Постанова № 68944521, 06.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору №980-027-00000234 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 23.12.2014 на суму 90 275,39 грн. (дев’яносто тисяч двісті сімдесят п’ять грн., 39 коп.);

- зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку №26204511932901, відкритого на ім’я ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на суму 90 275,39 (дев’яносто тисяч двісті сімдесят п’ять грн., 39 коп.).

В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправну бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Банк Михайлівський” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки вони суперечать вимогам Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та порушують її право на отримання гарантованої суми вкладу.

Представник позивача в судове засідання з’явилась, позов підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Надали до суду заперечення, в яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з викладених в зазначених запереченнях підстав.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд робить наступний висновок.

Позивачем стверджується, що 23.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “Банк Михайлівський” (далі - Банк) та ОСОБА_1 укладено Договір банківського рахунку №980-027-00000234 “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)”.

За умовами цього Договору, позивачу було відкрито поточний рахунок №26204511932901.

Також зазначено, що 12.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-розрахунковий центр” та ОСОБА_1 було укладено договір № 980-027-000174099, відповідно до якого було внесено на поточний рахунок 90 000,00 грн., які були перераховані ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було відкрито поточний рахунок у ПАТ “Банк Михайлівський” №26204511932901 на підставі договору №980-027-000000234 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 23.12.2014.

В матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку ОСОБА_1, з 19.05.2016 по 18.05.2017, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено 19.05.2016 ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” повернення 90 000,00 грн. (основної суми) та процентів в розмірі 275,39 грн. на його поточний рахунок №26204511932901.

На підставі рішення НБУ від 23 травня 2016 року № 14/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку” та рішення від 13.06.2016 року № 991 “Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”.

Згідно з даними рішеннями, розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк Михайлівський” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “Банк Михайлівський” було призначено ОСОБА_5.

Рішенням Правління НБУ №124-рш від 12.07.2016р. оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський”.

На підставі Рішення НБУ №124-рш виконавчою дирекцією ФГВФО винесено Рішення №1213 від 12.07.2016р., згідно з яким з 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_5 строком на два роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01.09.2016 року - змінено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 з 05.09.2016.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 року делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду: ОСОБА_2 з 25 січня 2017 р. визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”; ОСОБА_6 з 25 січня 2017 року визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Постановою НБУ № 917/БТ від 22.12.2015 року ПАТ “Банк Михайлівський” віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема: не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам; не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків; не надавати кредитів юридичним особам без забезпечення; не здійснювати кредитування/надання коштів пов'язаним особам з ПАТ “Банк Михайлівський”.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками. Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-УІ (надалі Закон № 4452-УІ).

В підпунктах 3, 4 частини 1 статті 2 Закону визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Тобто, законодавець визначив, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу. Як вбачається з даного спору, кошти Позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця.

А відтак, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ “Банк Михайлівський” не має відношення до вкладу.

Згідно з частиною 1 статті 3 вказаного Закону № 4452-VІ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 12 Закону № 4452-VІ Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами щодо визначення порядку відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Пунктом 1 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (надалі за текстом - Положення № 14) визначено, що це положення розроблено відповідно до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (надалі за текстом - Закон) і визначає порядок та черговість відшкодування коштів за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - Фонд).

Згідно абз.1 - 3 п. 5 Розділу II Положення 14 (дана норма кореспондується із ч. 2 ст. 27 Закону № 4452- VI) Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки:

- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

- переліки рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VІ протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В силу положень Закону на уповноважену особу покладено обов'язок, щодо підтвердження законності дій Позивача та те, що такі дії не мають на меті штучного збільшення витрат Фонду на суму гарантованого відшкодування Позивачу. Кошти за такими вкладом Позивача можуть бути виплачені виключно після проведення аналізу та підтвердження відсутності ознак штучного збільшення витрат Фонду.

Так, за результатами проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за період дії тимчасової адміністрації в ПАТ “Банк Михайлівський” та 6 місяців після початку ліквідації. Уповноваженою особою Фонду наказом № 42/2 від 01.06.2016 затверджені висновки, які викладені в акті № 2 від 01.06.2016 року.

Комісією встановлено, що на дату укладення договорів та здійснення правочинів відносно Банку діяла постанова № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року (далі - Постанова №917), у відповідності до якої, на підставі норм статей 7,15, 55 Закону України "Про Національний банк України", статей 66, 67, 73, 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" глав З, 5, розділу І, та глави 12 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 року за № 346. встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, віднесено ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних, встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

27.04.2016 постановою Правління Національного банку України №295/БТ "Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року № 917/БТ встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Постанова № 295) обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 за № 346: обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном; здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, у наслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Під час перевірки Уповноваженою особою Фонду було виявлено, що 18.05.2016 Банк уклав із ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" Договір відступлення права вимоги №1805 та знову 19.05.2016 Банк уклав із ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" Договір відступлення права вимоги №1.

В результаті укладення між Банком та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” договорів відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016, Банк здійснив розрахунок за даними договорами, а саме провів кредитну операцію з юридичною особою на суму: 870 000 000,00 грн. - за договором відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016; 561 585 182,51 грн. - за договором відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016.

Статтею 49 Закону України “Про банки та банківську діяльність” визначено, що кредитні розглядаються як операції придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Згідно із Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями затвердженого постановою Правління Національно банку України №23 від 25.01.2012 року кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу).

Таким чином, 19.05.2016 Банк здійснив кредитну операцію на загальну суму 1431585182,51 гривень шляхом укладення Договорів відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 з подальшим проведенням розрахунків за ним.

Станом на 19.05.2016 року, обсяг кредитних операції з юридичними особами без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам, надавав можливість Банку надавати кредити у сумі 180 966 027,90 грн.

Таким чином. Банком порушено обмеження, що накладені Постановою №917 зі змінами внесеними Постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій на суму 1 431 585 182,51 гривень, на підставі укладених з ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" Договорів відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 при відсутності права на укладення таких правочинів.

З наведеного вбачається, що договори відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 були укладені з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку, а тому вказані правочини, в тому числі і правочин з перерахування (повернення позики) коштів Позивачу, є нікчемними у відповідності до положень п.п. 2, 7, 8, 9 частини З статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

За рахунок коштів, що були зараховані на рахунки ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" на підставі нікчемних правочинів, а саме Договору відступлення прав вимоги № 1805, договору відступлення прав вимоги № 1 - 19.05.2016 року, тобто в день перерахування коштів. Товариство ініціювало повернення коштів по договорах позики фізичним особам.

Внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно до положень Цивільного кодексу України, не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки Позивача та на рахунки ще 12159 фізичних осіб, всупереч вимогам закону, було зараховано 1 298 015 973,74 грн. при цьому фінансових можливостей ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр", зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення наведених правочинів.

Комісією встановлено, що незважаючи на пряму заборону Закону України “Про банки та банківську діяльність” та відсутність будь-якого рішення відповідних структурних підрозділів банку, щодо можливості проведення кредитних операцій за Договорами відступлення, ПАТ “Банк Михайлівський” прийняв на себе зобов'язання за Договорами та здійснив дії імітуючи їх виконання.

З урахуванням висновків Комісії, Уповноваженою особою Фонду наказом від 01.06.2016 N42/2 затверджені результати проведеної перевірки правочинів, що є нікчемними викладені в Акті №2, за якими встановлена нікчемність правочинів (транзакцій) з перерахуванню ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунок Позивача коштів.

Також, договори відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 є нікчемними в силу положень п. п. 2, 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок, що кошти на рахунок Позивача надходили внаслідок нікчемних договорів відступлення прав вимог з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.

У відповідності до положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

У відповідності до вимог статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Такі положення кореспондуються з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України згідно яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Враховуючи наявні обмеження в діяльності Банку в день укладення Договорів відступлення, що прямо забороняли Банку проведення операцій, які є предметом Договорів відступлення, Комісією встановлено, що внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно не створюють жодних юридичних наслідків, з огляду на положення статей 319 та 328 Цивільного кодексу України на рахунки 12 160 фізичних осіб, в тому числі і рахунок Позивача, в супереч вимог Закону, було неправомірно зараховано 1 298 015 973,74 грн.

За своєю суттю викладені в акті перевірки висновки - це звіт про проведені службові дії та перевірені документи, які підтверджують факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності банку та фіксують інформацію про виявлені порушення вимог законодавства. Слід зазначити, що представники Комісії не позбавлені права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки про зафіксовані обставини і в подальшому, в разі виникнення спору щодо рішень, які приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію про наявність допущених порушень закону.

Наявність акту перевірки, чи включення до його змісту певних висновків самі по собі не створюють жодних перешкод для фізичних осіб.

Враховуючи особливості банківської діяльності Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено ряд особливих умов відповідно до яких Закон встановлює нікчемність правочинів (утому числі договорів) вчинених банком до дня визнання його неплатоспроможним.

Отже саме Законом встановлюється нікчемність правочину.

Таким чином, жодних спеціальних дій уповноважена особа Фонду, щодо “визнання нікчемним” будь-яких правочинів не вчиняла та не могла вчинити. Фонд та його уповноважені особи не наділені повноваженнями вчиняти дії, прямо не передбачені законодавством. Правочин є нікчемним з підстав, визначених законодавством. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від наявності/відсутності будь-яких актів комісій/наказів Уповноваженої особи Фонду, або визнання його таким судом. Дії Уповноваженої особи Фонду (в тому числі створення Комісії) з перевірки правочинів (в тому числі договорів) направлені виключно на виконання функцій аналізу (виявлення) вчинених Банком правочинів (у тому числі договорів), та їх розмежування (поділу на категорії) на такі, що мають юридичні наслідки (встановлюють права та обов'язки Банку як сторони договору) та такі, що не мають юридичних наслідків і не створюють прав та обов’язків для Банку за законом (нікчемні правочини, які потребують застосування наслідків їх нікчемності). Проведення такого аналізу в процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку є необхідним для встановлення реального обсягу прав та зобов'язань Банку, з метою коректного формування реєстру акцептованих вимог кредиторів та ліквідаційної маси в подальшому.

Наказ, що видається Уповноваженою особою Фонду за результатами роботи Комісії, є документом, що фіксує факт завершення перевірки (в тому числі додаткової - у разі необхідності, в межах встановленого законом строку) за конкретним правочином (договором)/групою правочинів (договорів).

За таких обставин, висновки акту перевірки та викладені в ньому факти щодо виявлення правочинів, що не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами, наказ Уповноваженої особи Фонду про затвердження такого акту, не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для інших осіб певні праві наслідки.

Договір позики № 980-027-000174099 від 12.01.2016 є двостороннім (без участі банку як повіреного) з ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" на суму 90 000,00 грн., який по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Закону № 4452-VІ.

Отже, гарантії Закону № 4452-VІ не поширюється на ситуацію з позивачем, а кошти в сумі 90 000,00 грн., ніби зараховані 19.05.2016 на рахунок позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів Позивачу не має жодного відношення до банківського вкладу.

Таким чином, судом не встановлено факту протиправної бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже відсутні і підстави для зобов’язання останнього включити позивача до вказаного переліку із викладених вище підстав.

У відповідності до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.