Рішення № 6905593, 13.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 6/359 13.11.08 За позовом                    Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі 1)          Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва 2)          Міністерства фінансів України До відповідача          Національної телекомпанії України

Третя особа                    на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державного казначейства в місті Києві

Третя особа                    на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державний комітет телебачення і радіомовлення України

Про                              стягнення 19246915,98 грн.

                                                                                           Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від прокуратури           Висоцька (за посв. № 216 від 25.09.2007 р.)

Від позивача-1           Волохова Ю.В.(за дов. № 401/9/10-113 від 09.02.2007 р.)

          Пузін К.С. (за дов. № 109/9/10-2/4 від 16.01.2008 р.)

Від позивача-2           Оніщук В.М.(за дов. № 31-28030-02-2/19 від 25.09.2008 р.)

Від відповідача           Любченко О.М. (за дов. № 8-01/16/778 від 03.03.2008 р.)

Від третьої особи

на стороні позивача          Субота О.В. (за дов. № 05-30/508 22.01.2008 р.)

Від третьої особи на

стороні відповідача           не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (позивача-1) та Міністерства фінансів України (позивача-2) до Національної телекомпанії України про стягнення заборгованості за кредитною угодою № 18/06-134 від 16.10.1996 р. в розмірі 19246915,98 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/359 та призначено розгляд останньої на 22.09.2008 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не в повному обсязі виконав зобов’язання щодо повернення кредитних коштів та відсотків позивачу-2 за вказаним вище договором, внаслідок чого його заборгованість становить 6094566,73 грн. основного боргу та 44683,89 грн. відсотків. Крім того, у зв’язку порушенням зобов’язань підлягає стягненню пеня за несвоєчасне повернення коштів з розрахунку 0,3% від суми позики, що становить 13107665,36 грн. (13043408,86 грн. за основним боргом та 64256,5 грн. за відсотками).

У судовому засіданні 22.09.2008 р. відповідачем заявлені клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державного комітету телебачення і радіомовлення України та відкритого акціонерного товариства «Державний Експортно-імпортний банк».

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення першого з зазначених клопотань на підставі ст. 27 ГПК України, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов’язки Державного комітету телебачення і радіомовлення України щодо однієї зі сторін. Інше клопотання судом відхилено як необґрунтоване.

Розгляд справи було відкладено на 09.10.2008 р..

Відповідач подав суду відзив, у якому відхилив вимоги про стягнення з нього 13107665,36 грн. пені та бюджетної частини заборгованості у розмірі 67535012 японський ієн (еквівалент 3092975,23 грн.)

Представник третьої особи до суду не з’явився, передавши клопотання з проханням здійснити розгляд справи без участі представника Державного комітету телебачення і радіомовлення України, а також надавши відзив, у якому позовні вимоги відхилено.

Міністерством фінансів України подано клопотання про залучення Головного управління Державного казначейства в місті Києві до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представники прокуратури міста Києва та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва підтримали вказане клопотання.

23.10.2008 р. ухвалою суду до участі у справі залучено як третю особу на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства в місті Києві, розгляд справи було відкладено на 13.11.2008 р..

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

16.10.1996 р. між Міністерством фінансів України (кредитором), Національною телевізійною компанією України (позичальником) та Державним експортно-імпортним банком України (банком) було укладено кредитну угоду за № 18/06-134 (далі - Угода).

Предметом вказаної Угоди є надання Міністерством фінансів України відповідачу кредиту. В свою чергу, останній зобов’язувався повернути кредитні кошти та сплати відсотки, а банк –надати банківські та інші послуги щодо здійснення пов’язаних з цим розрахунків на умовах, викладених в Угоді.

У п. 1.3 Угоди визначено, що відповідач здійснює погашення 530895947 японських ієн основної суми кредиту та відсотків по ньому за рахунок надходжень від власної господарської діяльності, та решти кредиту - за рахунок щорічного бюджетного фінансування підприємств та організацій Держтелерадіо.

Відповідно до п. 2.2 Угоди кредит –це грошові кошти в сумі 1140413330 японських ієн, які надаються шляхом оплати 85 % вартості контрактів, з яких 530895947 японських ієн надаються на умовах повернення, строковості та оплатності.

Пунктом 2.4 Угоди встановлено, що відсотки за кредит –це платіж на користь кредитора (позивача-2) за надання частини кредиту в розмірі 530895947 японських ієн на умовах повернення, строковості та оплатності.

Відсотки банку –це відсотки, які сплачуються на користь банку у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності починаючи з дати першої оплати контрактів у календарному році до повного виконання зобов’язань за Угодою, виходячи з року умовно прийнятого 365 дням та фактичної кількості днів у місяці, відсотки по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності сплачуються позичальником два рази на рік разом з погашенням основного боргу (п. 2.5 Угоди).

Відповідно до п. 5.3.1 Угоди відповідач зобов'язується повернути частину Кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності, шляхом десяти рівних платежів у валюті кредиту кожні шість місяців 5 травня та 5 листопада, починаючи з 05.05.1997 р., на рахунок та сплатити відсотки по ньому два рази на рік разом з поверненням суми кредиту, при цьому відсотки, вказані в пункті 2.4.2 Угоди, перераховуються на зведений рахунок кредитора.

Пунктом 5.5.2 Угоди визначено обов’язок банку скласти графік повернення кредиту та відсотків, який є невід’ємною частиною Угоди, вести облік заборгованості позичальника та сповіщати кредитора про стан заборгованості на перше число кожного місяця не пізніше 5-го числа наступного за звітнім місяця.

Відповідно до графіку, заборгованість мала бути погашена до 15.11.2001 р..

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наданими суду доказами підтверджено та відповідачем не заперечується неналежне виконання зобов’язань згідно з графіком погашення позики та не повернення грошових коштів.

Згідно з довідкою відкритого акціонерного товариства «Державний Експортно-імпортний банк», яка підтверджується інформацією Міністерства фінансів України, станом на 08.10.2008 р. заборгованість відповідача становить 122355272 японських ієн, а саме: по самоокупній частині - 54820260 японських ієн, з яких 969795 японських ієн - заборгованість по відсотках на користь позивача-2, по бюджетній частині - 67535012 японських ієн.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки відповідачем зобов’язання не виконане, вимоги позивача щодо сплати основного боргу в розмірі 53850465 японських ієн та відсотків в сумі 969795 японських ієн є обґрунтованими.

Як зазначено вище, умовами Угоди (п. 5.3.1) на позивача прокладено обов’язок повернення тільки частини кредиту, яка надавалась на умовах строковості та оплатності. Сплата заборгованості по бюджетній частині мала бути проведена за рахунок державного фінансування, а не за рахунок коштів відповідача. Оскільки заборгованість на суму 67535012 японських ієн непогашена у зв’язку з недофінансуванням відповідача, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

У той же час, позовні вимоги про стягнення пені є необґрунтованими і задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Пунктом 6.1 Угоди сторони передбачили відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 50%.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р..

Згідно з п. 10 Перехідних та прикінцевих положень правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до умов угоди та графіку зобов’язання мало бути виконано до 15.11.2001 р..

Станом на 15.11.2001 р., відповідно до ст. 72 Цивільного кодексу УРСР, для вимог про стягнення неустойки був встановлений скорочений строк позовної давності тривалістю в шість місяців.

Таким чином, на момент набрання чинності Цивільним кодексом України, шестимісячний строк позовної давності, встановлений для стягнення пені, закінчився, у зв’язку з чим підлягають застосуванню правила, встановлені Цивільним кодексом УРСР.

Таким чином, пеня може бути нарахована з моменту прострочення (з 15.11.2001 р.) до моменту виконання зобов’язання, але за термін, що не перевищує шести місяців.

З урахуванням викладеного, строк позовної давності з вимоги про стягнення пені на час подання позову (29.08.2008 р.) закінчився, що, відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, є підставою для відмови у позові в даній частині позовних вимог.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 13107665,36 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи вимог п 5.3.1 Угоди обов’язок повернення грошових коштів покладено на відповідача у валюті кредиту.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення 53850465 японських ієн основного боргу та 969795 японських ієн відсотків по кредиту, що разом становить 54820260 японських ієн. У стягненні 67535012 японських ієн заборгованості та пені в розмірі 13107665,36 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 3220,15 грн. державного мита та 14,9 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (виходячи з наступного курсу японської єни станом на час подання позову: 1000 грн. –44,34 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код 23152907) до Державного бюджету України 53850465 японських ієн основного боргу, 969795 японських ієн відсотків по кредиту, 3220,15 грн. державного мита та 14,9 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                              С.А. Ковтун Рішення підписано 09.12.2008 р.