Рішення № 6906927, 23.11.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2009 р. Справа № 9/145 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/145

за позовом: Знам'янського міжрайонного прокурора в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Знам'янська Друга селищна рада, Кіровоградська область, смт. Знам'янка Друга, вул. Леніна, 51

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про визнання недійсною угоди

Представники сторін:

від позивача - селищний голова Філіпенко С.І. та представник Данільченко Ю.В., довіреність №486 від 19.10.2009 р.;

від відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

у судовому засіданні брав участь прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Кіровоградської області Савіцький Я.В. (посвідчення №805).

В судовому засіданні 20.10.2009 року, 29.10.2009 року, 03.11.2009 року та 18.11.2009 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 09:30 год. 29.10.2009 року, 12:30 год. 03.11.2009 року, 12:00 год. 18.11.2009 року та 12:30 год. 23.11.2009 року.

Знам'янським міжрайонним прокурором в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Знам'янська Друга селищна рада, подано позовну заяву №5597 від 14.09.2009 року про визнання недійсною угодою від 01.07.206 року про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою площею 276,2 кв.м., укладену між Знам'янською Другою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з підстав невідповідності її вимогам чинного законодавства України.

20.10.2009 року позивач подав до господарського суду відмову від позову, посилаючись, зокрема на те, що в позовній заяві прокурора відсутні докази, які свідчать про порушення інтересів держави, та існує загроза інтересам держави. Поряд з цим позивач вважає, що прокурором невірно визначено позивача у даній справі, а тому не вбачає підстав для задоволення такого позову.

Але прокурор підтримує позовні вимоги і вимагає вирішення спору по суті. При цьому, прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає в порушенні правового регулювання порядку отримання та законності використання природних об'єктів, в даному випадку в порушенні порядку отримання та використання відповідачем земельної ділянки.

За викладених обставин, з огляду на положення ч. 6 ст. 22 та ч. 6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмову позивача від позову та продовжує розгляд даної справи.

Відповідач позов не визнав, просить в його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На четвертій сесії Знам"янської Другої селищної ради п'ятого скликання 26.06.2006 року було прийнято рішення №26 "Про земельні ділянки в межах селища" (а.с.12-13). Згідно з п. 9 цього рішення селищна рада вирішила надати згоду приватному підприємцю ОСОБА_2 на виготовлення внесення змін до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 27,0 кв. м. для розміщення кафе "Акація" по вул. Леніна, 163 приватного підприємця ОСОБА_2. Збільшити площу ділянки на 276,2 кв.м. за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, до загальної 303,2 кв. м, з яких: 27,0 кв. м. - землі комерційного використання під забудову; 63,4 кв.м. - землі комерційного використання сезонної торгівлі з 01.05. по 01.10. щорічно; 212,8 кв.м. - землі, що використовуються для благоустрою. Пунктами 10 та 11 цього рішення відповідачу встановлено щомісячну плату за фактичне використання земельною ділянкою.

01.07.2006 року між Знам'янською селищною радою (надалі по тексту - власник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі по тексту - землекористувач) укладено угоду про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою площею (далі - угода від 01.07.2006 року).

Угоду від 01.07.2006 року укладено відповідно до рішення виконавчого комітету селищної ради №27 від 28.04.2004 року, рішення селищної ради №173 від 16.06.2004 року та №23 від 26.06.2006 року.

Згідно п. 1 угоди від 01.07.2006 року землекористувач, що фактично користується земельною ділянкою для сезонної торгівлі, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: селище Знам'янка, вул. Леніна, 163, площею в межах існуючих землекористувань 276,2 кв.м., в тому числі: 63,4 кв.м. - землі комерційного використання для сезонної торгівлі та 212,8 кв.м. - землі для благоустрою, в період з часу реєстрації угоди до дати видачі правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку зобов'язується сплачувати щомісячно на р/р 33216815500011 в УДК у Кіровоградській області, МФО 823016, одержувач: Знам'янська селищна рада, ЄДРПОУ 04366442, кошти в сумі 36,48 грн.

Пунктом 2 угоди від 01.07.2006 року передбачено, що вона діє з моменту реєстрації та до моменту одержання правовстановлювальних документів на земельну ділянку - договору оренди.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо недійсності спірної угоди, прокурор посилається на те, що дана угода не відповідає вимогам земельного законодавства.

Вимоги прокурора підлягають задоволенню в силу наступного.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з вимогами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частина друга статті 116 Земельного кодексу України передбачає набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Іншого порядку набуття права користування земельними ділянками чинне законодавство не передбачає.

В силу вимог статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Але рішення про надання в оренду відповідачу земельної ділянки чи земельних ділянок загальною площею 276,2 кв.м. Знам"янською Другою селищною радою не приймалось.

Згідно приписів ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частина 2 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачає, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", яким визначені загальні засади набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення оспорюваної угоди, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Укладена між сторонами угода від 01.07.2006 року зазначених вище положень (крім, розміру і місця розташування земельної ділянки, строку дії угоди, розміру плати) не містить, хоча зміст угоди визначає фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, яка віднесена до сфери розпорядження позивача.

Таким чином, укладена між сторонами угода не відповідає вимогам статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Господарський суд прийшов до висновку, що спірна угода сторонами укладена всупереч вимог, визначених статтями 116, 124 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі".

За правилами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити правилам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи та норми чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що сторонами в момент вчинення правочину, а саме: укладення спірної угоди від 01.07.2006 року про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою не додержано вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому дана угода від 01.07.2006 року має бути визнана недійсною.

Враховуючи викладені обставини, вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Доводи щодо неналежності позивача спростовуються наступним.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 названого Закону передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, визначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Господарський суд, відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 вказав, що в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на викладене, господарський суд прийшов до висновку, що Знам'янським міжрайонним прокурором позов заявлено правомірно, у позовній заяві визначено, в чому полягають порушення інтересів держави, та зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Витрати по сплаті державного мита та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсною угоду від 01.07.2006 року про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою площею 276,2 кв.м., укладену між Знам'янською Другою селищною радою (27410, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Леніна, 51, ідентифікаційний код 04366442) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31115095700002, код 24145329) - 85 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31218259700002, код 24145329) - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Копію рішення направити сторонам, Знам'янському міжрайонному прокурору та прокурору Кіровоградської області.

Суддя О.Б. Шевчук

Дата підписання рішення - 30.11.2009 року