Ухвала суду № 69032019, 15.09.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/793/45/17 Справа № 711/4356/17 Категорія: ст.383 КПК України 1960 року Головуючий у І інстанції Угорчук В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів Дмитренка М. І. Іваненка І. В., Поєдинка І. А. з участю прокурораКурила М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про відновлення строку на касаційне оскарження вироку військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року ОСОБА_6 засуджений за п.б ст.254-2 КК України (в редакції закону 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Згідно зі ст. 46-1 цього кодексу виконання вироку відстрочено на 1 рік зі сплатою штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

Ухвалою військового суду Центрального регіону України від 29 серпня 2000 року вирок залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

В травні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Придніпровського районного суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження вироку Військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року та ухвалу Військового суду Центрального регіону України від 29 серпня 2000 року.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про відновлення строку на касаційне оскарження вироку військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року.

Суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_6 використав можливості оскарження винесеного відносно нього вироку згідно з діючим на той час законодавством, а у зв'язку зі зміною законодавства звернувся із касаційною скаргою через значний період часу після таких змін, що не дає підстав для відновлення пропущеного строку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_6 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, та винести нову, якою поновити пропущений строк на касаційне оскарження вироку Військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року та ухвалу Військового суду Центрального регіону України від 29 серпня 2000 року, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст.387 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який просив залишити постанову районного суду без змін, а клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, вироком Військового суду Черкаського гарнізону від 10.02.2000 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого п.б ст.254 -2 КК України (в редакції закону 1960 року).

Згідно ст. 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом

одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови. Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції. У разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.353 КПК Украни 1960 року у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч.4 ст.353 КПК України (в редакції закону 1960 року) за результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновлює пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, вирок Військового суду Черкаського гарнізону 10.02.2000 року, який не набрав законної сили, за скаргою ОСОБА_6 вже переглядався 29 серпня 2000 року військовим судом Центрального регіону України і був залишений без змін. Передбачена на той час ревізія судових рішень, які не набрали законної сили, мала назву «касаційний розгляд», що за діючим КПК відповідає апеляційній процедурі. Таким чином ОСОБА_6 фактично використав своє право на оскарження вказаного вироку.

Надалі до КПК України вносились зміни і в редакції закону від 21.06.2001 року КПК України 1960 року містив розділ «Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду», до якого включені глави 30 «Розгляд справи за апеляцією» та глави 31 «Касаційне провадження».

Тобто, з 2001 року ОСОБА_6 міг звернутися з касаційною скаргою в разі незгоди з рішенням суду, однак подав касаційну скаргу лише 2017 року, із значним пропуском строку.

Проте, навіть, якщо доказ його невинуватості, яким на його думку є висновок експертного дослідження від 12.10.2012 року, (а.с. 14-17), він отримав лише у 2012 році, то і в такому разі він значно пропустив строк на касаційне оскарження і не наводить об'єктивних причин, які йому перешкодили звернутися з касаційною скаргою.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання засудженого про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження вироку Військового суду Черкаського гарнізону від 10.02.2000 року, оскільки ОСОБА_6, використав своє право на оскарження вироку згідно з діючим на час оскарження законодавством, а після внесених змін 21.06.2001 року у КПК України 1960 року та отриманням висновку експертного дослідження від 12.10.2012 року, звернувся із касаційною скаргою лише у 2017 року, тобто через значний проміжок часу без зазначення поважних на те причин.

На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст.353, ст. 386 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про відновлення строку на касаційне оскарження вироку військового суду Черкаського гарнізону від 10 лютого 2000 року - залишити без задоволення, а постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2017 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі трьох місяців.

Головуючий :

Судді :