Рішення № 68948141, 12.09.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/105/17

Провадження № 2/175/34/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Реброва С.О.,

при секретарі Пренко А.В.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», третя особа Управління праці та соціального захисту Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та стягнення суми матеріальної в моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила суд, ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії відповідача TOB «Дніпропетровськгаз збут» щодо зняття з особистого рахунку ОСОБА_2 за №0310035751 суми наданої субсидії за період 2015-2016 років в розмірі 1З 392,98 грн. з одночасним нарахуванням суми боргу в розмірі 10 310.70 грн., а також просить стягнути з відповідача на її користь суму матеріальної та моральної шкоди завданих протиправними діями.

Позивачка, будучи належним чином повідомлена про дату та час слухання справи, у судове засідання не зявилася, причини своєї неявки суду не повідомила та заяв про відкладення чи неможливість проведення судового розгляду не надавала.

Разом з тим, позивачка ОСОБА_2 через канцелярію суду надала письмову заяву про відвід складу суду та у якій зазначила про можливість розгляду у судовому засіданні 12 вересня 20017 року даного клопотання без її участі, що також підтверджує її обізнаності про час призначення судового засідання, яке вона проігнорувала без жодної поважної причини.

Таким чином, при вирішенні питання про поважність неявки позивачки в судове засідання, суд керується наступним.

Згідно з ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.

З матеріалів справи вбачається, що справа тривалий час не може знайти свого вирішення, а позивачка без поважної причини у судове засідання не з'явилася та про причини неявки суд не повідомила, що свідчить про неналежне виконання нею процесуальних обов'язків, що є порушенням ч.3 ст.27 ЦПК України.

Крім того, попередні судові засідання, призначені на 16 лютого, 03 березня, 26 квітня, 24 травня, 15 червня та 27 липня 2017 року неодноразово відкладалися з різних підстав, у тому числі за клопотаннями самої позивачки.

Враховуючи конкретні обставини справи, встановлені ст. 157 ЦПК України строки розгляду справи та те, що неявка сторін без поважних причин згідно ст. 169 ЦПК України не тягне відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивачки ОСОБА_2

У свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначивши про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_2, тому просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, представник відповідача зазначила про можливість розгляду справи за відсутності позивачки, оскільки остання жодними чином не обґрунтовує причину своєї неявки, а справи вже тривалий час перебуває на розгляді у суді.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши належну оцінку доказам наданими сторонами та наявних у справі, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що спір між сторонами виник у зв'язку з поверненням до бюджету невикористаних сум субсидій для відшкодування витрат на оплату послуги газопостачання для індивідуального опалення за опалювальний період 2015-2016 років по особовому рахунку №0310035751, відкритому за адресою: м.Підгородне, вул. Тюменська, №25 на ім'я ОСОБА_2, на рахунку якої наявна заборгованість у розмірі 10310,68 грн. за спожиті газові послуги за період з 2015 по 2016 роки.

Так, згідно вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494 - дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Згідно пункту 4 глави 4 Розділу IX Кодексу ГРМ побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. Однак, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 дані вимоги Кодексу ГРМ ігнорує та показання оператору ГРМ не передає. Крім того, позивачка, всупереч вимогам діючого законодавства, посилається у позові на те, що саме постачальник повинен здійснювати звіряння та зняття показання лічильника газу.

Проте, як визначено вимогами норм чинного законодавства, у разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу (алокація) по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням цього Кодексу. Якщо ж за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об'єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.

У свою чергу, споживачем, яким є ОСОБА_2 не виконується обов'язок щодо надання доступу представникам Оператора ГРМ для зняття показань лічильника газу, а також обов'язок знімати показання та передавати їх до 05 числа Оператору ГРМ, у звязку з чим, Відповідно, нарахування здійснювались за даними Оператора ГРМ - ПАТ «Дніпрогаз».

При розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) оплата за послуги з газопостачання має бути здійснення споживачем у терміни, визначені в рахунку, який не може бути меншим п'яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунку

Як встановлено судом, TOB «Дніпропетровськгаз збут» листом №5998 від 26.10.2016 року повідомив, що питання обліку газу належить до компетенції саме ПАТ «Дніпрогаз», і аналогічна позиція міститься в роз'ясненні Мінсоцполітики України від 17.01.2017 року № 151/0/Ж-17/201 де зокрема зазначено про те, що якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, надання раніше призначеної субсидії припиняється за поданням організації, які надають комунальні послуги.

Однак, ОСОБА_3 у своїх посилання у позові зазначає, що саме TOB «Дніпропетровськгаз збут» повинно здійснювати облік газу як Оператором ГРМ, однак, згідно вищевказаних розяснень, дане думка позивачки є хибною, оскільки відповідач таким не являється, про що споживачці 14 листопада 2016 року №9985/8-9 ПАТ «Дніпрогаз» надано ґрунтовну відповідь.

Згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі - Постанова КМУ № 848), субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо в межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами з урахуванням пільг, які надаються відповідно до законодавства, і обсягом визначеного КМУ обов'язкового відсотка платежу. Обсяг газу, який перевищує встановлену норму сплачується споживачем самостійно в повному обсязі.

Відповідно до пункту 15 вищезазначеної Постанови громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. У разі коли вартість фактично використаної послуги менша ніж обов'язкова частка витрат на оплату цієї послуги, громадяни сплачують її фактичну вартість. Сума субсидії, яку структурними підрозділами з питань соціального захисту населення було переказано на рахунки виконавців/виробників житлово-комунальних послуг для оплати їх вартості в розмірі соціальних нормативів і яка не використана домогосподарством внаслідок економії споживання послуг, зараховується виконавцем/виробником як оплату послуг, у тому числі обов'язкової частки платежу домогосподарства, на наступні розрахункові періоди.

Частина невикористаної суми субсидії для відшкодування витрат на оплату послуг з газо-, електропостачання для індивідуального опалення, що еквівалентна вартості (станом на 01 травня нового неопалювального сезону) 100 м3 природного газу або вартості 150 кВт електричної енергії (в разі використання природного газу / електричної енергії для індивідуального опалення), зараховується виконавцем/виробником як оплата послуг з газо-, електропостачання, у тому числі обов'язкової частки платежу домогосподарства, на наступні розрахункові періоди, а залишок невикористаної суми повертається виробником/виконавцем таких послуг до бюджету на підставі акту розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій.

Зокрема, порядок повернення передбачений «Порядком розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидій для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.08.2016 року № 534 (далі - Порядок), який визначає механізм розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидій для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення, (далі - субсидія), що перевищує вартість (станом на 1 травня нового неопалювального сезону) 100 куб. метрів природного газу або вартість 150 кВт електричної енергії (в разі використання природного газу/електричної енергії для індивідуального опалення).

Згідно з пунктом 5 Порядку розрахунок невикористаної суми субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з газопостачання для індивідуального опалення за опалювальний сезон за особовим рахунком кожного одержувача субсидії визначається за формулою визначеною в пункті розрахунку.

За таких обставин, як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, у позивачки наявна заборгованість, яка утворилась на особовому рахунку в розмірі 10310,68 гривень, внаслідок того, що вона не сплачувала вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за період з 2015 року по 2016 рік (було проведено одноразову оплату лише - 25.11.2015 року в розмірі 374,00 гривні) тобто за весь період призначення субсидії останньою безпідставно не вносились обов'язкові оплати з урахуванням призначеної субсидії за вищевказаний період.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно п. 7 вищевказаного порядку, переплата за особовим рахунком одержувача субсидії (станом на 1 травня нового неопалювального сезону) зменшується на розраховану відповідно до пунктів 4-6 цього Порядку невикористану суму субсидії за опалювальний сезон. При цьому не допускається нарахування та облік будь-якої заборгованості на особовому рахунку одержувача субсидії. Загальний обсяг невикористаних сум субсидій, що підлягає поверненню до бюджету, визначається кожним надавачем послуг шляхом додавання невикористаних сум субсидій за опалюваний сезон за особовими рахунками всіх одержувачів субсидій.

За таких обставин, суд не вбачає в діях відповідача жодних порушень щодо зняття з особистого рахунку позивачки суми наданої субсидії за період з 2015-2016 років, а тому позовні вимоги в даній частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14985,66 гривень, суд також не вбачає обґрунтованих та законних підстав для їх задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну, відшкодовується особою, яка її завдала. Отже, обов'язковими умовами для відшкодування шкоди є її наявність, неправомірність дій заподіювана та безпосередній причинний зв'язок між цими діями та завданою шкодою. В даному випадку, повернення невикористаної суми субсидії є наслідком власних неправомірних дій Позивача, оскільки саме ним порушено Порядок та строки оплати за спожитий природний газ.

Крім цього, не доведено наявність спричиненої шкоди та її розмір. До позовної заяви не додано підтверджуючих документів та належних доказів спричинення матеріальної шкоди. Натомість позивачка додає повідомлення про надання субсидій №025072 від 22 жовтня 2016 року, в якому чітко визначено про зобов'язання споживача щомісячно сплачувати обов'язкову частку плати, а при споживанні в об'ємах, менших від обов'язкової частки плати, оплачуються фактично спожиті послуги». Однак, обов'язкова оплата, яка складає - 159,82 гривень на місяць ОСОБА_2 не сплачувалась.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 гривень суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах пре відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Проте, у свою чергу, як встановлено судом, TOB «Дніпропетровськгаз збут» не вчиняло жодних незаконних дій по відношенню до позивачки, тому відсутні будь-які обґрунтовані підстави щодо можливості стягнення моральної шкоди на користь позивачки.

Пунктом 4 Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пункт 5 Постанови встановлює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, з огляду на те, що відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями представників ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та негативними наслідками, які б мали настати для позивача, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Так, Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши спосіб захисту, позивач у силу ст.10 ЦПК України зобовязаний довести правову та фактичну його підставу. Суд за власною ініціативою не може міняти предмет і підстави позову.

Статтею 27 ЦПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Згідно з вимогами частин 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, позивачкою не надано достатніх доказів на підтвердження обставин, з якими вона повязує можливість задоволення предявлених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги вказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивачкою не доведено та належними доказами не обґрунтовані підстави щодо можливості задоволення її позовних вимог, тому предявлені вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України суму судового збору віднести за рахунок позивачки, стягнувши з неї на користь Держави, за кожну вимогу майнового та немайнового характеру, грошові кошти у загальному розмірі 1280,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 79, 84, 88, 137, 212, 215, 214, ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 23, 79, 88, 1167 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», третя особа Управління праці та соціального захисту Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та стягнення суми матеріальної в моральної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави суму судового збору за позовними вимогами у розмірі 1280,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Ребров