Рішення № 6907396, 01.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09 Справа № 8/168

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг», м. Київ,

до Відкритого акціонерного товариства «Птахогосподарство «Червоний прапор»», с. Червоний прапор Перевальського району Луганської області, -

про стягнення 3031735 грн. 87 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача Науменко С.О. представник, - довіреність №б/н від 07.08.09 року ;

від відповідача Панчук Д.П. представник, - довіреність №09/10/ю від 09.10.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості у сумі 3.031.735,87 грн., у т.ч. основний борг 2.891.815,25 грн., та пені у сумі 139.920,62 грн., які нараховані позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №061-06/2008, укладеного між сторонами 06.06.08 року;

судових витрат.

Згідно розпорядження заступника голови в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 10.08.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

За клопотанням представника позивача судовий процес 11.08.09 року фіксувався технічними засобами.

Ухвалою суду від 11.08.09 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову (том 1, а.с. 137).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 11 серпня до 04 вересня 2009 року за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи (вих. №11/08/10 від 11.08.09 року) та з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

Ухвалою суду від 04.09.09 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову (том 1, а.с. 147).

Судовий процес 04.09.09 року зафіксовано технічними засобами.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 04 вересня до 21 вересня 2009 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 21.09.2009 року, у звязку з відпусткою судді Середи А.П., розгляд справи доручено судді Москаленко М.О.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 21 вересня до 09 жовтня 2009 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Розпорядженням голови суду Зубової Л.В. від 08.10.09 року, у звязку з виходом судді Середи А.П. з відпустки, вказану справу, яка знаходилася у провадженні судді Москаленко М.О., передано на розгляд судді Середи А.П.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 09 жовтня до 27 жовтня 2009 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 27.10.09 року, від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 27 жовтня до 13 листопада 2009 року з метою надання сторонам можливості подати до справи додаткові докази.

28.10.09 року, через канцелярію суду, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог (вих. №б/н від 12.10.09 року, - до суду надійшла 28.10.09 року), згідно якій він просить стягнути з відповідача:

борг за договором фінансового лізингу за період з 25.12.08 року по 23.09.09 року у сумі 4.434.607,78 грн.,

пеню за період з 25.01.09 року по 25.09.09 року у сумі 367.869,07 грн.,

3% річних у сумі 50.478,98 грн.,

інфляційні нарахування у сумі 137.533,06 грн.,

штраф у сумі 650.088,29 грн., - а всього 5.640.577,18 грн.

Розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних позивачем надано до справи (том 2, а.с. 36-38).

Судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог (том 2, а.с. 47).

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13 листопада до 01 грудня 2009 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Судовий процес, який відбувся 01.12.09 року, за клопотанням представника позивача зафіксовано технічними засобами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 061-06/2008, укладеного між сторонами 06.06.08 року.

Представник відповідача позов не визнав, пославшись на те, що відповідач не отримував рахунків позивача про необхідність сплати кожного з лізингових платежів, про які йдеться у позовних вимогах, з огляду на що він просить залишити позов без розгляду (відзив на позов за вих. №б/н від 01.12.09 року; клопотання за вих. №1614 від 01.12.09 року).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

06.06.08 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоотримувач) уклали між собою договір фінансового лізингу №061-06/2008, згідно якому сторони домовилися про те, що лізингодавець приймає на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (п.1.1 договору).

Предмет лізингу передається лізингоодержувачу у фінансовий лізинг при умові сплати останнім адміністративної комісії та початкового внеску у відповідності з пунктом 3.3 цього договору (п.1.2).

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується останньою датою платежу, зазначеною у графіку платежів, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п.1.5).

У разі належного виконання лізингоодержувачем своїх обовязків відповідно до умов цього договору, лізингодавець приймає на себе зобовязання передати лізингоодержувачу предмету лізингу у власність. Сторони підтверджують, що відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України даний договір є змішаним та регулює між лізингодавцем та лізингоотримувачем лізингові правовідносини з переходу права власності щодо предмету лізингу (п.1.6).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами взятих за цим договором зобовязань, або до припинення його дії в порядку, встановленому цим договором або законом (п.2.1).

Всі платежі, що здійснюються на підставі цього договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю на умовах, вказаних у цьому договорі, графіку платежів та умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін (п.3.1).

Лізингоодержувач зобовязується своєчасно сплачувати лізингодавцю усі передбачені даним договором платежі (п.3.2).

Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, зазначені у графіку платежів, щомісяця, на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану у договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звязку. Лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки, зазначені у цьому пункті договору, за 3 дні до дати платежу (п.3.4).

Датою сплати будь-якого лізингового платежу за цим договором є дата фактичного надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок лізингодавця (п.3.12).

Якщо лізингоодержувач своєчасно не сплачує лізингові та інші платежі, передбачені цим договором, він зобовязаний сплатити лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобовязання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу (п.3.16).

Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватися в той день, коли лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобовязання (п.3.17).

Якщо лізингоодержувач або інша особа перераховує лізингодавцю суму, недостатню для сплати загальної суми заборгованості за цим договором, не обмежуючи дії підпункту 10.1.4 п.10.1 цього договору, отримана сума погашає вимоги лізингодавця у такій черговостів: 1)будь-які суми, що належать відшкодуванню лізингоодержувачем лізингодавцю за цим договором, за винятком суми, що покриває вартість предмету лізингу; 2) неустойка (штраф, пеня); 3) винагорода лізингодавця (проценти або комісії); 4) сума покриття вартості предмету лізингу (п.3.18).

Акт прийому-передачі предмету лізингу, підписаний лізингодавцем та лізингоодерждувачем, підтверджує якість, комплектність, справність предмету лізингу, його відповідність техніко-економічним показникам та умовам договору, а також містить перелік переданої лізингоодержувачу повязаної з предметом лізингу документації (п.5.5).

Лізингоодержувач набуває право користування предметом лізингу з моменту прийому предмету лізингу від лізингодавця, але не раніше набрання чинності договору страхування (п.6.1).

На чинність цього договору не впливають будь-які обмеження або навіть неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового або повного пошкодження, або внаслідок юридичних або технічних або економічних причин, випадків, надзвичайних подій або форс-мажору (п.6.4).

Лізингоодержувач має право викупити предмет лізингу до закінчення строку лізингу у порядку. встановленому у розділі 15 договору (п.7.1.4).

Лізингоодержувач зобовязаний: вчасно сплачувати всі платежі, передбачені цим договором, а також у змінах та доповненнях до нього (п.8.1.3); надати лізингодавцю письмове повідомлення про виникнення обставин, що заважають виконанню зобовязань, передбачених цим договором або договору купівлі-продажу протягом одного робочого дня (п.8.1.14.1); протягом 5-ти робочих днів повідомити про зміну зазначених у договорі реквізитів лізингоодержувача з моменту такої зміни (адреси, номерів телефону, факсу, банківських реквізитів, директора, податкового статусу, зміни складу засновників, виконавчого органу і т.п.) (п.8.1.14.3); виконувати інші обовязки, передбачені цим договором та чинним законодавством України (п.8.1.17).

Право власності на предмет лізингу лізингоодержувач одержує після сплати платежів, зазначених у графіку платежів (або після повного виконання умов, зазначених у п.15.2 та 15.4 договору, а також після повного виконання інших умов, передбачених договором (п.16.1).

Договором передбачено, що сторона, що не виконала або неналежним чином виконала свої зобовязання за даним договором, не відповідає перед іншою стороною, якщо доведе, що неналежне виконання зобовязань виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних, невідворотних обставин при конкретних умовах конкретного періоду часу. До обставин непереборної сили сторони віднесли явища стихійного характеру: землетрус, повінь, удар блискавки, природні катаклізми, які не дають можливості використовувати майно згідно технічних умов, а також мораторій органів влади і управління; організовану у встановленому законом порядку страйки (п.22.1).

У разі, якщо умови договору суперечать або не відповідають чинному законодавству України, відносини сторін регулюються чинними нормативно-правовими актами (п.23.3) (том 1, а.с. 11-27).

Як вбачається з додатку №1/1 від 06.06.08 року до цього договору, лізингодавець поставив на користь лізингоотримувача (відповідача) кліткове обладнання для утримання курей-несучок типу БК-143.00.00.000 у кількості 2-х комплектів, попередньою вартістю 16.252.207,20 грн., призначених для утримання 390960 голів птиці (том 1, а.с.28-29).

Згідно додатку №2/1 від 06.06.08 року до договору сторони визначили, що попередня сума вартості предмету лізингу становить 16.252.207,20 грн.; початковий внесок становить 25,00% від вказаної суми вартості предмету лізингу, або 4.063.051,80 грн.; адміністративна комісія складає 1% від суми фінансування та складає 121.891,55 грн.; відсоткова ставка річних LIBOR IY + 8%; строк лізингу 66 місяців; лізинговий період 1 місяць (том 1, а.с. 30).

Сторони склали та підписали додаток №4/1 від 25.06.08 року до договору лізингу, - графік лізингових платежів, згідно якому встановили, що строк лізингу розбито на 66 періодів (місяців), та визначили конкретні (кінцеві) строки погашення кожного платежу, загальну суму останнього та усі його складові частини (том 1, а.с.32-33).

26.09.08 року сторони уклали додаткову угоду №1 до основного договору, яким визначили поняття заборгованості лізингоотримувача перед лізингодавцем за предмет лізингу (п.1.1); п.3.6 основного договору виклали у новій редакції та уточнили, що лізингові платежі у вищезгаданому графіку вказані в українській гривні; вказані платежі лізингоодержувач сплачує згідно з виставленим йому рахункам в українській гривні, які можуть корегуватися відповідно до п.3.11 та 3.14 цього договору (том 1, а.с. 34-35).

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 09.06.ж08 року між Закритим акціонерним товариством «Агромаш-ІФ»(продавець), ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(покупець, лізингодавець) та ВАТ «ПГ «Червоний прапор»(лізингоодержувач) укладено договір купівлі-продажу №ЧП-061/06/08, згідно якому продавець передав у власність покупця, покупець - оплатив, а лізингоодержувач прийняв обладнання згідно додатку №1 (специфікації), що є невідємною частиною цього договору (п.1.1); асортимент, комплектність, кількість та якість обладнання визначені у додатку №1 (специфікації) (п.1.2). (том 1, а.с. 36-43).

Предмет лізингу лізингодавець передав лізингоодержувачу згідно акту прийому-передачі №061/1 від 25.06.08 року (том 1, а.с. 31).

Суд при вирішенні цього спору виходить з того, що відповідач не оспорює факт отримання предмету лізингу, придбаного лізингодавцем на підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу.

Керуючись умовами вищезгаданого договору фінансового лізингу, сторони узгодили, що рахунки про сплату кожного з лізингових платежів лізингодавець буде спрямовувати на електронну адресу лізинготримувача, а саме: prapor&prapor.lugansk.ua (позивач надав до справи лист від 07.07.08 року за вих. №б/н).

Позивач стверджує, що на виконання вимог п.3.4 вищезгаданого договору фінансового лізингу лізингодавець, щомісячно, за 3 дні до дати початку чергового лізингового періоду, електронною поштою спрямовував на вищенаведені електронну адресу відповідача рахунок про сплату такого платежу, - на підтвердження чого надав до справи: реєстр відправлених рахунків-фактур по електронній пошті на імя ВАТ «Птахогосподарство «Червоний прапор»»за період з 20.11.08 року по 20.05.09 року; електронні роздруківки про відправку на ту ж пошту рахунків від 22.06.09 року, 21.07.09 року, 25.08.09 року, 24.09.09 року та від 20.10.09 року.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що ВАТ «ПГ «Червоний прапор»має саме таку електронну адресу, однак заперечив, що особа на імя ОСОБА_6 впродовж останніх трьох років працювала у товаристві. Він також заперечив факт отримання від лізингодавця у будь-якому вигляді (електронному, на паперовому носії; та ін.) рахунків про необхідність сплати чергових лізингових платежів, починаючи з 7-го (з 25.12.08 року по 25.01.09 року) та закінчуючи 15-м (з 25.08.09 року по 25.09.09 року), - в той же час підтвердивши, що рахунки на сплату лізингових платежів з 1-го по 6-й включно птахогосподарство отримало на вказану електронну адресу та оплатило.

Цей же представник не надав суду чіткого пояснення, з якою метою сторони склали та підписали графік лізингових платежів за вищезгаданим договором фінансового лізингу, та чи є він обовязковим до виконання.

Представник позивача, посилаючись на чинне законодавство та умови договору (перш за все, - пункти 3.1; 3.2; 3.4;. 3.16 та 3.17), просить стягнути з відповідача:

борг за договором фінансового лізингу за період з 25.12.08 року по 23.09.09 року у сумі 4.434.607,78 грн.,

пеню за період з 25.01.09 року по 25.09.09 року у сумі 367.869,07 грн.,

3% річних у сумі 50.478,98 грн.,

інфляційні нарахування у сумі 137.533,06 грн.,

штраф у сумі 650.088,29 грн., - а всього 5.640.577,18 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить припинити провадження по справі на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його збільшення) з наступних підстав.

1. Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Згідно частинам 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 204 ЦКУ сказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

У ст. 627 Цивільного кодексу надано поняття свободи договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на сказане у попередньому абзаці цього рішення, частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обоязковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для них права та зобовязання.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною ст. 638 ЦКУ).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦКУ).

1.1. Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, про яке йдеться у цьому спорі, має грошовий вираз.

Статтею 533 Цивільного кодексу встановлено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

1.2. Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів фінансового лізингу.

Згідно статті 1 Закону України від 16.12.97 року №723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»(далі ЗУ №723/97-ВР) - фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (аналогічно - ч.1 ст. 806 ЦКУ).

Частинами 2-3 ст. 806 ЦКУ встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору лізингу може бути неспоживана річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч.1 ст.3 Закону; ст. 807 ЦКУ).

Згідно ст.6 названого Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Лізингоодержувач має право на односторонню відмову від договору лізингу лише у разі непередачі йому лізингодавцем предмету лізингу у термін понад 30 днів, - однак йому не надано права в односторонньому порядку відмовлятися від сплати поточних лізингових платежів та інших платежів, встановлених договором лізингу (ст. 9 ЗУ №723/97-ВР).

До числа обовязків лізингоотримувача належать: своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором (пункти 2 та 2 ч. 2 ст. 11 Закону; ст.ст.762,763,785 ЦКУ ).

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст. 16 Закону).

Тобто відповідач, отримавши від позивача предмет лізингу, повинен був у порядку, визначеному чинним законодавством та договором, у визначені останнім терміни сплатити лізингові платежі, однак не зробив цього.

Матеріалами справи належним чином доведено факт порушення відповідачем умов вищезгаданого договору, а значить своїх зобовязань за ним.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення суми пені.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

2. Суд вважає, що відповідач, крім порушення вимог вищецитованого законодавства, припустився порушення умов підписаного ним договору фінансового лізингу, а саме:

п.8.1.3, відповідно до якого лізингоодержувач зобовязаний вчасно сплачувати всі платежі, передбачені цим договором, а також у змінах та доповненнях до нього;

п.8.1.14.1, яким встановлено, що лізингоодержувач зобовязаний надати лізингодавцю письмове повідомлення про виникнення обставин, що заважають виконанню зобовязань, передбачених цим договором або договору купівлі-продажу протягом одного робочого дня, - тобто, у разі ненадходження рахунків про сплату чергових лізингових платежів (як про стверджує відповідача), він був зобовязаний впродовж одного робочого дня повідомити про це лізингодавця, - однак жодного разу не зробив цього;

на підставі пункту 8.1.14.3 договору лізингоодержувач зобовязаний протягом 5-ти робочих днів повідомити про зміну зазначених у договорі реквізитів лізингоодержувача з моменту такої зміни (адреси, номерів телефону, факсу, банківських реквізитів, директора, податкового статусу, зміни складу засновників, виконавчого органу і т.п.), - однак документальних доказів про вчинення таких дій відповідач доказів до справи не надав.

Він же у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, не довів суду факт неотримання вищезгаданих рахунків позивача, як не довів і наявності у нього законних підстав для несплати чергових лізингових платежів (з 7-го по 15-й включно), визначених договором фінансового лізингу та графіком лізингових платежів до нього.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, наданими до справи доказами спростував заперечення відповідача проти позову, - з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх збільшення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Спосіб захисту порушеного права позивач обрав у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, на підставі платіжного доручення №7021 від 21.07.09 року він сплатив на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 30317,36 грн. (том. 1, а.с. 10).

Пунктом «а»ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»встановлено, що при зверненні до господарського суду з позовом майнового характеру (як це має місце у даному випадку) позивач повинен сплатити державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, при ціні позову (з урахуванням збільшення позовних вимог) у 5.640.577,18 грн. позивач повинен був сплатити державне мито у сумі 25500,00 грн., з огляду на що сума надмірної його сплати становить 4817,36 грн. (30.317,36 грн. 25.500,00 грн.), - яка підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

Позивач також припустився надмірної сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Так, він з позовом до суду звернувся 24.07.09 року (том 1, а.с. 95).

08.07.09 року Кабінет Міністрів України постановою за №693 «Про скасування постанови КМУ від 14.04.09 року №361»(набрала чинності з 18.07.09 року) скасував власну постанову від 18.04.09 року №361, якою було встановлено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають сплаті на користь Державного бюджету України у розмірі 50% мінімальної заробітної плати (остання з 01.07.09 року становить 630,00 грн.), - тобто 315,00 грн. З огляду на скасування вищезгаданої постанови, КМУ встановив, що з 18.07.09 року витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повинні сплачуватися у розмірі 118,00 грн.

Тобто сума надмірної сплати витрат становить 197,00 грн. (315,00 гр. 118,00 грн.), - яка підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника (позивача).

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Птахогосподарство «Червоний прапор»», ідентифікаційний код 00851519, яке знаходиться за адресою: Луганська область Перевальський район село Червоний прапор, вул. Фабрична, 31, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг», ідентифікаційний код 35378830, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Київ, вул. Польова, 24-д; поштова: місто Київ, вул. Івана Кудрі, 39, офіс 41, - основний борг у сумі 4.434.607 (чотири мільйони чотириста тридцять чотири тисячі шістсот сім) грн. 78 коп., пеню у сумі 367.869 (триста шістдесят сім тисяч вісімсот шістдесят девять) грн. 07 коп.; інфляційні нарахування у сумі 137.533 (сто тридцять сім тисяч пятсот тридцять три) грн. 06 коп.; 3% річних у сумі 50.478 (пятдесят тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 98 коп.; штраф у сумі 650.088 (шістсот пятдесят тисяч вісімдесят вісім) грн. 29 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг», ідентифікаційний код 35378830, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Київ, вул. Польова, 24-д; поштова: місто Київ, вул. Івана Кудрі, 39, офіс 41, - надмірно сплачені:

державне мито у сумі 4817 (чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 36 коп.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 (сто девяносто сім) грн. 00 коп.

Підставою для виплати вказаних сум коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 01.12.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03 грудня 2009 року.

Суддя А.П.Середа