Постанова № 6893785, 17.08.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                                                                    Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

17.08.2009           Справа № 2-25/115-2006/5002

                                                  Попередній № справи 2-25/115-2006

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Кучерука О.В.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Іщенко Г.М. секретар судового засідання          Олефіренко О.В.                    

за участю представників сторін:

представник відповідача Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим - Бисикало Тетяна Анатоліївна довіреність № 2222/9/10 від 19.10.2007 року; позивач Військовий прокурор Севастопольського гарнізону - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; представник позивача Міністерства оборони України - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; представник позивача Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" в особі структурного підрозділу пансіонату "Орел" - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя ) від 03.02.06 у справі № 2-25/115-2006 за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова 27,Севастополь,99011) в інтересах Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168) Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" в особі структурного підрозділу пансіонату "Орел" (Пушкіно,м. Алушта)

до           Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Респукбліки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-          

ВСТАНОВИВ:

                    11.07.2005 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003602301/3/2899 від 13.08.2003 року про визначення податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 63711 грн. і штрафних санкцій на суму 31855,50 грн. та № 0003632301/3/2898 від 13.08.2003 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього середовища на суму 239,06 грн. і штрафних санкцій на суму 1700 грн. (а.с. 2-4)

                    Позов мотивований тим, що податкові повідомлення-рішення відповідача є незаконними, бо пансіонат "Орел" є структурним підрозділом Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", тобто землі, закріплені за ним, є землями, управління якими здійснює Міністерство оборони України; податкові відносини регулюються Законом України "Про Збройні Сили України"; позивач не є платником земельного податку і не може мати податкового зобов'язання.

                    Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2006 року у справі № 2-25/115-2006 позовна заява Військового прокурору Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" в особі структурного підрозділу пансіонату "Орел" до Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, задоволена частково.

                    Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим № 0003602301/3/2899 від 13.08.2004 року про визначення податкового зобов'язання по земельному податку.

                    В решті позовних вимог відмовлено. (а.с. 70-74)

                    Постанова суду мотивована тим, що згідно довідки №529 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", зареєстровано як юридична особа та є державним підприємством і фінансується з бюджету, за ним закріплено земельну ділянку загальною площею 4,94 га під будівництво пансіонату "Орел", тому спірне повідомлення-рішення по земельному податку підлягає визнанню недійсним з посиланням на статтю 4 Бюджетного Кодексу України та статтю 14 Закону України "Про Збройні Сили України".

                    Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м.Алушта Автономної Республіки Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2006 року в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0003602301/3/2899 від 13.08.2004 року по земельному податку скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. (а.с. 82-84)

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що пансіонатом за 2003 рік в порушення пункту 1 статті 14 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року не наданий Розрахунок земельного податку у встановлені строки відповідачу; землі, на яких розташований пансіонат, не підлягають звільненню від сплати земельного податку, так як в ході перевірки правомірності застосування пільги пансіонату "Орел" встановлено, що відповідно до статті 51 Закону України "Про державний бюджет України на 2002 рік" та статті 55 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" від сплати земельного податку звільняються підприємства, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України з визначенням розміру земельних ділянок; постановою Кабінету Міністрів України №651 від 17.05.2002 року та постановою Кабінету Міністрів України №706 від 15.05.2003 року затверджений перелік підприємств Міністерства Оборони України, які звільняться від сплати земельного податку; у 2002 році Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" звільнений від сплати земельного податку за земельні ділянки в Івано-Франківській області, а саме: деревообробний завод площею 4,29 га та автогараж площею 2 га, а в 2003 році Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" не було включено до переліку, тому структурний підрозділ Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" - пансіонат "Орел", не підлягає звільненню від сплати земельного податку.

                    Постанова суду в частині податкового повідомлення-рішення № 0003632301/3/2898 від 13.08.2003 року про визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього середовища сторонами не оскаржується.

                    Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення в межах апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в цій частині скасуванню з наступних підстав.

                    Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № 20745759 від 23.11.1994 року пансіонат "Орел" є структурним підрозділом Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат". (а.с. 9)

                    Відповідно до довідки №529 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", зареєстроване як юридична особа та є державним підприємством, форма фінансування: госпрозрахунок. (а.с. 7-8)

                    Суд першої інстанції необґрунтовано вказав в мотивувальній частині рішення з посиланням на а.с. 7-8, що позивач фінансується з бюджету.

                    Згідно з державним актом на право постійного користування землею, виданим Державному підприємству Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", за ним закріплено земельну ділянку площею 4,94 га під будівництво пансіонату "Орел" на 120 міст, розташовану за адресою: м. Алушта, с. Пушкіно. (а.с. 63)

                    25.12.2003 року відповідачем проведена планова документальна перевірка Пансіонату "Орел" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.07.2000 року до 30.06.2003 року, під час якої встановлено, зокрема, порушення розділу першого статті 2 Закону України "Про плату за землю".

