Ухвала суду № 6872634, 19.10.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

19.10.2009                               Справа № 2-а-3035/09/5/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Іщенко Г.М.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Кучерука О.В.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І. представник позивача: Мальченко М.В., довіреність б/н від 05.01.2005; представник відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 30.04.2009

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-К" (вул. Київська, 31, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Державної податкової інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М.Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.04.2009 адміністративний позов задоволено повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим: №0015932301/0 від 05.12.2008 та № 0015932301/1 від 12.02.2009. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-К" 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, в позові просить відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 195, 196, пункту 1 частини першої статті 198, статті 200, пункту 1 частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає постанову без змін, апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що судом першої інстанції не порушено норми матеріального або процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим винесено податкове повідомлення-рішення №0015932301/0 від 05.12.2008, яким позивачеві нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 539316,00грн., у тому числі: основний платіж –359544,00грн., штрафні санкції –179772,00грн.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем 12.02.2009 винесено податкове повідомлення-рішення №0015932301/1, яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 539316,00грн., у тому числі: основний платіж –359544,00грн., штрафні санкції –179772,00грн., яке теж оспорюється позивачем.

Передумовою донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 539316,00грн. став акт перевірки №8641/23-2/24497672 від 25.11.2008, складений відповідачем за результатами проведення планової виїзної перевірки щодо дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно застосував нульову ставку податку з операцій з Jetson Cypital Limited, тому у відповідача відсутні були правові підстави для нарахування податку на додану вартість по ставці 20% та застосування штрафних санкцій, а відповідно і для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: №0015932301/0 від 05.12.2008 та №0015932301/1 від 12.02.2009.

Із такими доводами суду погоджується судова колегія виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

При апеляційному перегляді встановлено, що 01.03.2005 між позивачем та компанією Jetson Cypital Limited укладено Контракт №NK 05/03 EX, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує Пігментну Двоокис Титану марки Сrimea CD-02 і марки Сrimea CR-03. Відомості про місцезнаходження нерезидента - Jetson Cypital Limited вказані у розділі 10 зазначеного контракту "Юридичні адреси сторін", а саме:14th Floor-Westminster Tower 3 Albert Embankment London SEI 7SP. Відвантаження товару з виконання зазначеного контракту здійснювалось відповідно до наявних у матеріалах справи вантажно-митних декларацій, в яких в графі "Одержувач/Імпортер" вказано: Jetson Cypital Limited 14th Floor-Westminster Tower 3 Albert Embankment London SEI 7SP.

Перевіркою встановлено, що операції зі відвантаження товару по вищезазначеному контракту не можуть вважатися експортом, оскільки відповідно до вимог підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. Але згідно відповіді на запит компетентні органи Великобританії повідомили, що станом на 22.11.2007 компанія Jetson Cypital Limited не зареєстрована як платник податку у Великобританії, а тому зазначений правочин (Контракт №NK 05/03 EX) є нікчемним, у зв’язку з чим позивачу нарахований податок на додану вартість по ставці 20% відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не прийнято до уваги, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від його імені (стаття 93 Цивільного кодексу України).

Відомості про місцезнаходження нерезидента - Jetson Cypital Limited вказані у зазначеному контракті від 01.03.2005 на момент його укладення, а саме: 14th Floor-Westminster Tower 3 Albert Embankment London SEI 7SP за даними самого нерезидента.

Чинним законодавством не передбачений обов’язок резидента України вимагати у контрагента - нерезидента документ, що посвідчує його реєстрацію як юридичної особи або як платника податку.

Згідно з наданими додатково документам (копії свідоцтв про реєстрацію, юридичний статус та фінансовий стан компанії) компанія Jetson Cypital Limited зареєстрована на території Британських Вірджинських островів 21.07.1999, як міжнародна комерційна компанія.

Тому 27.10.2008 між позивачем та Jetson Cypital Limitedy була укладена Додаткова угода №28 до Контракту № NK 05/03 EX, відповідно якої розділ 10 Контракту доповнений наступним: юридична адреса покупця: P.O.BOX 986 The Geneva Place,Third Floor,Town,Tortola,BVI.

Судовою колегією приймаються до уваги роз’яснення Державної податкової адміністрації України, які викладені у листі від 21.07.2000 №100090/7/12-00117 "Про застосування Конвенції про уникнення подвійного оподаткування з Великобританією", згідно якому положення Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії не поширюються на заморські території Великої Британії, включаючи також і Нормандські острови.

