Ухвала суду № 6872598, 20.10.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

20.10.2009 Справа № 2-а-280/09/2770

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Іщенко Г.М. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняСипало Т.Й. за участю представників сторін:

від позивача: Фрідман Володимир Олександрович, паспорт НОМЕР_1, виданий 07.10.1997Ленінським РВУМВС України в м.Севастополі, довіреність №4 від 07.01.2009

від відповідача: Гінтер Крістіна Федорівна, посвідчення №177408 від 16.01.06, довіреність № 2586/10-0 від 14.05.07,

Ліннік Олексій Вікторович, посвідчення №0473 від 13.05.2009, довіреність № 1642/9/10-041 від 26.05.2009

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 01.06.09 у справі №2а-280/09/2770

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс" (вул. Приморська 2, м.Севастополь, 99016)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул.Героїв Севастополя, 74, м.Севастополь, 99001)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 01.06.2009 позов Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс" про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000232340/0 від 19.12.2008 задоволено повністю (арк.с.135-137).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є незаконним, оскільки відповідач в порушення діючого законодавства поставив право позивача на податковий кредит в залежність від надходження або ненаходження відомостей про проведення зустрічних перевірок контрагента позивача.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк.с.140, 143-145).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, суд неповно зясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, так як зустрічною перевіркою не підтверджено надходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагента позивача; чисельність робітників контрагента позивача лише 8 працівників, отже відсутній факт надмірної сплати ним податку на додану вартість; відсутнє джерело відшкодування податку на додану вартість; зазначена інформація ставить під сумнів що операції відповідають цілям господарського обороту і направлені на отримання податкової вигоди.

В судових засіданнях 13.10.2009, 20.10.2009 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, залишення постанови суду першої інстанції без змін.; представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

01.04.2009 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м.Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000232340/0 від 19.12.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 71334,00 грн., недійсним (арк.с.4-7).

Підставою для прийняття податкового повідомлення рішення є висновки Акту невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень лютий 2008 року від 19.12.2008 №1058/10/23-423/32897734/80 (арк.с.8-15).

Перевіркою встановлено, що в порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено відшкодування з бюджету податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на суму 71334,00 грн., в тому числі:

- за січень 2008 року 34632,00 грн.;

-за лютий 2008 року 36702,00 грн. (арк.с.13-14), так як за результатами інформаційної довідки (від 18.08.2008 №5801/7/23-809), одержаної від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва встановлено, що чисельність працюючих в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Би Ес Ел України», складає 8 працівників; згідно декларації з податку на додану вартість, наданої ТОВ «Би Ес Ел України»сума податкових зобовязань у листопаді 2007 склала 171300,00 грн. сума податкового кредиту 178100,00 грн., розрахунки з бюджетом за листопад 2007 року мають бути 0,00 грн., сума податкових зобовязань у грудні 2007 року склала 203700,00 грн., сума податкового кредиту 243800,00 грн., розрахунки з бюджетом за грудень 2007 року 0,00 грн., сума податкових зобовязань у січні 2008 року склала 100000,00 грн., сума податкового кредиту 366800,00 грн., розрахунки з бюджетом за січень 2008 року 0,00 грн.

25.12.2008 позивачем подана скарга про перегляд рішення від 19.12.2008 (арк.с.16-17).

За результатами розгляду даної скарги 18.02.2009 відповідачем прийнято рішення №1294/10/25-020, яким оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін (арк.с.18-19).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Конституції України, Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-ХІІ від 04.12.1990.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки.

Згідно з пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

Або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

Або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15.11.2007 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Би Ес Ел Україна” укладено договір купівлі-продажу будівельного обладнання № 15/11/07, згідно з яким сторони домовились про здійснення продавцем - ТОВ “Би Ес Ел Україна”, поставок товару на адресу ВАТ "Морський індустріальний комплекс" згідно додатку до вказаного Договору (арк.с.46-47).

Відповідно до Додатку № 1 до договору купівлі-продажу будівельного обладнання №15/11/07 між ВАТ "Морський індустріальний комплекс" та ТОВ “Би Ес Ел Україна”, вказаним товаром є будівельні риштування загальною вартістю 1954364,38 грн. (у тому числі податок на додану вартість 325727,40 грн.) (арк.с.48).

Поставка зазначеного у Договорі товару здійснювалась продавцем за рахунок покупця.

Умови поставки визначено сторонами у пункті 6 договору поставки та пункту 4 Додатку до Договору, а саме рівними частинами протягом 60 днів з моменту надходження передплати. Умови оплати товару сторони узгодили в пункті 3 Додатку договору (арк.с.48).

Поставка товару відбулась 23.11.2007, 14.12.2007, 20.12.2007, 28.12.2007, 11.01.2008, що підтверджується видатковими накладними №№РН-0000001, РН-0000225, РН-0000224, РН-0000220, РН-0000217, РН-0000216, РН-0000214 на загальну суму 1628636,98 грн. (арк.с.55-61).

Постачальником складено податкові накладні №232 від 23.11.2007, №243 від 14.12.2007, №244 від 20.12.2007, №248 від 28.12.2007, №1 від 11.01.2008 (арк.с.50-54). Загальна сума податку на додану вартість, по цим податковим накладним, склала 325727,39 грн.

В Акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» про завищення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на суму 71334,00 грн. за січень лютий 2008 року.

Судова колегія вважає, що підстави для таких висновків у відповідача були відсутні, так як згідно Акту перевірки від 19.12.2008 позивач зареєстрований 12.03.2004, взятий на податковий облік 17.03.2004, одним з основних видів його діяльності є будівництво, ремонт морських судів, станом на 31.10.2008 загальна чисельність працюючих складає 348 осіб, вартість активів 42622344,00 грн.

В матеріалах справи міститься підтвердження того, що позивач повністю розрахувався за поставлені товари: платіжні доручення №555 від 14.12.2007 на суму 390872,90 грн., №625 від 20.12.2007 на суму 390872,90 грн., №101 від 18.01.2008 на суму 586308,58 (арк.с.63-67).

Також позивач надав докази фактичного виконання договору сторонами і дійсної поставки і використання отриманого товару у виробництві:

-копію товарно - транспортної накладної від 12.12.2007 (арк.с.112);

-копії актів прийомі-передачі (внутрішнього переміщення) основних коштів №№411, 410, 409, 408, 407, 406 від 13.12.2007, №№ 416, 415, 414, 413, 412 від 18.12.2007, №417 від 21.12.2007, №№422, 421, 420, 419, 418 від 26.12.2007, №№426, 425, 424, 423, 427, 428, 429 від 28.12.2007, №№26а, 26б, 26в, від 12.02.2008 (арк.с.75-104);

-копії інвентаризаційного опису основних засобів №30 від 01.11.2008, №56 від 01.11.2008 (арк.с.105-111);

-фотографічні матеріали по застосуванню отриманого обладнання у виробництві (арк.с.112-116).

Крім того, позивачем надана до суду першої інстанції Довідка про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел України», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК»за період з листопада по грудень 2007 року та січень 2008 року №7/23-515/32204261 від 03.04.2009, якою встановлено, що суми податку на додану вартість включено до податкових зобовязань відповідного періоду, відображених в реєстрі виданих податкових накладних за перевіряємий період та відповідають даним декларацій з податку на додану вартість за перевіряємий період; ТОВ «Бі Ес Ел Україна»є посередником, постачальником будівельного риштування та опалубки є Закрите акціонерне товариство «Антрацитівський завод збірних теплиць»(арк.с.125-131).

Таким чином, перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел Україна»не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від Відкритого акціонерного товариства «МІК», в податковому обліку контрагента відображені результати господарських відносин відповідають відомостям, отриманим від ВАТ «МІК».

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Згідно частині другій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності, обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки, не підтверджені належними доказами і носять характер субєктивних припущень.

Суди при розгляді податкових спорів мають виходити з презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У звязку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодування податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену разом з ціною товару (послуги) продавцю.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Податкова вигода також може бути визнана необґрунтованою, якщо податковим органом буде доведено, що діяльність платника податків, його взаємозалежних або афіліованих осіб спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

В даному випадку зазначені порушення відсутні, так як матеріали справи підтверджують тільки виконання господарської операції у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, перелік постанов, які може прийняти суд, не є виключним, оскільки суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Частина третя статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначає перелік вимог, що можуть міститись в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позву. Перелік вимог, зафіксований у статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Особливість змісту адміністративного позову визначається характером певних спірних правовідносин.

Отже законодавець залишив відкритим перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові.

Таким чином, позовна заява може містити, крім визначених в статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Господарським кодексом України в статті 20 та статтею 16 Цивільного кодексу України визначено можливість захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів.

Вимоги про визнання акту державного чи іншого органу недійсним за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним, протиправним, нечинним, що забезпечує захист прав позивача.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.06.09 у справі №2а-280/09/2770 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.06.09 у справі №2а-280/09/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 жовтня 2009 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна