Постанова № 6910559, 25.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2009                                                                                           № 8/404

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Шульган Д.Ю., дов. б/н від 21.07.2009р.

Тьолушкін А.Г., дов. б/н від 19.09.2009р.

від відповідача:           Правило Т.О., дов. № 114/72 від 13.01.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2009

у справі № 8/404 (суддя

за позовом                               ТОВ "Граф"

до                                                   Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   стягнення 448653,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Граф” 425 516,00 грн. основного боргу, 3 390,95 грн. збитків від інфляції, 1 818,64 грн. трьох відсотків річних, 4 307,26 грн. державного мита, 115,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеного, Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2009р. у справі № 8/404 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Граф” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2009р. у справі № 8/404 є законним та обґрунтованим, тому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2009р. у справі № 8/404 без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 05.03.2009р. між Комунальним підприємством “Житлоінвестбуд-УКБ” - “замовник” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Граф” - “підрядник” був укладений договір підряду № 2009-G/10 на проведення проектних робіт (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого “підрядник” зобов’язався розробити проектно-кошторисну документацію по коригуванню стадії “Проект” надати на розгляд та захистити її в архітектурній Раді, пройти експертизу відкоригованої стадії “проект” та завершити виконання стадії “РД” по житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення по вул. Урицького, 18 в м. Києві, а “замовник” обов’язався прийняти і оплатити їх на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.3 договору “підрядник” зобов’язався виконати роботу, передбачену цим договором і здати “замовнику” в обумовлений термін проектну документацію комплектною і належної якості в 4-х примірниках, відповідно до завдання на проектування та норм ДБН.

Розділом 2 договору передбачено, що вартість робіт визначена додатковою угодою до цього договору.

Сторонами по договору була складена, підписана та скріплена печатками сторін додаткова угода № 2009-G/01 на проведення проектних робіт від 19.03.2009р., якою сторони погодили, що “замовник” перераховує “підряднику” кошти за виконану в чотирьох примірниках проектну продукцію у сумі, що відображена в календарному плані (додаток № 1).

Згідно календарного плану робіт, який є додаток № 1 до додаткової угоди № 2009-G/01 від 19.03.2009р. загальна сума “Стадії “П”+ “РД” становить 1003875,00 грн., яка складається з суми “Стадії “П” в розмірі 556895,00 грн. та суми “Стадії “РД” в розмірі 446980,00 грн.

Умовами договору сторони погодили, що після завершення робіт “підрядник” подає “замовнику” акт приймання-здачі проектної продукції, а “замовник” протягом 10 днів з дня отримання акту приймання-здачі проектної продукції зобов’язаний передати “підряднику” підписаний акт прийняття-здачі проектної продукції або мотивувальну відмову від приймання робіт (п.4.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2009р. відповідачем була отримана документація на підставі накладної № 145.

28.05.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом № 07/05, в якому просив відповідача прийняти проектно-кошторисну документацію стадія “П”, вартість якої становить 445416,00 грн., включаючи перерахований відповідачем аванс в сумі 20000,00 грн. та підписати акти виконаних робіт. Вказаний лист був отриманий відповідачем 29.05.2009р. за вх. № 9/3750, про що свідчить відмітка відповідача на даному листі, але відповідач акт виконаних робіт не підписав, кошти на рахунок позивача не перерахував.

Згідно з п.4.1 договору за умови відсутності претензій в 10-тиденний термін видана документація (етап) вважається прийнятою, односторонній акт “підрядника” набуває статусу юридичного документа, а “замовник” має право оплатити виконані роботи.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В матеріалах справи відсутні докази визнання акту здачі-приймання науково-технічної продукції від 27.05.2009р. по додатковій угоді № 2009-G/01 від 19.03.2009р. договору № 2009-G/10 на проведення проектних робіт від 05.03.2009р. недійсним. Відповідачем таких доказів суду не надано.

Таким чином, виконані позивачем роботи згідно вищевказаного акту здачі-приймання науково-технічної продукції від 27.05.2009р. вважаються виконаними належним чином та прийнятими відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Згідно зі ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Пунктом 2.2 додаткової угоди № 2009-G/01 від 19.03.2009р. передбачено, що оплата робіт проводиться поетапно відповідно до календарного плану (додаток № 1), який є невід’ємною частиною додаткової угоди.

Відповідач власні зобов’язання не виконав належним чином, за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався.

Позивач звертався до відповідача з вимогами сплати заборгованість в розмірі 425516,00 грн., але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Отже, станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 425516,00 грн.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 425516,00 грн. основного боргу за договором підряду № 2009-G/10 на проведення проектних робіт від 05.03.2009р. є правомірною та обгрунтованою.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 6638,04 грн. пені, 4680,68 грн. збитків від інфляції, 1818,64 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору підряду № 2009-G/10 на проведення проектних робіт від 05.03.2009р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1818,64 грн. та збитків від інфляції в розмірі 4680,68 грн., зазначених позивачем в розрахунку, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1818,64 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, вимога ж позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню частково в розмірі 3390,95 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків, передбачених цим договором сторони відповідають відповідно до чинного законодавства України (п.5.1 договору).

Таким чином, враховуючи те, що правочин щодо забезпечення виконання грошового зобов’язання у вигляді пені не вчинений у письмовій формі, тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6638,04 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 425516,00 грн. основного боргу, 3390,95 грн. збитків від інфляції, 1818,64 грн. трьох відсотків річних, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову слід відмовити.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі наданих позивачем доказів, судом встановлено, що 27.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Граф” “замовник” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Абсолют” в особі директора Жовновського В.Т. –“виконавець” був укладений додаток № 1 до договору № 1/22-05 про надання правової допомоги адвоката, предметом якого є надання правової допомоги адвоката, юридичних послуг по виконанню робіт по спору з комунальним підприємством “Житловінвест УКБ”

В матеріалах справи наявне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1690 від 05.07.2001р., видане гр. Жовновському В.М.

За вищевказаним додатком № 1 від 27.05.2009р., позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю “Абсолют” 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 98 від 06.08.2009р. (в матеріалах справи).

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п.10 Роз’яснення ВАС України від 04.03.98 р. N 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 14.07.04р. № 01-8/1270).

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 49 ГПК України колегія не вбачає підстав для стягнення витрат по сплаті послуг адвоката, оскільки додаток № 1 до договору № 1/22-05 про надання правової допомоги адвоката від 27.05.2009р. укладений між з Товариством з обмеженою відповідальністю “Абсолют”, оплата також адресована товариству.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справи на адресу відповідача не надходила, рішення суду було проголошено 17.09.2009р., у першому судовому засіданні, у відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Граф” прийнята судом до провадження ухвалою від 19.08.2009р. та призначена до розгляду на 17.09.2009р. о 11:45.

Згідно ст. 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п’яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Для ухвал про порушення провадження у справі передбачено особливості розсилання.

Так відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справи від 19.08.2009р. надіслано сторонам 09.09.2009р., що підтверджується відміткою за зворотній стороні ухвали.

Колегія суддів враховує, що будь-яких поштових повідомлень про вручення або невручення ухвали суду сторонам у справі матеріали справи не містять.

Отже, з правового аналізу матеріалів справи вбачається порушення вимог законодавства стосовно порядку вручення сторонам у справі ухвали місцевого суду про призначення справи до розгляду.

На підставі викладеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що матеріали справи свідчать про порушення вимог процесуального законодавства щодо неналежного повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання в суді першої інстанції.

Крім того, викладене свідчить про те, що відповідачу не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин не можна визнати, що сторони знаходились у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і у доведенні їх переконливості.

Згідно ч. 3 п. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З огляду на викладене, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2009р. у справі № 8/404 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 101 – 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2009 р. по справі № 8/404 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 42, р/р 26002031216771 в Київській міський філії АКБ УСБ МФО 322012, код ЄДРПОУ 31958324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Граф” (юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 24, кв. 21, р/р 2600630630 а АБ “Діамант” м. Київ, код ЄДРПОУ 32491646, МФО 320854, поштова адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 9-Б, офіс № 233) 425 516,00 грн. основного боргу, 3 390,95 грн. збитків від інфляції, 1 818,64 грн. трьох відсотків річних, 4 307,26 грн. державного мита, 115,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Доручити видати наказ Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 8/404 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді