Рішення № 6906926, 23.11.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2009 р.Справа № 17/110 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/110 за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагропром", с. Пастирське Смілянського району Черкаської області

до відповідача: закритого акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

про стягнення 399507,03 грн.

Представники:

від позивача - Біловчук Д.І., довіреність б/н від 10.08.2009 року;

від позивача - Руденко П.М., довіреність б/н від 10.08.2009 року;

від відповідача - Вставська І.П., довіреність №30-10 від 01.01.2009 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестагропром" подано позов до закритого акціонерного товариства "Креатив" про стягнення 283086,97 грн. пені, 110023,35 грн. інфляційних збитків та 36693,77 грн. 3% річних, що виникли внаслідок несвоєчасного виконання останнім договірних зобов'язань.

В судовому засіданні 23.11.2009 р. позивачем подано заяву б/н від 20.11.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача на його користь 39368,68 грн. 3% річних, 114006,02 грн. інфляційних нарахувань та 246132,33 грн. пені (а.с.109).

Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що спір, який виник між ТОВ "Інвестагропром" та ЗАТ "Креатив", вирішено рішенням суду від 15.04.2009 р. по справі №18/9 про той же предмет спору між тими ж сторонами. Крім того, ЗАТ "Креатив" звертає увагу суду на той факт, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення пені (а.с. 98-100).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

На виконання договору поставки, укладеного між закритим акціонерним товариством "Креатив" ("покупець") та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестагропром" ("продавець"), №31/рапс від 23.07.2008 року (далі- договір №31/рапс від 23.07.2008 р.) продавець передав покупцеві насіння ріпаку врожаю 2008 року на загальну суму 4 516 138,09 грн.

Між тим покупець прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2009 року по справі №18/9 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагропром" до закритого акціонерного товариства "Креатив" про стягнення 2115833,82 грн. (далі- справа №18/9), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2009 р. (а.с.13-18), позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 2115833,82 грн. заборгованості, яка виникла із договору поставки №31/рапс від 23.07.2008 року.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи ідентичний суб'єктний склад сторін по справі №18/9 та у даній справі, господарський суд вважає доведеним факт несвоєчасного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №31/рапс від 23.07.2008 року.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно правил статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2009 року по справі №18/9 станом на момент звернення відповідача до суду виконано не було. Між тим після порушення провадження у справі №17/110 відповідачем сплачено 2 115 834 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами (а.с.102, 112-115).

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.3 договору поставки №31/рапс від 23.07.2008 року в разі невчасної оплати товару, згідно пункту 5.1 даного договору, покупець зобов'язаний виплатити продавцеві від суми простроченого платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Пунктом 5.1 договору поставки №31/рапс від 23.07.2008 року визначено, що покупець зобов'язується провести оплату товару, якщо інше не обумовлене в специфікації (додатковій угоді), після його фактичної поставки на Кіровоградський комбікормовий завод, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з моменту пред'явлення продавцем оригіналів наступних документів: накладної, податкової накладної та рахунку на оплату.

Із матеріалів справи вбачається, що оригінали видаткових та податкових накладних були надані відповідачу в день отримання ним товару, тобто 23.07.2008 р., 24.07.2008 р., 28.07.2008 р., 29.07.2008 р., 30.07.2008 р., 31.07.2008 р., 04.08.2008 р., 05.08.2008 р., 06.08.2008 р., 07.08.2008 р., 12.08.2008 р., 14.08.2008 р., 15.08.2008 р., 19.08.2008 р. (а.с.59-92, 110).

Рахунки на оплату були надіслані відповідачеві 22.01.2009 р. та отримані ним 30.01.2009 р. (а.с.19-22, 105).

Отже, кінцевим терміном проведення розрахунків за отриманий відповідачем товар є 04.02.2009 р. (31.01.2009 р. та 01.02.2009 р.- вихідні дні, не банківські). Прострочення виконання зобов’язання щодо проведення розрахунків за отриманий ріпак виникло з 5 лютого 2009 року. Саме із зазначеної дати мають нараховуватися штрафні санкції і припиняються нарахування 05.08.2009 року.

Відтак, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №31/рапс від 23.07.2008 року за період з 05.02.2009 р. по 05.08.2009 р. відповідачу має бути нарахована пеня в розмірі 246132,33грн.

В силу статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Докази заподіяння відповідачем в результаті неналежного виконання зобов'язань за договором №31/рапс від 23.07.2008 року збитків іншим учасникам господарських відносин в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду представниками позивача та відповідача не надані (а.с.102, 110), а тому враховуючи ступінь виконання боржником зобов'язань за договором №31/рапс від 23.07.2008 року, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір належної до сплати суми пені до 24 613, 23 грн.

Доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності для стягнення пені до уваги господарським судом не приймаються, оскільки такий строк ТОВ "Інвестагропром" не пропущено.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов’язань за договором №31/рапс від 23.07.2008 року 114006,02 грн. інфляційних збитків та 39368,68 грн. відсотків річних.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 114006,02 грн. інфляційних збитків за період з лютого місяця 2009 року по вересень місяць 2009 року та 39368,68 грн. 3% річних за період з 05.02.2009 року по 17.09.2009 року заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про існування рішення господарського суду про той же предмет, з тих самих підстав та між тими ж сторонами по справі №18/9 не відповідає дійсності, оскільки в межах справи №18/9 розглядалось питання щодо стягнення лише основної суми заборгованості, що виникла із договору №31/рапс від 23.07.2008 року.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Клопотання позивача про відшкодування 12000 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням юридичних послуг, задоволенню не підлягає, оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. по справі №30/63 та в пункті 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. №01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із закритого акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19, р/р №26006102934001 в ЗАТ "Альфа-Банк", м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 31146251) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагропром" (20756, Черкаська область, Смілянський район, с. Пастирське, вул. Леніна, 66, р/р №260098025 в ЧОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 354411, код ЄДРПОУ 33077520) - 24613,23 грн. пені, 114006,02грн. інфляційних збитків, 39368,68 грн. 3% річних, 1779,88 грн. державного мита, 106,20грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя