Постанова № 6902062, 25.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"25" листопада 2009 р. № 2а- 41127/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Когут Н.М.,

за участю:

представника позивача Сімаков С.Г., діє за дорученням № 7 від 25. 08. 2009 року,

представник відповідача Врещака М. О., діє за дорученням № 60/10/10-025 від 09.01.09 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Науково виробничої фірми «Технологія» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, - ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000371800/0 від 28.04.2009р., № 0000371800/1 від 26.05.2009р. та № 0000371800/2 від 25.06.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Рішення ДПІ є незаконними та необґрунтованими, оскільки висновки акту перевірки не відповідають наданим на перевірку документам та вимогам податкового законодавства. Підстав вважати, що правочин між Науково виробничою фірмою «Технологія» (далі - НВФ «Технологія») та ПП «Метснаб» порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, ушкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння їм, не існує.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. ДПІ у Московському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка контрагента позивача - приватного підприємства «Метснаб», і за юридичною адресою ПП «Метснаб» відсутнє. Перевіркою податкової звітності, наданої до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова у ТОВ «Метснаб» не виявлено власних, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність, крім приміщення, орендованого у ФОП «ОСОБА_1.» загальною площею 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, згідно протоколу допиту директора ПП „Метснаб» ОСОБА_2. від 15.10.2008 року, останній повідомив, що офіційного офісу у ПП «Метснаб» немає, документи та печатка знаходились за адресою: м. Харків, пр.-т. Гагаріна, 43. Основним видом діяльності підприємства є торгівля металопрокатом. Також, директор ПП «Метснаб» не має можливості надати інформацію стосовно працюючих на підприємстві, хто вів бухгалтерський, податковий облік, хто надавав, заповнював та підписував податкову звітність.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 13.04.2009 р. по 14.04.2009 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова було здійснено документальну невиїзну перевірку НВФ «Технологія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Метснаб», за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р. Результати перевірки оформлені актом ДПІ у Київському районі м. Харкова за № 2553/18-010/22638602 від 14.04.2009 року (а. с. ).

Судом встановлено, що у встановлені законодавством терміни протягом 20 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця НВФ «Технологія» подало податкові декларації з ПДВ за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2008 року, вказане підтверджується представником позивача та не заперечується представником відповідача і відображено в акті перевірки (а. с. 9).

Відповідно до акту перевірки, відповідач зазначив, що правочини, укладені між ПП «Медснаб» та НВФ «Технологія» є нікчемними, а тому не створюють ніяких юридичних наслідків, і таким чином збільшення НВФ «Технологія» податкового кредиту на підставі таких правочинів суперечить ст. 228 ЦК України, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіркою встановлено, в порушення п.п.7.4.1. п.7.4 та п.п.7.7.1,п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами та доповненнями, НВФ «Технологія» занижено податок на додану вартість за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2008 року до сплати в бюджет на суму 16607,00 грн., в тому числі по періодах: лютий 2008 року-15190,00 грн., травень 2008 року-1417,00 грн.

До акту перевірки позивачем надані заперечення, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь про відповідність висновків, викладеним в акті перевірки чинному законодавству (а. с. 23-25).

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000371800/0 від 28.04.2009р., згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання з ПДВ у сумі 16607,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 8303,50 грн., всього на суму 24910,50 грн. (а. с. 14).

На зазначене податкове повідомлення рішення № 0000371800/0 до ДПІ у Київському район позивачем була подана скарга, за наслідками розгляду якої відповідачем було прийняте рішення №9094/10/25-019 від 21.05.2009 р. «Про результати розгляду первинної скарги», яким залишено скаргу без задоволення (а. с. 19-22) та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000371800/1 від 26.05.2009р., згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання з ПДВ у сумі 16607,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 8303,50 грн., всього на суму 24910,50 грн. (а. с. 15).

Не погоджуючись з вказаним рішенням-повідомленям позивач оскаржив його до ДПА у Харківській області. Рішенням ДПА у Харківській області №2586/10/25-103 від 17.06.2009 р. скарга залишена без задоволення (а. с. 26-29) та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000371800/2 від 25.06.2009р., згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання з ПДВ у сумі 16607,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 8303,50 грн., всього на суму 24910,50 грн. (а. с. 17).

