Рішення № 6906622, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/268 01.12.09 за позовом публічного акціонерного товариства „Дочірній Банк Сбербанку Росії”, м. Київ до закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс”,м. Київ про стягнення 1561061,52 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Таран Є.О. за дов. №111 від 02.03.2009 року.

від відповідача: Могиленко Ю.В. за дов.№235/2009 від 08.07.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Дочірній Банк Сбербанку Росії” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” про стягнення 1561061,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням закритим акціонерним товариством„Європейський страховий альянс” зобов’язань щодо виплати страхового відшкодування відповідно до умов Договору страхування кредитного ризику банку №101-1154-0904 від 29.09.2004 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2009 року порушено провадження по справі, призначено розгляд справи на 11.08.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2009 року замінено позивача –відкрите акціонерне товариство „Дочірній Банк Сбербанку Росії” на публічне акціонерне товариство „Дочірній Банк Сбербанку Росії”.

Відповідач позов не визнав. В відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач без поважних причин своєчасно не повідомив його про страховий випадок і відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування»п. 4 Правил добровільного страхування кредитів відповідач має право для відмови в виплаті страхового відшкодування. Крім того, відповідач посилається на той факт, що позивачем було порушено строки сплати страхового платежу передбачені п. 2.6 Договору, що відповідно до п.3.1 є підставою вважати договір таким, що не відбувся. Також відповідач зазначає, що постанова про банкрутство позичальника була надіслана страховику після закінчення Договору страхування, а боржника було визнано банкрутом після закінчення Договору про відкриття кредитної лінії від 29.07.2004 року, що суперечить, на думку позивача п. 1.3 Договору страхування. При цьому, в відзиві відповідач посилається на те, що позивачем при визначення розміру суми страхового відшкодування не враховано погоджену сторонами безумовну франшизу в розмірі 1 % від страхової суми.

В судовому засіданні 01.12.2009 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2004 року між відповідачем (страховик) та закритим акціонерним товариством «Банк НРБ –Україна», правонаступником якого є позивач (страхувальник) було укладено договір страхування кредитного ризику банку №101-1154-0904. Відповідно до п.1.1 Договору №101-1154-0904 предметом цього договору є страхування кредитного ризику страхувальника, пов’язаного з неповерненням страхувальнику юридичними та фізичними особами, що отримали кредити на умовах діючих кредитних договорів кредитного боргу на умовах, встановлених діючими кредитними договорами між страхувальником та позичальниками.

Відповідно до п.1.2 Договору №101-1154-0904 окремим об’єктом страхування за цим Договором є сума кредиту без відсотків за одним окремим кредитним договором, на який поширюється страховий захист страховика на умовах цього Договору згідно Додатку №1 до цього Договору.

Згідно з п. 4.3 Договору №101-1154-0904 страхувальник зобов’язаний у разі настання випадку, що має ознаки страхового, в дводенний строк повідомити страховику повну інформацію про його обставини.

Пункт 2.6 Договору №101-1154-0904 встановлює, що страховий платіж в розмірі 1650942,76 грн. підлягає сплаті до 30.09.2004 року.

30.09.2004 року позивачем було внесено страховий платіж у розмірі 1650942,76 грн. на рахунок відповідача. Зазначене підтверджується платіжним дорученням №1762287 від 30.09.2004 року.

Серед інших, згідно з Додатком №1 до Договору №101-1154-0904, зазначеним Договором було застраховано кредитні ризики позивача за кредитним договором з ТОВ «ФКМ»№405-В/04 від 29.07.2004 року страховою сумою за об’єктом страхування у розмір 1 5641 061,52грн. відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії №405-В/04 від 29.07.2004 року, укладеного позивачем з ТОВ «ФКМ», останньому було надано кредитні кошти в сумі 240000 євро строком на 12 місяців. Строком погашення заборгованості п.1.4 Договору №405-В/04 від 29.07.2004 року визначає 28.07.2005 року.

Відповідно до Договору застави від 29.07.2004 року ТОВ «ФКМ»передало в заставу позивачеві товари в обороті (електроінструменти) загальною балансовою вартістю 2889509,93 грн. в якості забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «ФКМ» по Договору №101-1154-0904.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2005 року по справі №25/153 задоволено зустрічні позовні вимоги позивача та постановлено стягнути з ТОВ «ФКМ»на користь позивача суму заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №405-В/04 від 29.07.2004 року у розмірі 240000 євро та 2333,33 євро процентів, нарахованих ТОВ «ФКМ»за користування кредитом.

У відповідності до Постанов про повернення виконавчих документів стягувачеві від 31.10.2005 року, винесених державним виконавцем відділу Держаної виконавчої служби Броварського управління юстиції, майно ТОВ «ФКМ», яке підлягає опису в рахунок погашення боргу виявлено не було.

Позивачем направлено на адресу відповідача лист №1543/5/06-01 від 08.08.2005 року, у якому позивач повідомив, що ТОВ «ФКМ»не погасив заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №405-В/04 від 29.07.2004 року, термін дії якого скінчився 28.07.2005 року. У зв’язку з цим, позивач просив відповідача відшкодувати збитки, спричинені неповерненням ТОВ «ФКМ»суми кредиту у розмірі 240000 євро.

Листом №02-18/2320 від 20.09.2005 року відповідач повідомив позивача про відсутність можливості здійснити виплату страхового відшкодування за договором №101-1154-0904 через неповернення ТОВ «ФКМ»суми кредиту у розмірі 240000 євро в зв’язку з тим, що за умовами договору страхування (п.1.3 розділу 1) суттєвою умовою визнання випадку страховим випадком, крім несплати позичальником розміру кредиту, є факт визнання цього позичальника банкрутом. При цьому відповідач послався на те, що жодних документів, що підтверджують факт банкрутства ТОВ «ФКМ»відповідачеві надано не було.

Матеріалами справи встановлено, що Постановою господарського суду Київської області від 21.08.2006 року по справі №215/2б-2006 ТОВ «ФКМ»визнано банкрутом.

04.12.2008 року позивач знову звернувся до відповідача з листом №4808/5/11 та з посиланням на постанову господарського суду Київської області від 21.08.2006 року по справі №215/2б-2006, якою ТОВ «ФКМ»визнано банкрутом, просить відповідача здійснити страхову виплату за Договором №101-1154-0904.

Матеріали справи не місять доказів на підтвердження надання відповідачем відповіді на зазначений лист позивача, також не здійснено відповідачем позивачу і виплати страхового відшкодування за Договором №101-1154-0904.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику. Аналогічна норма міститься в ст. 988 Цивільного кодексу України.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" та частинами 1, 2 ст. 991 Цивільного кодексу України передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до п.1.4 Договору про відкриття кредитної лінії №405-В/04 від 29.07.2004 року останній день дії кредитної лінії –28.07.2005 року. Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ФКМ»не погасило наданий йому позивачем кредит за договором №405-В/04 від 29.07.2004 року у визначені кредитним договором строки.

Згідно з п.1.3 Договору №101-1154-0904 страховим випадком за цим Договором є непогашення або неповне погашення позичальником кредиту без процентів в строки та на умовах, що передбачені укладеним між страхувальником та позичальником кредитним договором, у разі банкрутства позичальника. Умовою визнання випадку, що має ознаки страхового, є факт непогашення позичальником наданого йому кредиту протягом 24 календарних днів після дати кінцевого розрахунку, що встановлена у кредитному договорі, та визнання позичальника банкрутом, за умови, що будь-які інші дії страхувальника, у тому числі реалізація майна позичальника, не призвели до погашення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, твердження відповідача про настання випадку, що має ознаки страхового за Договором №101-1154-0904, 30.07.2005 року, а відтак, про несвоєчасне повідомлення позивачем без поважних на те причин про настання страхового випадку, суперечать умовам Договору №101-1154-0904 та не беруться судом до уваги.

Враховуючи вказане вище суд вважає, що позивач надіславши лист №1543/5/06-01 від 08.08.2005 року та додавши до нього копію наказу господарського суду м. Києва №325/153 від 10.05.2005 року, належним чином виконав своє зобов’язання щодо інформування відповідача про настання випадку, що має ознаки страхового.

Також, матеріалами справи підтверджується той факт, що ТОВ «ФКМ»було визнано банкрутом у встановленому законодавством порядку в період дії Договору №101-1154-0904. При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що повідомлення про визнання ТОВ «ФКМ»було надіслано йому після закінчення строку дії Договору №101-1154-0904. Договір №101-1154-0904 не встановлює строків для повідомлення страховика про визнання позичальника банкрутом. Так само Договір №101-1154-0904 жодним чином не пов’язує факт визнання позичальника банкрутом з терміном дії відповідного кредитного договору.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем були вчинені дії, направлені на погашення заборгованості ТОВ «ФКМ», у тому числі шляхом реалізації майна останнього. Разом з тим, Постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві від 31.10.2005 року, звіт ліквідатора ТОВ «ФКМ»від 18.12.2006 року №166 та ліквідаційний баланс ТОВ «ФКМ»на 18.12.2006 року свідчать про відсутність майна, реалізація якого дала б можливість погашення заборгованості ТОВ «ФКМ»за Договором №405-В/04 від 29.07.2004 року.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що факт непогашення ТОВ «ФКМ»наданого йому кредиту в строк визначений Договором про відкриття кредитної лінії №405-В/04 від 29.07.2004 року, визнання позичальника банкрутом та своєчасне повідомлення про це відповідача на умовах визначених Договором №101-1154-0904 є безумовною ознакою визнання вказаних обставин страховим випадком та обґрунтованою підставою виплати страхового відшкодування відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України, ст. 988 Цивільного кодексу, ст. ст. 6, 20, 26 Закону України "Про страхування".

Судом не встановлено передбачених Законом підстав, у тому числі визначених договором для відмови у здійсненні страхових виплат, тому суд вбачає, що у відповідача не було правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Твердження відповідача про те, що Договір №101-1154-0904 не відбувся не приймаються судом, оскільки страховий платіж було сплачено позивачем у повному обсязі 30.09.2004 року та його було прийнято відповідачем згідно укладеного договору. Крім того, суд вважає, що відповідач своїми подальшими діями підтвердив в повному обсязі факт укладання договору.

При цьому, суд враховує, що при відмові позивачу в виплаті страхового відшкодування в листі від 20.05.2009 року відповідач жодним чином не посилався на той факт, що вважає укладений між сторонами договір таким, що не відбувся або на пропуск позивачем встановленого строку щодо повідомлення відповідача про настання страхового випадку. Відповідач лише зазначив про ненадання позивачем доказів на підтвердження банкрутства позичальника. В подальшому ж при наданні позивачем документів в якості додатків до листа від 04.12.2008 року, в якому позивач просив провести страхове відшкодування, відповідач коштів не перерахував, відповіді на лист позивача з обґрунтуваннями такого нездійснення не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо правомірності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування.

Разом з тим, суд вважає, що стягнення суми страхового відшкодування без врахування франшизи за Договором №101-1154-0904 є безпідставним.

Згідно з п. 2.7 Договору №101-1154-0904, договором встановлюється безумовна франшиза в розмірі 1% від страхової суми за цим договором на кожний страховий випадок. За Додатком №1 до Договору №101-1154-0904 страхова сума на Договір №405-В/04 від 29.07.2004 року складає 1561061,52 грн. Сума безумовної франшизи таким чином складає 15610,61 грн.

Доводи відповідача, що сторонами погоджено розмір франшизи в сумі 552154,77 грн., тобто 1 % від страхової суми зі страхування загальної суми кредитного ризику не приймаються судом, оскільки п. 2.7 Договору сторонами погоджено, що безумовна франшиза визначається в розмірі 1% від страхової суми на кожний страховий випадок.

Враховуючи викладені обставини позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” ( 01034, м. Київ, вул. Басейна, 7-в, ід. код. 19411125, р/р 265080130020 в ВАТ «Сбербанк Росії»МФО 320627 або з будь –якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства „Дочірній Банк Сбербанку Росії” ( 01034, м. Київ, вул. Володимирська,46, ід. код. 25959784) 1545450,91 грн. (один мільйон п’ятсот сорок п’ять тисяч чотириста п’ятдесят гривень дев’яносто одну копійку) боргу, 15454,51 грн. (п’ятнадцять тисяч чотириста п’ятдесят чотири гривні п’ятдесят одну копійку) державного мита, 311,85 грн. (триста одинадцять гривень вісімдесят п’ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О.С. Копитова