Рішення № 68948138, 13.09.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1754/16-ц

Провадження № 2/175/692/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 вересня 2017 року сел. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Новік Л.М.

за участю секретаря – Паленко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, про визнання права власності, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Підчас розгляду справи позовні вимоги збільшив, обґрунтовуючи тим, що з 1994 і по 2001 роки він ОСОБА_1, проживав сумісно з ОСОБА_2, без реєстрації шлюбу. В квітні 1997 року ним було прийнято рішення щодо побудови власного будинку котеджного типу. У зв'язку з цим між ним та Дніпропетровським Державним будівельним монтажним управлінням Міністерства промисловості України в особі ОСОБА_3, начальника управління, було укладено Договір № 2-А від 09 квітня 1997-року. Відповідно до умов даного договору, підрядник прийняв на себе обов'язок щодо виконання робіт з будівництва будинку (котеджного типу) за адресою Дніпропетровська обл., с. Дослідне, вул. Авіаторів, 42, а замовник, тобто він, зобов'язався оплатити відповідні роботи, будівельні матеріали та транспортні витрати, а також прийняти виконані роботи.

Протягом 1997 та 1998 року ним за власний кошт придбавались необхідні для здійснення будівництва матеріали: цемент, цегла, рубероїд тощо, що підтверджується доданими до цього позову копіями чеків, квитанцій, накладних та наказів на відпуск матеріалів. Крім того, зазначені обставини, а саме факт укладання договору з ним та зведення на його замовлення будинку, може бути підтверджено показами свідка – ОСОБА_3, який, будучи начальником управління, в 1997 році підписував зазначений договір та якому у зв'язку з цим відомі викладені обставини. Нарешті в 1999 році будинок було побудовано. З його дозволу ОСОБА_4 користувалась зазначеною нерухомістю. В 2001 році у зв'язку з особистими обставинами вони припинили сумісне проживання з відповідачкою. Проте вона продовжила проживати у збудованому ним за власний кошт будинку, проти чого він не заперечував. В 2016 році він звернувся до відповідачки з проханням звільнити належне йому нерухоме майно, оскільки у нього особисто виникла потреба в користуванні будинком. ОСОБА_4 заперечила йому, вказавши, що цей будинок належить їй, а він не має на нього жодних прав.

Таким чином, на теперішній час ОСОБА_4 не визнає його права власності на зазначене нерухоме майно та утворює для нього перешкоди в користуванні ним, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на момент створення спірного нерухомого майна), праця громадян є основою створення і примноження їх. власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Статтею 13 того ж Закону передбачено, що об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відтак, уклавши, оплативши та повністю виконавши цивільно-правову угоду щодо будівництва будинку котеджного типу, він набув права власності на новостворене за його кошт та на його замовлення майно - будинок за адресою: Дніпропетровська область, с. Дослідне, вул. Авіаторів, 42.

Оскільки ОСОБА_4 не визнає його право власності на зазначене нерухоме майно, він вважає за доцільне звернутись до суду в передбаченому чинним законодавством порядку з позовом про визнання права власності.

Просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1994 по 2001 роки. Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на будинок площею 417,0 кв. м. за адресою Дніпропетровська обл., с. Дослідне, вул. Авіаторів, 42.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення позову.

Суд, заслухавши позицію учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до п.1 розділу ХІ прикінцевих та перехідних положень ЦПК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2005 року, але не раніше набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства. Саме п. 6 ч. 1 ст. 256 цього Кодексу передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Прикінцевими положеннями СК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України. У свою чергу Цивільний кодекс України відповідно до його прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Отже до 1 січня 2004 року сімейні правовідносини регулювалися Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Як встановлено в судовому засіданні спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності СК України до 01 січня 2004 року, а тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1994 року по 2001 року діючим на той час законодавством не передбачено.

У зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що 09 квітня 1997 року ОСОБА_1 було укладено Договір № 2-А з Дніпропетровським Державним будівельним монтажним управлінням Міністерства промисловості України в особі ОСОБА_3, про будівництво садового будинку та споруд за заказами населення, згідно умов якого підрядник прийняв на себе обов'язок щодо виконання робіт з будівництва будинку (котеджного типу) за адресою Дніпропетровська обл., с. Дослідне, вул. Авіаторів, 42, а замовник, зобов'язався оплатити відповідні роботи, будівельні матеріали та транспортні витрати, а також прийняти виконані роботи.

Позивачем на підтвердження своїх вимог, щодо будівництва будинку за власний кошт надані докази у вигляді чеків та накладних за період 1997 року по 1998 року, що підтверджують придбання ним будівельних матеріалів. (а.с. 7-57). Дані посилання також не заперечувалися представником відповідача.

В матеріалах справи є Акт державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 16 грудня 2003 року №1283/04.

Згідно ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлений законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання.

Однак для виникнення права власності на житловий будинок необхідно, щоб будинок було збудовано на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці, було затверджено відповідний проект, було отримано відповідний дозвіл та будинок було прийнято до експлуатації.

У відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Конституція України є нормами прямої дії,які мають найвищу силу.

Відповідно до ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки представником відповідача позовні вимоги визнані, і він дійсно пояснює, що житловий будинок було побудовано за власні кошти позивача, то відсутні законні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок за позивачем, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе визнати будинок, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, с. Дослідне, вул. Авіаторів, 42 приватною власністю позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 380, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 209, 212 ЦПК України, –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на будинок площею 417,0 кв. м. за адресою: Дніпропетровська область, с. Дослідне, вул. Авіаторів, 42.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.М. Новік