Рішення № 6903947, 26.11.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.09р. Справа № 30/147-07(25/339) За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", м. Дніпропетровськ до науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова", м. Дніпропетровськ Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Українська академія аграрних наук України, м. Київ

про стягнення 2 110 328 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: Монич М.В., довіреність від 03.01.2009 року, представник

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов’язання Агрофірму „Наукова” передати йому у розпорядження спільно вирощену сільськогосподарську продукцію і спільно провести її реалізацію на тендерній основі; розподілити прибуток від реалізації спільно виробленої сільськогосподарської продукції в пропорції 75 % ТОВ „Колос” і 25 % агрофірмі „Наукова” за договором про сумісну діяльність від 05.04.04р. на площі 2273,3 га, а саме: 1) тритікале –з площі 481,9 га –в кількості 980,4 т; 2) ячмінь яровий –з площі 246,8 га –в кількості 386,7 т; 3) овес –з площі 135 га –в кількості 226,1 т; 4) просо –з площі 242 га; 5) соняшник –з площі 683,4 га; 6) кукурудза –з площі 483,8 га. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх зобов’язань, передбачених умовами договору про сумісну діяльність від 05.04.2004р. та ст.ст. 526, 1130, 1131, 1135 ЦК України.

25 липня 2006 року позивач уточнив позовні вимоги (а.с.107-110, т.3) та просить стягнути з науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" за результатами спільної діяльності за договором про сумісну діяльність від 05.04.2004 року 2 110 328 грн., судові витрати по справі покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р. в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р. скасовано, та стягнуто з науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" 2110328грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 2550грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2007 року рішення господарського суду від 27.07.2006 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 року у справі 25/339 скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Скасовуючи судові рішення Вищий господарський суд вказав на необхідність встановлення при новому розгляді справи:

- хто є власником полів площею 2421,3га, на яких вирощувалась сільськогосподарська продукція та на якому праві користувався цією площею позивач для вирощування сільськогосподарської продукції;

- необхідність дослідження та встановлення обставин щодо витрат, які здійснені кожною із сторін на виконання договору про сумісну діяльність.

Розпорядженням голови суду від 22.02.2007 року справу №25/339 передано на новий розгляд судді Євстигнеєвій Н.М.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 2110328,00грн. складаються з витрат позивача понесених при виконанні договору про сумісну діяльність та вартості безпідставно отриманого відповідачем майна. В якості обґрунтування правових підстав позовних вимог про стягнення 2110328,00грн. позивач посилається на ст. 623, 1213 ЦК України, отже позивачем стягуються збитки, заподіяні внаслідок невиконання зобов’язання та вартість безпідставно набутого майна.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що сільськогосподарська продукція, окрім соняшнику, врожай якого був незаконно самовільно зібраний та вивезений невідомими особами та за даним фактом порушено кримінальну справу відносно посадових осіб позивача, яка вирощена на вказаних у позовній заяві полях відповідача, на час пред’явлення позову ще не зібрана в повному обсязі та не проведена її обробка для подальшої реалізації.

Отже вимоги позивача щодо проведення реалізації продукції та розподілу прибутку є безпідставними, оскільки стосовно цих вимог між сторонами відсутній предмет спору та не має місця порушення прав позивача. Стосовно ж розгляду позовних вимог щодо передачі соняшнику, відповідач вважає їх розгляд неможливим до встановлення кількості вивезеного (арештованого) врожаю соняшнику.

Також, відповідач зазначає, що згідно з п. 5.1. договору про сумісну діяльність продукція вирощена на полях не повинна передаватися в розпорядження позивача та повинна знаходитись на складах відповідача, а договором не встановлено строків реалізації вирощеної продукції. Окрім того, строк дії договору сплив 01.05.2005р., як і довіреність, яка була видана відповідачем позивачу на представлення інтересів перед третіми особами, тому у позивача відсутні підстави для зобов’язання відповідача передавати вироблену продукцію та проводити її реалізацію.

Відзиву на заяву про уточнення позовних вимог від 25.07.2006 року відповідач не надав, у судові засідання не з'явився.

Третя особа, Українська академія аграрних наук України, в судове засідання не з'явилася.

Відповідач та третя особа належним чином були повідомлені про дату та місце розгляду справи.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) при розгляді справи представником позивача не заявлялось.

За погодженням представника позивача у судовому засіданні 26.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

05.04.2004р. між позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос", м. Дніпропетровськ) та відповідачем (Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова", м. Дніпропетровськ) був укладений договір про сумісну діяльність, за яким сторони зобов’язались шляхом об’єднання зусиль, без об’єднання матеріально-технічних ресурсів та без створення окремої юридичної особи, спільно діяти у галузі виробництва сільськогосподарської продукції для отримання прибутку.

Відповідач, за п. 3.1. договору про сумісну діяльність, зобов’язався залучити для використання у сумісній діяльності необхідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, здійснювати науково-методичне та консультативне забезпечення проведення спільних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур.

За додатком до договору № 1 було визначено номера полів, площа яких становила 2273,3га, на яких здійснюється виробництво сільськогосподарської продукції.

За пунктом 3.2 договору позивач зобов’язався здійснити повний цикл виробничого процесу сільськогосподарської продукції в об’ємах, передбачених для виробництва цього виду продукції на залучених площах земельних ділянок, забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливо-мастильними та насіннєвими матеріалами, добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами та працівниками.

Відповідно до п. 5.1. договору, реалізацію спільно вирощеної продукції здійснює сторона-2 (позивач) за участю сторони-1 (відповідач) на тендерній основі. До моменту реалізації спільно вироблена продукція перебуває у розпорядженні сторони-2 і перебуває на зберіганні на складах орендованих у сторони-1.

Згідно з п. 5.2. договору, всі доходи одержані сторонами за даним договором у результаті сумісної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування витрат кожної сторони.

Прибуток, одержаний сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу між сторонами наступним чином: 25% - стороні-1 (відповідач) та 75% - стороні-2 (позивач).

Відповідність договору про сумісну діяльність вимогам чинного законодавства була предметом розгляду господарським судом Дніпропетровської області в межах справи №31/368, під час якого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору від 05.04.2004 року недійсним (т.2 а.с.136-137,144).

Як вбачається, сторони уклали договір про сумісну діяльність, який мав здійснюватись без об’єднання вкладів учасників, але відповідач мав залучити до використання у сумісній діяльності земельні ділянки.

На виконання умов договору про сумісну діяльність сторони склали та підписали Акт про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення (Додаток №1 до договору про сумісну діяльність, т. І а.с.88).

Скасовуючи попередні судові рішення Вищий господарський суд вказав на необхідність встановлення при новому розгляді справи особи, яка є власником полів площею 2421,3га, на яких вирощувалась сільськогосподарська продукція та на якому праві користувався цією площею позивач для вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно ч.1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

          Держава, як суб’єкт права власності на землю в силу підп. в) ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України, реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Власником земель, переданих на праві постійного користування відповідачу є держава, від імені якої управління та розпорядження землею у 1998 році здійснила Дніпропетровська районна рада народних депутатів, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка площею 25 564,7 га надана відповідачу у постійне користування на підставі державного акту №1254 від 16.12.1998 року згідно рішення Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 21.10.1998 року №ІІІ/ХХІІІ (а.с.97-103 т.4).

Таким чином є встановленим та не заперечується сторонами, що земля, яка передана у постійне користування відповідачеві є державною власністю, а відповідач - землекористувачем на підставі державного акту №1254 від 16.12.1998 року.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як володіння і користування.

Право володіння означає, що особі фактично належить земельна ділянка на підставах, визначених законодавством. Зміст права користування полягає у можливості отримання корисних властивостей земельної ділянки, тобто можливості її господарського використання з метою отримання прибутку або задоволення власних потреб.

Так, ч. 1 п "а" ст.95 Земельного кодексу України закріплено право землекористувача самостійно господарювати на землі, що означає, що останні мають право самостійно визначати напрями своєї підприємницької та іншої діяльності відповідно до її цільового призначення та умов надання. Така діяльність планується і здійснюється землекористувачем самостійно без втручання інших органів.

Зі змісту умов договору вбачається, що у спільну власність земельна ділянка відповідачем позивачу не надавалася. Договором не передбачено, що сторони об’єднають свої вклади, що свідчить про те, що сторони визначили правовий статус майна виділеного для спільної діяльності, яке не переходить у власність учасників договору.

Отже, відповідач скористався своїм правом самостійного господарювання на землі, що належить йому на праві постійного користування. При цьому цільове призначення землі не було змінено: земельна ділянка надана у постійне користування для ведення сільського господарства.

На земельній ділянці, що належить відповідачу на праві постійного користування, позивач здійснював повний цикл виробничого процесу сільськогосподарської продукції, отже вирощував сільськогосподарську продукцію, яка вже належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Згідно постанови Президії Української Академії аграрних наук від 22.04.2004 року протокол №6 було надано дозвіл Науково-виробничій дослідній агрофірмі "Наукова" УААН залучати для спільного використання необхідне майно та земельну ділянку площею 2400га, що знаходиться в користуванні агрофірми "Наукова", на умовах та обсягах, передбачених договором про спільну діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами внаслідок сумісної діяльності було вирощено та зібрано наступний врожай: тритікале –з площі 481,9 га –в кількості 980,37 т; ячмінь яровий –з площі 246,8 га –в кількості 386,7 т; овес –з площі 135 га –в кількості 226,1 т; просо –з площі 242 га –236,55т; соняшник –з площі 683,4 га –594,78т; кукурудза –з площі 483,8 га –1414,32 (т.1 а.с.15-86; т.3 а.с.11-106, 113-138).

Таким чином, зібраний у 2004 році на землях, наданих відповідачем позивачу, врожай, є, у відповідності до ст. 1134 ЦК України, спільною частковою власністю сторін із визначенням розміру часток у відповідності до наведеної у п.5 договорі пропорції.

Отже, після збору врожаю сторони повинні були здійснити його реалізацію та розподілити отриманий прибуток, але відповідач своїми діями позбавив позивача можливості прийняти участь в реалізації зібраної продукції та подальшому розподілу прибутків. Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доводи позивача наведені в позовній заяві щодо самостійної реалізації відповідачем зібраного врожаю, не спростував, інформацію про кількість зібраного врожаю не надав.

За таких обставин суд виходить з того, що відповідачем в порушення умов договору було самостійно реалізовано спільне майно сторін, а отриману виручку залишено в розпорядженні відповідача.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем зобов’язань за договором про сумісну діяльність, покладені на нього п.3.2 Договору.

Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці, а у разі неможливості цього він має право вимагати від іншого співвласника відповідної матеріальної компенсації.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" надано до суду докази, що підтверджують обсяг видатків, понесених із здійсненням спільної діяльності та відомості про ринкову ціну сільськогосподарської продукції (т.3 а.с.139).

Обсяг видатків, понесених позивачем у зв’язку із здійсненням спільної діяльності підтверджується матеріалами справи: реєстрами відправки зерна з полів (т.1 а.с.15-86), платіжними дорученнями №№10 від 30.06.2004 року, №14 від 26.07.2004 року, банківськими виписками від 26.05.2004 року, від 27.05.2004 року (а.с.89-91 т.І), платіжними відомостями на видачу зерна пшениці (т. І а.с.96-116, т.4 а.с.136-150, т.5 а.с.1-14), копіями вагових книг Центрального, Краснопільського, Долинського токів та реєстрами відправки зерна з полів (т.3 а.с.11-138,139), банківською випискою від 25.11.2004 року (а.с.140 т.3).

Отже, позивачем надано суду докази, що підтверджують обсяг видатків, понесених здійсненням спільної діяльності, відомості про ринкову ціну сільськогосподарської продукції, а також докази виконання зобов’язань, покладених на нього п.3.2 договору.

Розрахунок позивача наведений в заяві про зміну позовних вимог відповідає обставинам справи.

Відповідач, всупереч вимогам господарського суду (ухвала господарського суду від 26.02.2007 року, від 23.04.2007 року, від 02.10.2009 року) не надав доказів понесення витрат у зв’язку з виконанням договору про сумісну діяльність.

За викладеного позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" (49131 м. Дніпропетровськ, сел. Таромське, вул. Наукова,8, ЄДРПОУ 03374617 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (52412 м. Дніпропетровськ, сел. Таромське, вул. Шевченка,18а) 2 110 328,00грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700,00грн. та 118грн. витрат, пов’язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                             Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 30.11.2009 року)