Рішення № 6907391, 01.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09                                                                                 Справа № 8/238

          За позовом Луганського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державної авіаційної адміністрації України в особі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Бориспіль Київської області

до Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Луганські авіалінії», м. Луганськ, -

про стягнення 34176 грн. 79 коп.          

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,

за участю прокурора (заявника) –Журавльової Н.І. –старшого помічника Луганського транспортного прокурора, - посвідчення №621 від 17.11.08 року;

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не з’явився;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за надання послуг з обслуговування повітряного руху при забезпечення польотів повітряних суден Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Луганські авіалінії»(далі – ВАТ «Авіакомпанія Луганські авіалінії») впродовж 2008-2009 років у сумі 13008,63 грн. та пені у сумі 21168,16 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов угоди №812-08 про аеронавігаційне обслуговування, укладеного між сторонами 02.01.08 року;

судових витрат на користь Державного бюджету України.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК) розгляд справи було відкладено з 10 листопада до 01 грудня 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача та з метою надання прокурору та сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, яке відбулося 01.12.09 року, прокурор звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Позов він підтримав у повному обсязі, мотивуючи його вищевикладеними причинами.

Позивач до судового засідання не з’явився, але у судовому засіданні, яке відбулося 10.11.09 року, позов підтримав у повному обсязі.

27.11.09 року від нього, поштою, надійшло клопотання про:

долучення до справи уточненого розрахунку суми позову, а саме: він просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 13008,63 грн. та залишок суми несплачених штрафних санкцій у розмірі 16036,03 грн., - тобто у клопотання йдеться про часткове погашення відповідачем суми штрафних санкцій, однак при цьому позивач не спрямував до суду заяву про уточнення суми позовних вимог;

розгляд спору по суті за відсутності позивача - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі –Украерорух).

Прокурор погодився з уточненням суми позовних вимог, але також не подав до суду заяву про уточнення суми позовних вимог; він не заперечив проти задоволення клопотання позивача про розгляд спору по суті за його (позивача) відсутності).

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового засідання.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що ним на юридичну адресу відповідача (місто Луганськ, аеропорт, - що підтверджується довідкою державного реєстратора виконкому Луганської міської ради Луганської області №4398527 від 04.11.09 року та іншими матеріалами справи) 23.10.09 року за вих. №968 та 11.11.09 року за вих. №1053 спрямовано ухвали про призначення справи до судових слухань.

          Оператором поштового зв’язку перше поштове відправлення 06.11.09 року вручено уповноваженій особі відповідача, що підтверджується відповідним письмовим повідомленням (а.с.36), однак відповідач до судового засідання, призначеного на 10.11.09 року, не з’явився, не повідомивши суд про причини неявки.

          Друге поштове відправлення станом на час розгляду спору по суті до суду не повернуто.

          За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на доведення до відома відповідача даних про дату, час та місце судового слухання.

          Прокурор не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності позивача та відповідача.

          З огляду на вищевикладене, прий1маючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись частиною 3 ст. 22 та ст.ст. 43 та 75 ГПК України, суд розглянув справу по суті за відсутності відповідача, –за наявними у ній доказами.

І.Заслухавши прокурора, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

1. 02.01.08 року між позивач (Украерорух, - виконавець) та відповідачем (замовник) укладено угоду №8/2-08 про аеронавігаційне обслуговування, згідно якому виконавець зобов’язується на визначених угодою умовах надавати послуги з обслуговування повітряного руху (далі –ПР) повітряним суднам (далі - ПС) замовника у повітряному просторі України (далі –аеронавігаційне обслуговування, або АНО), а замовник зобов’язується оплатити такі послуги (п.1.1). Предметом угоди не є послуги з АНО, які не зазначені в числі обов’язків виконавця (п.1.2).

Виконавець зобов’язався надавати замовнику наступні послуги: обслуговування повітряного руху ПС замовника у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем (п.2.1.1); організацію авіаційного електрозв’язку у частині надання доступу до порту на своєму обладнанні для підключення до мережі авіаційного фіксованого електрозв’язку (п.2.1.2); забезпечення обслуговування та управління ПР при проведенні пошуково-рятувальних та евакуаційних робіт (п.2.1.3).

Замовник зобов’язався своєчасно, у строки, визначені угодою, оплачувати рахунки-фактури виконавця за аеронавігаційне обслуговування (п.2.2.6).

Розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті та плата за послуги з організації ПР на підході та в районі аеродрому, встановлено законодавством (п.3.1). Нарахування виконавцем плати за АНО здійснюється щомісяця (п.3.2).

Строк, у межах якого має бути оплачений рахунок-фактура, складає 10 робочих днів, починаючи з дня отримання його замовником (п.3.6). Гроші переказуються на банківський рахунок виконавця. Оплата вважається здійсненою лише у день зарахування коштів на рахунок виконавця (п.3.7); оплата здійснюється у гривнях (п.3.8).

За будь-який не оплачений у визначений строк рахунок-фактуру виконавець нараховує, а замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен календарний день прострочення, при цьому право у виконавця на нарахування та стягнення пені триває до терміну, коли загальний розмір пені у грошовому виразі не стане дорівнювати сумі, яка у відсотках дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу. Розмір пені розраховується замовником самостійно та може вказуватися виконавцем у рахунку-фактурі або у графіку платежів (п.4.1).

Сторона, яка припустилася порушення угоди, сплачує штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок, а саме: за несвоєчасне задоволення заявки на АНО замовника без поважних причин (п.4.2.1); у разі несвоєчасного повідомлення про зміни (п.4.2.2); за невиконання обов’язку щодо посилання (п.4.2.3). Сторона, яка прострочила виконання грошового зобов’язання, на вимогу іншої сторони зобов’язана сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5% річних від простроченої суми (п.4.3). Право на застосування відповідальності виникає зі спливом строку на оскарження рахунку-фактури. Зазначений строк не впливає на періоди, за які нараховується пеня, відсотки, інфляційні проценти (п.4.4).

Угода набуває чинності з 01.01.08 року та діє до 31.12.08 року. У разі неукладення сторонами угоди про АНО на строк після 31.12.08 року положення угоди можуть діяти для сторін за умови згоди на таке виконавця (п.7.1) (а.с.8-13).

Позивач стверджує, що ним за період з лютого 2009 року по серпень 2009 року на користь відповідача надано послуг з АНО на загальну суму 66029,42 грн., що підтверджується рахунками-фактурами:

№44 від 06.02.09 року на суму 16687,39 грн.;

№121 від 10.03.09 року на суму 13744,99 грн.;

№190 від 06.04.09 року на суму 9379,03 грн.;

№263 від 08.05.09 року на суму 19720,81 грн.;

№378 від 05.06.09 року на суму 29432,71 грн.;

№443 від 03.07.09 року на суму 21875,12 грн.;

№690 від 04.09.09 року на суму 17111,04 грн. (а.с.22-28).

Відповідач частково – на суму 53020,79 грн. –сплатив вартість вищезазначених послуг, з огляду на що станом на 20.08.09 року мається несплачений залишок боргу у сумі 13008,63 грн. (66029,42 грн. –53020,79 грн.) (а.с.29-32).

Крім вказаної суми основного боргу, позивач нарахував:

5% річних за період з травня 2008 року по серпень 2009 року включно у сумі 2868,22 грн.;

інфляційні нарахування за той же період у сумі 6651,63 грн.; пеню за той же період у сумі 18605,97 грн., а всього штрафних санкцій на суму 28125,81 грн.

Згідно наданому 27.11.09 року позивачем уточненому розрахунку суми позову станом на 05.11.09 року сума основного боргу не погашена та становить 13008,63 грн., а залишок загальної суми штрафних санкцій (без розкладу на складові частини) становить 16036,03 грн., а всього 29044,66 грн., - які прокурор та позивач просять стягнути з відповідача.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши прокурора, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, є договори та інші правочини.

Згідно частині 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст. 509 ЦКУ).

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦКУ).

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Згідно ст. 902 Цивільного кодексу виконавець повинен надати послугу особисто.

Статтею 903 названого Кодексу встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Законом встановлено наслідки невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ( ст. 610 ЦКУ).

Пунктом 3 статті 611 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Згідно частинам 1 та 2 статті 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини 1 та 2 ст. 614 ЦКУ).

          Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач безпідставно не виконав частини своїх обов’язків за договором №8/2-08 від 02.01.08 року, які полягають у вжитті ним заходів до сплати вартості наданих йому згідно договорам послуг у встановлений ними строк.          

          Згідно ст. 623 ЦКУ боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

          Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

           З договору (п.4.1) вбачається, що замовник за невиконання або неналежне виконання умов договору про термін внесення платежів повинен сплатити на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, при цьому право у виконавця на нарахування та стягнення пені триває до терміну, коли загальний розмір пені у грошовому виразі не стане дорівнювати сумі, яка у відсотках дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу. Розмір пені розраховується замовником самостійно та може вказуватися виконавцем у рахунку-фактурі або у графіку платежів.

          Це положення договору відповідає вимогам частин 1-3 та 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими передбачено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (частини 1-3). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6). Але, як сказано вище, сторони домовилися (п.4.1 договору) про те, що розмір пені нараховує та сплачується за кожний день прострочення сам замовник, який, як вбачається з матеріалів справи, не оспорив нараховану суму пені та не заявив до суду про застосування терміну позовної давності щодо її стягнення. За таких обставин позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за увесь вищеназваний період.           Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено скорочений –річний – термін для стягнення пені.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач з позовом до суду звернувся 21.10.09 року (а.с.2-4), - тобто, річний термін для стягнення частки пені за період з 03.07.08 року по 21.10.08 року закінчився 21.10.09 року.

Однак, частиною 3 ст. 267 ЦКУ встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач з такою заявою до суду не звернувся, а тому пеня підлягає стягненню з нього за увесь вищезгаданий період у сумі, визначеній позивачем (з урахуванням її часткового погашення станом на 05.11.09 року).

При вирішення питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог у документально підтвердженій станом на 05.11.09 року сумі позову.

          Відповідач не спростував позовні вимоги.

          За таких обставин позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати відповідно до суми задоволених позовних вимог покладаються: на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства та умови договору, тобто з нього на користь Державного бюджету України підлягають стягненню:

державне мито у сумі 290,45 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 200,56 грн.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 509,525,526, 527, 530, 610-612, 614, 623-625, 901-903 Цивільного кодексу України, керуючись ч. 3 ст. 22, ст.ст.32-34,43,47-1, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Луганські авіалінії», ідентифікаційний код 01131520, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, Аеропорт, - на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, ідентифікаційний код 19477064, яке знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, Аеропорт, - основний борг за надані послуги з обслуговування повітряного руху при забезпеченні польотів повітряних суден у сумі 13008 (тринадцять тисяч вісім) грн. 63 коп., а також штрафні санкції у сумі 16036 (шістнадцять тисяч тридцять шість) грн. 03 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Луганські авіалінії», ідентифікаційний код 01131520, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, Аеропорт, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

          31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК –22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 290 (двісті дев’яносто) грн. 45 коп.;

          31211259700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК –22090200, символ звітності банку –259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 200 (двісті) грн. 56 коп.

          Наказ видати Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Луганська.

          4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 01.12.09 року за згодою прокурора оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –03 грудня 2009 року.

Суддя                                                             А.П.Середа