Рішення № 6905512, 26.11.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2009 р. Справа № 14/162

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до відповідача ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "СТАНІМ"

вул. Незалежності, 67, м.Івано-Франківськ, 76018

про визнання права власності на нежитлові приміщення

Представники: Від позивача: ОСОБА_1, підприємець, (свідоцтво В00 № 459570 від 07.03.03);

Від відповідача: Тугай І.М., представник, (довіреність № 1-Д від 12.04.09).

Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про визнання права власності на нежитлові приміщення в будинку по вул.Незалежності , 67А, що в м.Івано-Франківську, загальною площею 176.5(сто сімдесят шість цілих і пять десятих) кв.м., а саме: приміщення 1 площею 1.4 кв.м., приміщення 2 площею 25.0 кв.м., приміщення 3 площею 5.4 кв.м.,приміщення 4 площею 12.5 кв.м., приміщення 5 площею 11.5 кв.м., приміщення 6 площею 6.7 кв.м., приміщення 7 площею 19.7 кв.м., приміщення 8 площею 10.4 кв.м., приміщення 9 площею 1.2 кв.м., приміщення 10 площею 13.6 кв.м., приміщення 11 площею 33.3 кв.м., приміщення 12 площею 1.6 кв.м., приміщення 13 площею 17.1. кв.м, приміщення І гаражу площею 17.1 кв.м., в тому числі 47.6 кв.м. самовільно збудованих (переобладнаних) приміщень.

Позивач використав своє право надане йому ст.22 ГПК України, а саме: подав заяву про уточнення позовних вимог (б/н від 25.11.09) в котрій просить визнати право власності на нежитлові приміщення в будинку по вул.Незалежності , 67А, що в м.Івано-Франківську, загальною площею 176.5(сто сімдесят шість цілих і пять десятих) кв.м., а саме: приміщення 1 площею 1.4 кв.м., приміщення 2 площею 25.0 кв.м., приміщення 3 площею 5.4 кв.м.,приміщення 4 площею 12.5 кв.м., приміщення 5 площею 11.5 кв.м., приміщення 6 площею 6.7 кв.м., приміщення 7 площею 19.7 кв.м., приміщення 8 площею 10.4 кв.м., приміщення 9 площею 1.2 кв.м., приміщення 10 площею 13.6 кв.м., приміщення 11 площею 33.3 кв.м., приміщення 12 площею 1.6 кв.м., приміщення 13 площею 17.1. кв.м, приміщення І гаражу площею 17.1 кв.м., в тому числі 47.6 кв.м. самовільно збудованих (переобладнаних) приміщень.

Враховуючи диспозитивний характер ст.22 ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до змінених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.09.09 між сторонами укладено договір позики.

Відповідно до зазначеного вище договору, позивач (позикодавець) надав відповідачу (позичальнику) грошові кошти в розмірі 175 000,00грн., як позику на умовах визначених договором. На підтвердження факту надання коштів сторонами підписано акт прийому-передачі коштів від 25.09.09 та видано квитанцію до касового ордера.

При укладенні договору позики, позивач уклав з відповідачем додаткову угоду від 25.09.09. Згідно даної угоди відповідач взяв на себе зобовязання у випадку неможливості виконання боргових зобовязань за договором позики, передати у власність позивача нежитлові приміщення по вул.Незалежності, 67А, що в м.Івано-Франківську, загальною площею 176,5кв.м.

Пунктом 3.4. згаданого договору встановлено, що відповідач зобов`язаний повернути кошти до 25.10.09. Проте, у встановлений строк кошти не повернуті.

Як наслідок, позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №01 від 26.10.09, в котрому вимагав терміново повернути кошти.

Відповідач відповіді не надав, кошти не повернув.

27.10.09 позивач надіслав відповідачу лист, з вимогою виконати взяті на себе зобовязання і передати йому нежитлові приміщення по вул.Незалежності67А, як це передбачалось укладеним між сторонами договором. Однак, відповіді на лист позивач не отримав.

Позивач вважає, що між ним та відповідачем досягнуто згоди зі всіх істотних умов договору купівлі-продажу, кошти ним сплачено і він набув права власності на вказане майно.

Відповідач надав суду заяву (№01-26/09 від 26.11.09) в котрій зазначає, що заборгованість в розмірі 175 000,00грн. визнає та згідний передати визначені договором нежитлові приміщення, проте, з технічних причин небуло можливості цього зробити та вказує. Відповідач позов визнає повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив обґрунтованість вимог позивача і просив позов задоволити повністю.

Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встанововв наступне.

Між сторонами 25.09.09 укладено договір позики, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 175 000,00грн., як позику на умовах визначених договором. В цей же день сторонам підписано акт прийому-передачі коштів.

25.09.09 між сторонами укладено додаткову угоду до договору позики, згідно якої відповідач взяв на себе зобовязання у випадку неможливості виконання боргових зобовязань за договором позики, передати у власність позивача нежитлові приміщення по вул.Незалежності, 67А, що в м.Івано-Франківську, загальною площею 176.5кв.м. Вартість вказаних приміщень, згідно висновку про вартість об"єкта оцінки від 31.03.09, складеного ТзОВ «Ека-Захід», становить 171036,00грн. з врахуванням ПДВ.

У відповідності до п.3.4. згаданого договору, відповідач зобов`язаний повернути кошти до 25.10.09. Позивач звертався до відповідача з листами від 26.10.09 та від 27.10.09 з вимогою виконати взяті на себе зобовязання і погасити заборгованість чи передати позивачу нежитлові приміщення по вул.Незалежності67А, як це передбачалось укладеним між сторонами договором.

Як вбачається з листа від 07.11.09, відповідач визнав заборгованість в розмірі

175 000,00грн., проте вказав на неможливість виконання взятого на себе зобов`язання з причин відсутності вільних коштів.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.

Договір позики від 25.09.09 підписаний від імені сторін та скріплений їхніми печатками у відповідності до ч.1 ст.181 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до умов даного договору сторонами було визначено права та обовязки сторін за угодою, а також термін дії договору, умови надання позики, проценти, строки та відповідальність за порушення зобовязань сторонами.

Позивачем зазначено, що відповідач не повернув кошти до 25.10.09, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку встановленому договором. Додатковою угодою до договору позики від 25.09.09 сторони погодили строки та порядок повернення суми позики шляхом передання у власність позивача визначеного майна.

Договір позики від 25.09.09 з додатковою угодою свідчать про те, що між сторонами укладено договір, який за своїм змістом відповідає договору купівлі-продажу майна. Сторони досягли між собою всіх істотних умов договору купівлі-продажу майна, встановлених ст.655 Цивільного кодексу України, а саме: визначено предмет договору, його вартість, умови та строки його передачі. Проте, відповідач відмовляється від укладення договору в нотаріально засвідченій формі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. У вирішенні відповідних питань слід враховувати положення рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", а саме: господарські суди на загальних підставах вирішують спори, повязані з захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, з огляду на викладене, враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, та оцінюючи усі докази в сукупності, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.180,181,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,16,202,509,526,629,638,1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Визнати за приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) право власності на нежитлові приміщення в будинку по вул.Незалежності , 67А, що в м.Івано-Франківську, загальною площею 176.5(сто сімдесят шість цілих і пять десятих) кв.м., а саме: приміщення 1 площею 1.4 кв.м., приміщення 2 площею 25.0 кв.м., приміщення 3 площею 5.4 кв.м.,приміщення 4 площею 12.5 кв.м., приміщення 5 площею 11.5 кв.м., приміщення 6 площею 6.7 кв.м., приміщення 7 площею 19.7 кв.м., приміщення 8 площею 10.4 кв.м., приміщення 9 площею 1.2 кв.м., приміщення 10 площею 13.6 кв.м., приміщення 11 площею 33.3 кв.м., приміщення 12 площею 1.6 кв.м., приміщення 13 площею 17.1. кв.м, приміщення І гаражу площею 17.1 кв.м., в тому числі 47.6 кв.м. самовільно збудованих (переобладнаних) приміщень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-німецького підприємства «Станім» (вул.Незалежності,67, м.Івано-Франківськ, код 20548303) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1 750,00грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Булка В.І.

Рішення підписане 01.12.09.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера М.В.