Постанова № 6900391, 26.10.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

26.10.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 820/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія ”Євровнєшторг”, м. Миколаїв

до відповідача: державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

Від позивача: Баришніков А.О.

Від відповідача: Чебан В.О.

В засіданні приймав участь прокурор: Фірцак Т.Ю.

СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

03.04.09 р. товариство з обмеженою відповідальністю ”Євровнєшторг” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом, зміненим заявою від 15.06.09 р., про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.09 р. № 0000042302/0 прийнятого державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва (надалі - відповідач).

Оскаржене податкове повідомлення-рішення було прийняте за наслідками проведення в період з 23.02.09 р. по 27.02.09 р. перевірки та складеному акту від 27.02.09 р. (надалі - Акт перевірки) про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ”Євровнєшторг” з питань щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ ”Вік-Ойл” за період: березень, квітень, липень, серпень 2008 р.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 23.02.09 р. по 27.02.09 р. відповідач по справі провів перевірку та склав акт від 27.02.09 р. (надалі - Акт перевірки) про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ”Євровнєшторг” з питань щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ ”Вік-Ойл” за період: березень, квітень, липень, серпень 2008 р.

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зробив висновки і зазначив, що позивач порушив підпункт 7.2.1 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5, підпункти 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 з урахуванням пунктів 1.3, 1.8 статті 1 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого була завищена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 489716,33 грн., у тому числі:

- за березень 2008 р. на суму 35544 грн.;

- за квітень 200 р. на суму 2771,33 грн.;

- за липень 2008 р. на суму 251957 грн.;

- за серпень 2008 р. на суму 199444 грн.

За наслідками проведеної перевірки та зроблених висновків відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.03.2009 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 489716,33 грн.

При прийнятті оскарженого повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що згідно отриманих від органів державних податкових служб інших регіонів відомостей за результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача - неможливо підтвердити або спростувати право останнього на бюджетне відшкодування заявленої суми.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як зазначено на сторінці 9 Акту перевірки результати перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування за березень 2008 р. були відображені в довідці про результати позапланової документальної перевірки від 20.06.2008 р. № 2179/23-700/30533741). Згідно зазначеної довідки, перевіркою не було встановлено порушення порядку ведення податкового обліку - тобто було підтверджено, що сума бюджетного відшкодування відповідає сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченій позивачем постачальникам товарів (робіт, послуг).

До податкової декларації з ПДВ за березень 2008 р. було надано додаток № 4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування), згідно якого позивач просив перерахувати 391317 грн. суми бюджетного відшкодування на розрахункових рахунок в установі банку.

Після складання довідки про результати перевірки від 20.06.2008 р. № 2179/23-700/30533741, відповідач по справі направив запити до ДПІ інших регіонів про проведення зустрічних перевірок усіх суб’єктів підприємницької діяльності (до виробника), по ланцюгу поставок, по яким у позивача був сформований податковий кредит і як наслідок - виникло право на бюджетне відшкодування відповідної суми.

Після отримання всіх відповідей було встановлено наступні ланцюги поставок:

- ТОВ ”Компанія „Євровнєшторг” ТОВ ”Вік-Ойл” ТОВ ”Торговий дім Континіум-Галичина” ТОВ ”Континіум-Укрнафто-Ресурс” ТОВ ”Нафто-Кредит-Інвест” (імпортер).

В акті зазначено, що згідно інформації ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, де ТОВ ”Нафто-Кредит-Інвест” перебуває на обліку, постачальниками ТОВ ”Нафто-Кредит-Інвест” є нерезиденти: Британська компанія Marshell Oil LLP та Панамська компанія Bottler International Corp.

Приводом для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за березень 2008 р. в сумі 35544 грн. стало те, що згідно інформації ДПІ у Голосіївьскому районі м. Києва сплата ПДВ при імпорті взагалі відсутня. Тобто причиною зменшення позивачу бюджетного відшкодування стала несплата ПДВ до бюджету постачальниками, а не самим підприємством.

З цих підстав оскарженим податковим повідомленням-рішенням було зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 р. на 35544 грн.

Судом встановлено, що у самому Акті перевірки не зазначено на підставі чого відповідач дійшов висновку, що зменшенню підлягає саме така сума бюджетного відшкодування і з чого вона складається.

Як зазначено на сторінці 11 Акту перевірки, результати перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування за квітень 2008 р. були відображені в довідці про результати позапланової документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2008 р. (довідка від 21.07.2008 р. № 3383/23-700/30533741). Згідно зазначеної довідки, перевіркою не було встановлено порушення порядку ведення податкового обліку - тобто було підтверджено, що сума бюджетного відшкодування відповідає сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченій підприємством у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (робіт, послуг).

До податкової декларації з ПДВ за квітень 2008 р. надано додаток № 4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування), згідно якого позивач бюджетне відшкодування в сумі 251917 грн. просив перерахувати на розрахункових рахунок в установі банку.

Після складання довідки про результати перевірки від 21.07.2008 р. № 3383/23-700/30533741 відповідач направив запити до ДПІ інших регіонів про проведення зустрічних перевірок усіх суб’єктів підприємницької діяльності (до виробника), по ланцюгу поставок, по яким у позивача був сформований податковий кредит і як наслідок - виникло право на бюджетне відшкодування відповідної суми.

Після отримання всіх відповідей був встановлений наступний ланцюг поставок:

- ТОВ ”Компанія „Євровнєшторг” ТОВ ”Вік-Ойл” ТОВ ”Торговий дім Континіум-Галичина” ТОВ ”Континіум-Укрнафто-Ресурс” ТОВ ”Нафто-Кредит-Інвест” (імпортер) нерезиденти.

Приводом для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 р. в сумі 2771,33 грн. стало те, що згідно інформації ДПІ у Голосіївьскому районі м. Києва сплата ПДВ при імпорті взагалі відсутня.

З цих підстав оскарженим податковим повідомленням-рішенням було зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 р. на 2771,33 грн.

Судом встановлено, що в Акті перевірки не наведено будь-якого розрахунку зменшуваної суми. Фактично, висновок відповідача про зменшення саме суми 2771,33 грн. не підтверджується фактами, встановленими під час перевірки.

Судом також встановлено, що як і у двох попередніх випадках, достовірність нарахування бюджетного відшкодування за липень та серпень 2008 р. перевірялась попередніми перевірками (за результатами перевірки липня місяця 2008 р. було складено довідку від 13.10.2008 р. № 4571/23-700/30533741, серпня 2008 р. - довідку від 04.11.2008 р. № 4795/23-700/30533741 про це зазначено та сторінках 15 та 17 Акту перевірки). За результатами цих перевірок не було встановлено порушень позивачем податкового законодавства, а неможливість підтвердження частини сум ПДВ, заявлених до відшкодування, була зумовлена відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок.

На відміну від березня та квітня 2008 р., в розділах Акту перевірки за липень та серпень 2008 р. відповідач не зазначив про те, що підприємство порушив інші норми податкового законодавства. На сторінці 16 Акту перевірки зазначається про те, що позивач здійснював придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ ”Вік Ойл” на загальну суму 979998,25 грн., наводиться перелік податкових накладних, зазначається, що ці накладні підтверджують відвантаження товарів, зазначається про те, що позивач повністю розрахувався з ТОВ ”Вік-Ойл” за отриманий товар, здійснивши оплату в безготівковому порядку згідно виписок банку від 09.07.08 р. № 104 та від 28.07.08 р. № 116.

Суд вважає, що таким чином відповідач підтверджує, що позивач у липні та серпні 2008 р. виконав всі умови для отримання бюджетного відшкодування, які передбачені Законом України ”Про податок на додану вартість”, але, з іншої сторони, у висновках Акту перевірки зазначає, що за ці податкові періоди підприємством позивача завищило суму бюджетного відшкодування. При цьому, нічим не обґрунтовуючи цей висновок і не наводячи будь-яких розрахунків суми зменшення бюджетного відшкодування.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що зменшення суми бюджетного відшкодування у чотирьох вищевказаних податкових періодах (березні, квітні, липні та серпні 2008 р.) було здійснено з двох підстав: несплата ПДВ до бюджету постачальниками та відсутність відповідей інших податкових інспекцій на запити відповідача щодо проведення зустрічних перевірок.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 Закону № 168/97-ВР, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 Закону № 168/97-ВР, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як зазначалось вище, довідками про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за березень квітень липень та серпень 2008 р. було підтверджено, що сума бюджетного відшкодування за відповідний період відповідає сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченій підприємством у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (робіт, послуг).

Приводом для зменшення суми бюджетного відшкодування, згідно висновку Акту перевірки стала несплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг). Однак, така позиція податкового органу не відповідає положенням Закону № 168/97-ВР, що регулює порядок визначення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та підстави отримання відшкодування.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, суми податку на додану вартість, що ввійшли до складу податкового кредиту повинні бути підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином. Судом встановлено, що жодних зауважень до перевірених податкових накладних в жодному з актів відповідачем не наведено.

Відповідно до підпункту 6.1.1. пункту 6.1. статті 6 Закону № 168/97-ВР, податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Вказана норма визначає механізм сплати податку, а саме те, що податок на додану вартість сплачується безпосередньо покупцем на рахунок продавцю у складі ціни товару.

Будь-яких зауважень щодо непідтвердженості сум податкового кредиту податковими накладними, чи зауважень до змісту та оформлення податкових накладних в Акті перевірки та в довідках не наведено. Навпаки у вищезазначених довідках та Акті перевірки вказано на правильність формування податкового кредиту, а також підтверджена фактична сплата позивачем на користь постачальників товарів сум ПДВ, які заявляються до відшкодування.

Таким чином підпунктом 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР обов’язковою умовою для виникнення права платника на бюджетне відшкодування є саме сплата податку на додану вартість постачальнику, підтверджена належним чином, а не сплата цих сум постачальником до бюджету.

З аналізу норм податкового законодавства, зокрема, Закону № 168/97-ВР вбачається, що виникнення права платника на бюджетне відшкодування не ставиться в залежність від сплати цього податку його контрагентом.

До того ж жодним нормативним документом в господарському зобов’язанні не покладено на сторони обов’язок з’ясування чи є його контрагент добросовісним платником податків, зборів, обов’язкових платежів, або ні.

Таким чином, суд вважає, що позивач виконав всі передбачені Законом № 168/97-ВР вимоги для виникнення у нього права на бюджетне відшкодування:

- податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлений податкових накладних, за придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- підтверджена фактична сплата на користь постачальників товарів нашим підприємством сум податку на додану вартість, які заявляються до відшкодування;

- оформлені належним чином декларації з податку на додану вартість та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача по Акту перевірки ґрунтуються не на належних доказах.

Відповідно з підпунктом 2.3.2. пункту 2.3 частини 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб’єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб’єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб’єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно припису пункту 2.3.4. зазначеного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання (наприклад, ”приховування об’єкта оподаткування”, ”розкрадання”, ”привласнення”, ”описка” тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не дотримувався при проведенні перевірки та складанні Акту перевірки вищевказаних вимог.

Що ж до такої підстави для зменшення бюджетного відшкодування, як відсутність інформації від інших податкових інспекцій за місцем реєстрації контрагентів по ланцюгу поставок про результати зустрічних перевірок, то Закон № 168/97-ВР, інші нормами податкового законодавства не передбачають такої обставини в якості підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Вказане свідчить про неправомірність зменшення бюджетного відшкодування за березень, квітень, липень та серпень 2008 р. на загальну суму 489716,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія ”Євровнєшторг” м. Миколаїв задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 01.03.09 р. № 0000042302/0, прийняте державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 489716,33 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

27.11.2009 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

”26” жовтня 2009 р. Справа № 2а-820/09/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія ”Євровнєшторг”, м. Миколаїв

до відповідача: державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

Від позивача: Баришніков А.О.

Від відповідача: Чебан В.О.

В засіданні приймав участь прокурор: Фірцак Т.Ю.

СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

03.04.09 р. товариство з обмеженою відповідальністю ”Євровнєшторг” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом, зміненим заявою від 15.06.09 р., про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.09 р. № 0000042302/0 прийнятого державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва (надалі - відповідач).

Спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте за наслідками проведення в період з 23.02.09 р. по 27.02.09 р. перевірки та складеному акту від 27.02.09 р. (надалі - Акт перевірки) про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ”Євровнєшторг” з питань щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ ”Вік-Ойл” за період: березень, квітень, липень, серпень 2008 року.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

За наслідками перевірки та висновків, викладених у Акті перевірки, відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 02.03.09 р. № 0000042302/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 489716,33 грн. по відображеним господарським операціям з ТОВ ”Вік-Ойл” за період: березень, квітень, липень, серпень 2008 року.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ”Компанія ”Євровнєшторг” м. Миколаїв задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 01.03.09 р. № 0000042302/0, прийняте державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 489716,33 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя                                                                       О. Ф. Середа