Також у листі Державної податкової адміністрації України від 18.12.2007 №25761/7/12-0117 "Про залежні території корони та заморські території Великобрітанії" зазначено, що відповідно до листів компетентного органу Великобританії термін "Сполучене Королівство" не включає жодну заморську територію Великобританії або залежні території корони (коронні землі). Британські Вірджинські острова включені у перелік заморських територій, в яких окремо резиденство із окремою реєстрацією.

Вказані роз’яснення Державної податкової адміністрація України розцінюються судом відповідно до вимог підпункту 4.4.2 пункту 4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” як податкові роз’яснення.

У силу вимог підпункту "д" підпункту 4.4.2 пункту 4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданих податкових роз’ясненнь.

Судова колегія вважає помилковими доводи відповідача про те, що станом на 22.11.2007 компанія Jetson Cypital Limited не зареєстрована як платник податків у Великобританії, оскільки відповідно до пункту 3.4 Контракту №NK 05/03 EX поставка товару здійснювалась продавцем, тобто, позивачем, відповідно до заявки покупця. Таким чином, отримувачем товару були ті компанії, які вказувались Jetson Cypital Limitedy у заявках та інструкціях по заповненню відвантажених документів відповідно до умов контракту, що повністю узгоджується з вимогами Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.2007 №307.

Відповідно до пункту 3.2 Контракту №NK 05/03 EX, зобов’язання сторін з виконання дійсного контракту визначались правилами інтерпретації "Інкотремс-2000" Армянськ (Україна), СРТ Одеса (Україна).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи міжнародних товаро-транспортних накладних відправник, тобто, позивач, передав товар згідно з наявними у матеріалах справи вантажно-митних деклараціях перевізнику. Даний факт не оспорюється відповідачем.

Позивач добросовісно виконав свої обов’язки з Контракту №NK 05/03 EX. Про оплату за товар, отриманий Jetson Cypital Limited, свідчить довідка від 25.12.2008 №084-08/776, яка видана Філією ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в АР Крим.

Колегія суддів вважає, що сторони виконали усі зобов’язання з виконання Контракту №NK 05/03 EX, що спростовує думку відповідача щодо нікчемності правочину.

Не заслуговують на увагу доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності експорту з операцій відвантаження у зв’язку із неналежно оформленою митною декларацією, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі із оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Усі ВМД прийняті митною службою без заперечень. Більш того, матеріалами справи підтверджується виконання умов контракту сторонами у повному обсязі.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно застосував нульову ставку податку з операцій з Jetson Cypital Limited, тому у відповідача відсутні були правові підстави для нарахування податку на додану вартість по ставці 20%.

Зазначені обставини дають судовій колегії підстави вважати, що податкові повідомлення-рішення №0015932301/0 від 05.12.2008 та №0015932301/1 від 12.02.2009 щодо нарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість прийняті відповідачем неправомірно.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносно позивача.

Відповідач в акті перевірки від 25.11.2008 №8641/23-2/24497672 зробив неправильні висновки, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Акт перевірки від 25.11.2008 №8641/23-2/24497672 щодо фіксування факту порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від 25.11.2008 №8641/23-2/24497672, як доказ встановлення факту порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 539316,00грн. передбачає вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-К" грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, як його втручання у право власності позивача.

Дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу було визначено неправомірно податкове зобов’язання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим судова колегія керується вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку, що Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяла з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки відповідачем не спростовано факту відвантаження, пересічення товаром кордону України, отримання експортної виручки, тобто, фактичного здійснення експорту на правомірності застосування експортної (нульової) ставки податку на додану вартість відповідно до вимог статей 3,6,7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Оскільки податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняті без дотримання вимог діючого законодавства, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними та скасував їх відповідно до положень статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції в постанові помилково вказано предмет спору: "про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення" замість: "про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень". Тим не менш цій недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цієї частині, а є підставою для розмірі питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                   

УХВАЛИВ:          

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.04.2009 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя          підпис                              Г.М. Іщенко

Судді           підпис                               Г.П.Ілюхіна підпис                               О.В.Кучерук З оригіналом згідно                                                             

Повний текст судового рішення

складено та підписано 26 жовтня 2009 р.