                    Актом перевірки (а.с. 10-32) було встановлено, що пансіонат "Орел" за користування земельною ділянкою загальною площею 4,94 га у місті Алушта, с. Пушкіно на підставі Законів України "Про Збройні Сили України", "Про Державний бюджет України на 2002 рік", "Про Державний бюджет України на 2003 рік" користувався пільгою:

- у 2001 році на суму 23297,04 грн.,

- у 2002 році на суму 26943 грн.,

- у першому півріччі 2003 року на суму 13471 грн., на яку не мав права, у зв'язку з чим донараховано земельний податок:

- за 2001 рік на суму 23297 грн.,

- за 2002 рік на суму 26943 грн.,

- за перше півріччя 2003 року - 13471 грн., а всього - 63711 грн., та фінансові санкції в розмірі 50% від цієї суми.

                    На підставі зазначеного акту прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0003602301/3/2899 про визначення податкового зобов'язання Державному підприємству Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" на суму 95566,50 грн., яка складається з земельного податку в сумі донарахування 63711,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 31855,50 грн. за період з січня 2001 року по 30.06.2003 року. (а.с. 5,6)

                    На правовідносини сторін поширюються положення Бюджетного кодексу України, Закону України "Про систему оподаткування", Закону України "Про плату за землю", статті 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік", статті 51 Закону України "Про державний бюджет України на 2002 рік", статті 55 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік", Земельного кодексу України, Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про Збройні Сили України", Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №651, Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 року №706.

                    Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" в редакції Закону України №77/97-ВР від 18 лютого 1997 року (із змінами), який визначає принципи побудови систему оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільги їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

          Крім того, Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи з правила співвідношення загальної та спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

                    Статтею 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік", статтею 51 Закону України "Про державний бюджет України на 2002 рік", статтею 55 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" були звільнені, як виняток, відповідно у 2001 році, 2002 році, 2003 році, від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідницькі установи, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України та інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також підприємства Міністерства оборони України. Перелік зазначених підприємств затверджується Кабінетом Міністрів України з визначенням розмірів земельних ділянок.

                    Відповідні переліки були затверджені Кабінетом Міністрів України, однак в них позивачу надавались пільги відносно інших земельних ділянок.

                    Згідно пункту в) статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

          Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

          Відповідно до статті 12 Закону України "Про плату за землю", яка передбачає пільги зі сплати земельного податку, Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" не має пільг щодо плати за землю.

          Згідно статті 14 Закон України "Про Збройні сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

          Закон України "Про Збройні сили України", на який посилається позивач, не є законом про оподаткування, а тому його норми не можуть встановлювати пільги при сплаті податків.

          Закон України "Про Збройні Сили України" не звільняє від сплати податків позивача, оскільки Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" за організаційною формою має статус підприємства, проте у відповідності до зазначеної норми від сплати усіх видів податків, в даному випадку земельного податку, звільняються лише установи та організації Збройних Сил України.

          Коло осіб, які звільняються від сплати земельного податку, визначено статтею 12 Закону України "Про плату за землю", в яке не входять підприємства Міністерства оборони України.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №651 затверджений Перелік підприємств Міністерства Оборони України та розміри їх земельних ділянок, які відповідно до статті 51 Закону України "Про державний бюджет України на 2002 рік", звільняються від сплати земельного податку на 2002 рік.

          В перелік підприємств, які відповідно до статті 55 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" звільняються від сплати земельного податку в 2003 році, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 року №706, Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" не включено.

          В постанові Верховного Суду України від 05.12.2006 року викладена правова позиція, згідно якої при вирішенні справ відповідної категорії, суди повинні застосовувати положення Законів України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, так як він встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. З огляду на зазначене, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

          Однак позивач не відноситься до тих підприємств Міністерства Оборони України, яким ця пільга встановлена Законами України "Про державний бюджет України" на 2001, 2002, 2003 роки, так як він не утримується за рахунок державного бюджету України, спірна земельна ділянка відсутня в вищезазначених переліках.

          Згідно пункту 17.1.3 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003602301/0/28999 підлягає скасуванню, бо Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" не має пільг щодо сплати земельного податку.

          Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю, а постанова суду першої інстанції скасуванню, в частині скасування пункту 2 резолютивної частини постанови щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0003602301/3/2899 від 13.08.2004 року про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку в сумі 95566,50 грн.: земельний податок в сумі 63711 грн. і штрафні санкції на суму 31855,50 грн.

          Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною третьою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:          

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2006 року у справі № 2-25/115-2006 задовольнити повністю.

          Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2006 року у справі № 2-25/115-2006 скасувати в частині пункту 2 резолютивної частини постанови.

          Прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим № 0003602301/3/2899 від 13.08.2004 року про визначення податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 95566,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.           

Повний текст рішення буде виготовлено 25.08.2009 року.                                        

Головуючий суддя          підпис                              О.В.Кучерук

Судді           підпис                               Г.П.Ілюхіна підпис                               Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Суддя                                                             О.В.Кучерук