», № 5794 від 04.11.2008 на суму 695,99 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 01.10.2008 - 31.10.2008», № 3796 від 01.12.2008 на суму 638,93 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 01.11.2008 - 30.11.2008», № 18630 від 05.01.2009 на суму 1,86 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 02.12.2008 - 05.01.2009», № 1793 від 06.01.2009 на суму 770,69 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 01.12.2008 - 06.01.2009», № 4299 від 04.02.2009 на суму 0,61 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 06.01.2009 – 04.02.2009», № 4298 від 04.02.2009 на суму 586,26 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 07.01.2009 - 04.02.2009», № 38976 від 27.02.2009 на суму 454,33 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 05.02.2009 - 27.02.2009», № 2205 від 26.03.2009 на суму 591,83 грн. з призначенням платежу «пеня за прострочену заборгованість за період 28.02.2009 - 31.03.2009».

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача заборгованість перед позивачем, згідно Кредитного договору у сумі 10 829,90 грн. та її стягненні.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3 563,84 грн. суми простроченої заборгованості за процентами за період з 01.08.2008 по 19.06.2009 обґрунтовані, розраховані у відповідності до умов Кредитного договору, не суперечать діючому законодавства та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 9.1. Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення з відповідача 13 735,23 грн. інфляційних витрати за період з червня 2007 року по травень 2009 року, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту та підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за порушення строку сплати процентів та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення інфляційних витрат за порушення строку сплати відсотків в сумі 44,65 грн. за період з вересня 2008 року по травень 2009 року та 3% річних в сумі 06,91 грн. за період з 01.09.2008 по 19.06.2009. Також, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 % річних підлягають частковому задоволенню у сумі 4 853,83 грн. за період 01.08.2008 по 19.06.2009. В решті позову слід відмовити у зв’язку з безпідставністю нарахування.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором .

Відповідно до пункту 9.2. Кредитного договору у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем до стягнення 310,82 грн. пені, нарахованої у зв’язку з несвоєчасною сплатою процентів за період з 01.09.2008 по 19.06.2009 нараховані без врахування положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо обмеження нарахування пені 6-ти місячним строком, однак, згідно перерахунку суду, із застосуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума пені не перевищує фактичний розмір пені яка підлягає нарахуванню за вказаний період (352,95 грн.), а тому позовні вимоги правомірно задоволені судом в межах заявленої позивачем до стягнення суми пені (310,82 грн.)

Оскільки відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов Кредитного договору взяті на себе зобов’язання не виконав, заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитом своєчасно не сплатив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 10 829,23 грн., в частині стягнення заборгованості по процентам в сумі 3 563,84 грн., в частині стягнення інфляційних втрат, що виникли у зв’язку з порушенням строку повернення кредиту в сумі 13 735,23 грн., в частині стягнення 30% річних в сумі 4 853,8 3грн., в частині стягнення інфляційних втрат за порушення строку сплати відсотків в сумі 44,65 грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 06,91 грн., в частині стягнення пені в сумі 310,82 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Не приймається колегією суддів до уваги посилання відповідача про те, що підписавши рішення 27.07.2009 Господарський суд Чернігівської області порушив вимоги статті 85 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання. У такому разі повне рішення складається і підписується протягом п'яти днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частин.

Згідно частини 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Відповідно до частини 3 статті 51 Господарського процесуального кодексу України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи № 14/70, Господарським судом Чернігівської області 21.07.2009 (день тижня - вівторок) у судовому засіданні, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було підписано 27.07.2009 (день тижня – понеділок).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів; справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду; господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу; рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу; рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Перелік випадків для скасування рішення у зв’язку з порушенням норм процесуального права є вичерпним.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача Приватного підприємства «А.Н.Т.» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «А.Н.Т.» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2009 у справі № 14/70 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2009 у справі № 14/70 залишити без змін.

Матеріали справи № 14/70 повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді