Рішення № 6905204, 23.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.09 р.                     Справа № 10/175                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючогосудді - Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В. В.;

за участю представники сторін:

від позивача – Панкова К.С.- довіреність;

від відповідача – Солонін І.П..- довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовною заявою комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк

до відповідача - державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” м. Донецьк,

про стягнення 5 748,94 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, комунальне підприємство „Тепломережа” м. Донецьк, з позовом до відповідача, державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” м. Донецьк, про стягнення передплати в сумі 3195,20 грн., інфляційних в сумі 1517,83грн., 3% річних в сумі 270,24грн. та штрафу у розмірі 765,67грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки вугільної продукції №90-06/49 від 02.10.2006р. (далі – Договір), специфікації від 02.10.2006р. та від 16.11.2006р.; лист № 504 від 20.03.2009р., рахунки-фактури, накладні, копії платіжних доручень, розрахунок заборгованості, порушення відповідачем умов договору.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві вимоги не визнав у повному обсязі. Усно повідомив, що лист № 504 від 20.03.2009р. не отримував.

У судовому засіданні суд дослідив оригінал поштової квитанції від 30.03.2009р. про надсилання рекомендованою поштою листа №504 від 20.03.2009р.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений Договір, згідно якого покупець (позивач) на умовах 100% передплати приймає відвантажену вугільну продукцію (вугілля), а постачальник (відповідач) на умовах, що передбачені Договором, здійснює поставку вугілля у відповідності до Специфікацій, які є його невід’ємною частиною (Розділ 1 договору).

Відповідно до п. 7.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2006р. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата здійснюється покупцем шляхом 100% передплати протягом 5-ти днів з моменту виставлення рахунку постачальником.

Як убачається зі Специфікацій до Договору, сторони домовились про поставку вугілля марки Гр 0-200 у кількості 550тн за ціною 350,40грн/тн з ПДВ з відвантаженням вугілля на підставі заявки покупця.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статті 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення господарських зобов’язань є, у тому числі, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень (арк.18-21), позивачем було здійснено передплату за Договором на загальну суму 95000грн.

Проте, як убачається з копій накладних (арк.14, 15), відповідачем на адресу позивача було поставлено вугілля у кількості 262 тн на загальну суму 91804,80грн., про що свідчать підписи уповноважених осіб на вказаних документах та печатки підприємств.

Згідно ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем до суду було надано копію листа № 504 від 20.03.2009 р. з вимогою повернути сплачену за Договором суму передплатив розмірі 3 195,20грн.

У підтвердження факту надсилання на адресу відповідачем вказаної вимоги 30.03.2009р. позивачем до суду надано копію поштової квитанції № 2033.

Представник відповідача не спростував в судовому засіданні факту неотримання вказаної вимоги.

Взагалі як убачається з Акт звірки взаємних розрахунків складеного сторонами та скріпленого печатками станом на 01.10.2007 р., відповідач не заперечував проти наявної суми переплати у розмірі 3195,20 грн. (арк.16).

Всупереч умовам Договору та приписам норм статті 693 Цивільного кодексу України, відповідач на час розгляду справи не виконав обов’язки продавця в частині поставки товару та не повернув позивачу суму передплати в сумі 3 195,20грн., тому позовні вимоги в цієї частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Розглянув розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, наданих позивачем, суд встановив, що він здійснений за період з листопада 2006 р. по серпень 2009 р..

Період застосований позивачем суд вважає помилковим, тому що лист з вимогою про повернення суми передплати позивач надіслав відповідачу у березні 2009 р. Будь-яких інших доказів того, що позивач вимагав повернення передплати у іншій строк до суду надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині індексу інфляції підлягають задоволенню у розмірі 77,24грн., 3% річних – 37,82 грн. за період з квітня 2009 р. по серпень 2009 р.

В решті позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції в сумі 1 440,59грн. та 3 % річних в сумі 232,42грн. суд відмовляє.

Що стосується позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 765,67грн. за Договором суд враховує наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилався на пункт 5.2. договору № 90-06/49 від 02.10.2006 р., відповідно до якого сторони встановили, що за порушення умов в частині поставки вугілля постачальник сплачує штраф покупцю у розмірі не нижче облікової ставки НБУ, яка діяла на час укладання договору, за кожен день прострочки з часу постачання грошових коштів на рахунок постачальника.

Як визначено положенням статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином суд звертає увагу на той факт, що заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 765,67 грн. розрахована у відповідності до порядку, який встановлений для нарахування пені.

Крім того, суд враховує положення ст. 256 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

У частині четвертій статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням того, що позивач посилається на прострочення зобов’язань по поставці вугілля, які відповідач мав вчинити за договором № 90-06/49 від 02.10.2006 р. у період дії вказаного договору (до 31.12.2006 р.), суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 765,67 грн. не підлягають задоволенню у зв’язку пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі статей 11, 256, 267, 526, 549, 625, 693 Цивільного кодексу України, статті 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Частково задовольнити позовні вимоги комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк, з позовом до відповідача, державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” м. Донецьк, про стягнення передплати в сумі 3195,20грн., інфляційних в сумі 1517,83грн., 3% річних в сумі 270,24грн. та штрафу у розмірі 765,67грн.

2. Стягнути з державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” (83008, м. Донецьк, ЄДРПОУ 33966997) на користь комунального підприємства „Тепломережа” (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ЄДРПОУ 05473192) боргу в розмірі 3195,20грн., інфляційні в сумі 77,24грн. та 3% річних в сумі 37,82грн.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк, з позовом до відповідача, державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” м. Донецьк, про стягнення інфляційних в сумі 1 440,59грн., 3 % річних в сумі 232,42грн. та штрафу у розмірі 765,67грн.

4. Стягнути з державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” (83008, м. Донецьк, ЄДРПОУ 33966997) на користь комунального підприємства „Тепломережа” (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ЄДРПОУ 05473192) витрати по сплаті державного мита в сумі 58,73грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 135,89грн.

Видати накази після вступу рішення у законну силу.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 30.11.2009р.

Суддя                               

Вик.: пом. с. Давидовська Т.В.

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.