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення відповідачем Податкових повідомлень-рішень № 0000371800/0 від 28.04.2009р., № 0000371800/1 від 26.05.2009р. та № 0000371800/2 від 25.06.2009 року стало встановлення ДПІ у Київському районі нікчемності усних угод, укладених між ПП «Медснаб» (виконавець) та НВФ «Технологія» (замовник) про виконання робіт (надання послуг).

В судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Медснаб» (виконавець) та НВФ «Технологія» (замовник) були укладені усний Договора про виконання робіт (надання послуг), предметом яких було виконання робіт по активації каталітичних елементів в експлуатації пересувної установки зі знешкодження незясованих, непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин.

Відповідно до копій актів виконаних робіт від 26 травня 2008 року по рахунку № СФ 0000002 від 15.02.2008 року та по рахунку № СФ-0000106 від 26.05.2008 року ПП «Метснаб» було виконано в повному обсязі, а НВФ «Технологія» прийнято роботи по активації каталітичних елементів в експлуатації пересувної установки зі знешкодження незясованих, непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин (а. с. 34, 35).

На оплату за виконані роботи ПП «Медснаб» виписані рахунки-фактури: від 15.02.2008 року за № СФ 0000002 на загальну суму 91140,00 грн., в тому числі ПДВ- 15190, 00 грн. та від 26.05.2008 року за № СФ-0000106 на загальну суму 8500, 00 грн., в тому числі ПДВ 1416,67 грн. (а. с. 31-32).

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій податкових накладних, виписаних ПП «Медснаб» № 52 від 15.02.2008 року та № 279 від 26. 05. 2008 року НВФ «Технологія» сплачено ПП «Медснаб» за надані послуги (виконані роботи) 99640, 00 грн., в тому числі ПДВ 16606,67 грн. (а. с. 36-37). Податкові накладні № 52 від 15.02.2008 року та № 279 від 26. 05. 2008 року, відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача, отримані НВФ «Технологія» 15.02. 2008 року та 26. 05. 2008 року відповідно (а. с. 57-58).

Фактична сплата за надання послуг (виконання робіт) підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку НВФ «Технологія» (а. с. 51-56).

Крім того, суд зазначає, що згідно даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України станом на 28.04.2009 р. ПП «Метснаб» поставлено на облік в податкових органах 26.12.2007 р. за індивідуальним податковим номером 355896920340, йому видане 26.12.2007 р. свідоцтво платника ПДВ, чинне на теперішній час; відсутні будь-які відомості про відсутність ПП «Метснаб» або його посадових осіб за юридичною адресою, також відсутні данні про І віднесення ПП «Метснаб» до підприємств, які перебувають в розшуку чи стосовно яких анульовано І свідоцтво платника ПДВ (а. с. 38).

Підставою для висновку про нікчемність зазначеної вище угоди відповідач вважає дані перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідно до якої податкові декларації з ПДВ ПП «Медснаб» не відповідають вимогам абз. 3 п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед цільовими фондами». Крім того, за інформацією, наданою ДПІ у Московському районі м. Харкова, ПП «Медснаб» за фактичною та юридичною адресою не знаходиться. Крім того, згідно протоколу допиту директора ПП „Метснаб» ОСОБА_2. від 15.10.2008 року, останній повідомив, що офіційного офісу у ПП «Метснаб» немає. Документи та печатка знаходились за адресою: м. Харків, пр.-т. Гагаріна, 43. Основним видом діяльності підприємства є торгівля металопрокатом. Також, директор ПП «Метснаб» не має можливості надати-інформацію стосовно працюючих на підприємстві, хто вів бухгалтерський, податковий облік, хто надавав, заповнював та підписував податкову звітність. Додатково в ході проведення перевірки були отримані умовно вільні зразки почерку ОСОБА_2. та було здійснено дослідження підписів на податкових деклараціях з податку на прибуток та ПДВ по ПП «Метснаб», які надані нарочно до ДПІ у Московському районі м. Харкова. За результатами дослідження складений висновок спеціаліста НДІЕКЦ при ГУ МВС у Харківській області від 13.01.2009 року за № 15 та визначено, що підписи від імені ОСОБА_2. на податкових деклараціях з податку на прибуток та ПДВ по ПП «Метснаб» виконані не ОСОБА_2., а невідомою особою.

У зв'язку з наведеним вище, відповідачем зроблений висновок про те, що правочини між ПП «Медснаб» та НВФ «Технологія» є нікчемними, оскільки вони порушують моральним засадам суспільства. Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом між ПП «Медснаб» та НВФ «Технологія» укладені усні договори, вказані договори є двосторонніми, а по своїй суті договорами надання послуг (виконання робіт). Глава 64 ЦК України регулює відносини, повязані з наданням послуг, а тому до умов вказаного договору застосовуються відповідні статті вказаної Глави.

Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки обєктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладених між позивачем та ПП «Медснаб» договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених між позивачем та ПП «Медснаб» договорах купівлі-продажу, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Відповідачем, при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобовязання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Також відповідач не звернув увагу на те, що згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Як свідчать матеріали справи у сторін відсутні судові рішення, які набрали законної сили, за яким усні договора надання послуг (виконання робіт), укладені між НВФ «Технологія» та ПП «Медснаб», визнані відповідним судом недійсними.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ПП «Медснаб», так і позивач виконували умови вищевказаних договорів надання послуг (виконання робіт), чим і підтвердили факт їх укладення.

Стосовно посилання відповідача, про відсутність ПП «Медснаб» за юридичною та фактичної адресою, суд зазначає наступне. Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України «Про державне реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», надсилає повідомлення до Державного реєстратора про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Вказана інформація заноситься Державним реєстратором до Єдиного державного реєстру та є підставою для ухвалення судового рішення щодо припинення юридичної особи. (ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Таким чином, суд вказує, що не знаходження юридичної особи за юридичною та фактичною адресою є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, однак не має відношення для визнання вчинених такою юридичною особою правочинів нікчемними.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) визначено, що платники податку зобовязані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є обєктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи усі витрати позивача з оплати наданих послуг були спрямовані позивачем для забезпечення власної господарської діяльності - для виробництва (вирощування) рослин.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту та заниження сплати податку на додану вартість у період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року.

Вирішуючи спір по справі, суд виходить з того, що в силу п. п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норм Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459), норм Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758), правова специфіка податкових повідомлень рішень (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій) як актів органів державної податкової служби України (правових актів індивідуальної дії) полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні або рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а мотиви його винесення (тобто обставини, яким керувався субєкт владних повноважень) у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії.

Згідно з п. 1.7. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. N 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті ДПІ не зазначено, по яким конкретно документам, в які періоди, по яким конкретно товарам (послугам) встановлена невідповідність сум, включених до податкового кредиту позивачем. Посилання відповідача в акті на висновок експертизи про дослідження підписів на податкових деклараціях з ПДВ та на прибуток ПП «Медснаб», згідно якого підписи виконані не директором контрагента позивача, а невідомою особою, не можуть бути прийнятті до уваги судом, оскільки відповідачем не наведено обставин, по яким саме у взаємовідносинах з НВФ «Технологія» встановлені порушення. Відповідно до акту контролюючим органом було встановлено, наявність фактичної оплати по договорах, не ставилась під сумнів і наявність ділової мети по договорах.

За таких обставин, перевірка законності податкового повідомлення рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на приписи ч.3 ст.2 КАС України полягає, в тому числі, і у визначенні достатності тих обставин, які наведені у відповідному акті перевірки, для обґрунтованого (слід розуміти юридично та фактично вірного) висновку про наявність в діях особи порушення конкретно визначеного положення чинного законодавства.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання правильним висновку Відповідача про порушення НВФ «Технологія» п.п. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обовязку стосовно податкових повідомлень рішень від № 0000371800/0 від 28.04.2009р., № 0000371800/1 від 26.05.2009р. та № 0000371800/2 від 25.06.2009 року, не виконано, тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 204, 215, 216, 219, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Науково виробничої фірми «Технологія»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000371800/0 від 28.04.2009р., № 0000371800/1 від 26.05.2009р. та № 0000371800/2 від 25.06.2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково виробничої фірми «Технологія» (ідентифікаційний код 2263862, юридична адреса: вул. Фрунзе, 8, м. Харків, 61002) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2009 року.

Суддя Тацій Л.В.