Ухвала суду № 69032017, 21.09.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1264/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 Соколишина Л. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б.суддівБондаренка С. І., Храпка В. Д. при секретаріВинник І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що на її земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться водогін, який збудований в 1947 році для парників, які потім були перенесені в інше місце, а труби залишилися під землею. Вказані земельні ділянки потім були виділені під будівництво у 60-70 роках ХХ століття, де водогін до цього часу використовується для забезпечення населення технічною водою. Частина водогону незаконно знаходиться під її домоволодінням, оскільки труби зношені, гарантійний термін експлуатації давно минув, їх 7 разів проривало.

У зв'язку з викладеним та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15 березня 2017 року, просила суд зобов'язати Червонослобідську сільську раду виплатити грошову компенсацію за незаконне, самовільне використання її земельної ділянки для експлуатації водогону в період з 2009 року по час відключення водогону в сумі 39 178 грн. і за понесені матеріальні та моральні збитки в сумі 5000 грн.; демонтувати частину водогону як таку, що діє без технічної документації в незаконний спосіб та встановити заглушку на узбіччі дороги згідно вимог ДБН-92.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами земельний сервітут шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи судовим рішенням під використання водогону не укладався, тому зобов'язання у відповідача щодо відшкодування збитків позивачці не виникли.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_6 на праві власності належить домоволодіння та земельна ділянка площею 0,0736 га по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30 серпня 2006 року (а.с.7) та державним актом на право власності на земельну ділянку від 19 жовтня 2009 року (а.с. 8). Вказана земельна ділянка була забудована згідно плану забудови земельної ділянки від 30 вересня 1983 року.

Судом встановлено, що на території с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області знаходиться водогін збудований ще у 1947 році, однак технічної документації на нього не існує.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є припинення дії, яка порушує право.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В пункті 33 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року роз'яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Позивачка ОСОБА_6 просить суд демонтувати частину водогону як таку, що діє без технічної документації в незаконний спосіб та встановити заглушку на узбіччі дороги згідно вимог ДБН-92, так як труби водогону зношені та існує вірогідність їх прориву.

Згідно з ч.ч. 4,5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Між тим, демонтаж водопровідної системи призведе до позбавлення ряду домогосподарств можливості отримувати послуги з водопостачання, чим істотно порушить їх права.

В засіданні судової колегії позивач підтвердила той факт, що під час забудови вказаної території у відповідності до плану забудови земельної ділянки від 30 вересня 1983 року та під час будівництва ними житлового будинку, вона достовірно знала про проходження водогону саме на цьому місці, проте вказане не стало перешкодою для здійснення нею такого капітального будівництва на вказаних підземних комунікаціях.

Крім того, 31 травня 2016 року було проведено засідання постійної комісії з питань економічного розвитку села, комунальної власності та державної регуляторної політики, на якій були також присутні сільський голова Михайленко З.М., заступник сільського голови Швиденко Я.В., директор БОЕКП «Агроекологія» Красюк В.М. та жителі АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 в кількості 20 осіб.

Відповідно до протоколу №2 від 31 травня 2016 року було постановлено рішення про неможливість відключення водомережі, оскільки нею користуються більшість жителів АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 (а.с. 45, 46).

Ця обставина також врахована судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення грошової компенсації, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Одним із видів земельних сервітутів є право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (п. «в» ч. 1 ст. 99 ЗК України).

Згідно з правилами ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином, право земельного сервітуту по суті є можливістю обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.

Встановлення сервітуту, у відповідності до ст. 402 ЦК України, можливе на підставі договору, закону, заповіту або рішення суду. Одночасно, ст.100 ЗК України передбачено два способи встановлення земельного сервітуту: 1) укладення договору між сторонами; 2) рішення суду.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дана вірна правова оцінка обставинам по справі та суд прийшов до правильних висновків при ухваленні рішення, оскільки між сторонами земельний сервітут не встановлювався, тому підстав для сплати грошової компенсації ОСОБА_6 за користування земельною ділянкою при експлуатації водогону не вбачається.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору в повній мірі з'ясував вимоги позивача та обставини, що мають значення для справи і ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, вирішивши спір по суті.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :